Virtualbox: настройка мережі, windows xp, windows 7. Virtualbox ubuntu: настройка мережі

Користувачі ПК можуть задіяти у своїй роботі різні типи операційних систем. Іноді дуже потрібно, знаходячись в одній ОС, скористатися функціями інший, а перезавантаження при цьому небажана. Є відмінне рішення - «віртуальні машини». У числі найвідоміших на світовому IT-ринку - VirtualBox. Які її особливості? Як здійснюється необхідна для роботи з VirtualBox настройка мережі?

Що таке VirtualBox

VirtualBox - це, як ми зазначили вище, «віртуальна машина». Іншими словами, це програмна середа, що дозволяє завантажувати практично в повнофункціональному режимі ту чи іншу операційну систему в момент знаходження користувача в інтерфейсі іншої ОС.

Тобто, наприклад, якщо у людини працює Windows, то він може, задіявши VirtualBox, запустити (а до цього - інсталювати) на ПК Linux без перезавантаження. Практична корисність даної функції може полягати, наприклад, в тому, що при роботі з Windows-програмами можна повноцінно задіяти функції серверних ОС лінійки Linux, які в ряді випадків незамінні. Можлива, до слова, і зворотна процедура.

Повна назва «віртуальної машини», про яку йдеться, - Oracle VM VirtualBox, оскільки її розробила найвідоміша американська корпорація. Розглянемо основні можливості рішення від Oracle.

Особливості VirtualBox

Програма VirtualBox - відмінна альтернатива таким рішенням як, наприклад, Wine, використовуваним в тих випадках, коли користувачеві Linux потрібно запустити програму для Windows. При цьому задіяння Wine не гарантує успішного запуску ПЗ, орієнтованого на Windows. У свою чергу, «віртуальна машина» дозволяє завантажувати відповідні інтерфейси ОС від Microsoft і використовувати їх практично з тим же функціоналом, як при окремій завантаженні Windows.

Так, при вирішенні завдань з управління комп`ютерними мережами подібні можливості вкрай затребувані. Найголовніше для повноцінного задіяння потенціалу Windows або Linux допомогою VirtualBox - настройка мережі відповідно до коректними алгоритмами.

Умови користування

У числі головних достоїнств VirtualBox - безкоштовність. При цьому дане рішення випускається фактично в єдиної версії, а тому, освоївши тонкощі роботи з ним, можна без проблем використовувати його згодом, не побоюючись, що розробник випустить принципово нові інтерфейси. Відзначимо, однак, що компанія Oracle створила додатковий пакет до «віртуальній машині» - Expension Pack, до структури якого входять такі рішення як, наприклад RDP-сервер, за допомогою якого можна підключатися до віртуальної машини віддалено за допомогою відповідного типу протоколу. Розширений пакет для VirtualBox для особистих цілей - тобто за умови некомерційного використання - поставляється ентузіастам корисних IT-рішень безкоштовно.

Можливості

Які найбільш примітні можливості програми VirtualBox?

Насамперед це віртуалізація на платформах типу x86 - не потрібна підтримка Intel VT, а також AMD-V.

Програма характеризується інтуїтивно зрозумілим дружнім інтерфейсом. Російська мова також підтримується в VirtualBox. Налаштування мережі і вирішення інших завдань, таким чином, будуть полегшені для російських користувачів.

VirtualBox - кроссплатформне рішення. Воно підходить для Windows, Linux, Mac OS.

Є підтримка процесорів з декількома ядрами, а також комп`ютерів, в яких встановлено кілька відповідних чіпів.

Мається Guest VM Additions, що дозволяє оптимізувати комунікації з ОС, на базі яких працює програма.

Продуктивність віртуальної машини, як вважають багато IT-фахівці, - на найвищому рівні.

У числі ключових завдань при підготовці роботи з VirtualBox - налагодження мережі. Розглянемо основні її нюанси її вирішення.

Установка віртуальної машини

Отже, нам належить настройка мережі віртуальної машини VirtualBox. Давайте вивчимо ключові нюанси її установки на комп`ютер користувача, а також алгоритми базових етапів налаштування даного ПЗ. Для початку необхідно завантажити дистрибутив програми на сайті virtualbox.org і інсталювати рішення на ПК. Які нюанси можуть супроводжувати вирішення цього завдання? Наприклад, слід підтвердити інсталяцію віртуального інтерфейсу, необхідного для роботи мережі. При цьому фактичне підключення може бути тимчасово дезактивовано.

Ключові налаштування віртуальної машини

Далі запускаємо програму. У головному вікні інтерфейсу буде відображатися перелік віртуальних машин, які можна запускати на ПК. При найпершій завантаженні програми він, швидше за все, буде порожнім. Тому віртуальну машину користувачеві потрібно буде створювати самостійно. Для цього натискаємо відповідну кнопку, після - вибираємо тип віртуальної машини і її ім`я. ОС, яку багато користувачів вважають за краще ставити на VirtualBox, - Ubuntu. Налаштування мережі з її допомогою здійснюється в достатній мірі швидко, супутні їй нюанси легко освоїти.

Після вибору типу віртуальної машини в налаштуваннях необхідно вказати, який обсяг ОЗУ зможе задіяти програма. Рекомендована величина - 1 Гб. Після цього необхідно створити віртуальне дисковий простір - робиться це на вінчестері комп`ютера. Для цього потрібно вказати в настройках, що буде використовуватися такий тип файлу, як VDI. Також слід зазначити в програмі, що диск буде динамічним. Після вказуємо розмір вінчестера, наприклад, 8 Гб (для запуску «віртуальної машини» не потрібно занадто багато дискового простору).

Розглянемо, як налаштовувати «віртуальну машину» від Oracle. Її можна запускати в інтерфейсі практично будь-яких версій Windows, включаючи найпоширенішу в світі - Windows 7.

Основні нюанси налаштування VirtualBox в Windows 7

Встановивши програму, наприклад, в Windows 7, потрібно буде провести настройку деяких її ключових опцій. У головному вікні інтерфейсу VirtualBox слід натиснути правою кнопкою мишки на створеній «віртуальній машині» і вибрати опцію «Властивості». Ключовий пункт, який нас цікавить у відповідному інтерфейсі, - тип буфера між двома системами: базової і гостьовий. Відповідна опція знаходиться в закладці «Загальні». Найкраще вказати програмі, що потрібно використовувати двонаправлений буфер.

Також корисно вибрати пункт меню «Файл», після - перейти в «Настройки». У розділі «Загальні» вибираємо список «Папка для машин». Відзначаємо опцію «Інший» і вказуємо папку, де будуть розташовуватися файли віртуальної машини. У розділі «Введення» можна налаштувати клавішу, за допомогою якої введення даних з клавіатури і маніпуляції допомогою мишки перенаправляються в інтерфейси віртуальної машини. Також можна здійснити настройку дисплея - наприклад, в частині максимальної дозволу екрану.

Запуск VirtualBox і установка другої ОС

Після того як базові настройки зроблені, можна запускати «віртуальну машину». Для цього потрібно вибрати її назву зі списку в головному меню і натиснути на кнопку «Старт». Після цього відкриється інтерфейс, за допомогою якого можна інсталювати необхідну ОС. Її дистрибутив, таким чином, повинен бути напоготові - наприклад, в записаному на CD або DVD-диск вигляді. Після того як ОС встановлена, ми можемо переходити до такого етапу, як безпосередня настройка віртуальної мережі VirtualBox.

Налаштування мережі: ключові опції

Необхідно вибрати тип віртуальної ОС і натиснути кнопку «Налаштувати». Після цього переходимо у вкладку «Загальні». Тут нас цікавить розділ «Мережа». Необхідно вибрати такий тип підключення, як міст. Він припускає, що між мережевою картою ПК і віртуальною машиною буде сформований канал, за допомогою якого відповідний ресурс поточної ОС можна буде використовувати в іншій операційній системі. Відзначимо, що в розділі «Загальні папки» можна управляти відповідними елементами для зберігання файлів, які з`являються в процесі обміну між ПК і віртуальною машиною.

Налаштування мережі в «віртуальної» ОС Ubuntu

Як ми відзначили на початку статті, оптимальна віртуальна середу при використанні VirtualBox - Ubuntu. Налаштування мережі за допомогою задіяння даної операційної системи може бути реалізована в рамках наступного алгоритму. Для початку слід завантажити одну з версій ОС, найкращим чином адаптовану з метою вирішення завдання, про яку йде мова. Потрібно перейти на сайт releases.ubuntu.com, потім вибрати версію 14.04 LTS. Після цього слід завантажити ISO-образ операційки. Якщо користувач має 64-розрядним ПК, то потрібна буде версія Ubuntu відповідного типу. Далі, використовуючи інтерфейс VirtualBox, необхідно запустити процес інсталяції ОС (вище ми розглянули, як працює цей механізм). Після установки «віртуальної» Ubuntu переходимо до основних етапів такої процедури, як настройка мережі VirtualBox. Windows 7 також може бути використана для вирішення цього завдання.

Ми можемо задіяти віддалений сценарій конфігурування сервера за допомогою протоколу SSH - власне, щоб використовувати цю можливість, ми і встановили «віртуальну машину». У числі найбільш зручних інструментів для роботи з SSH в Windows - програма PuTTY. Її необхідно завантажити на сайті putty.org. Але перед цим необхідно коректно інсталювати Ubuntu - вирішенню цього завдання супроводжують деякі нюанси. Розглянемо їх.

Особливості інсталяції ОС у віртуальній машині

На початку інсталяції Ubuntu система запросить бажані мовні настройки. Після їх введення почнеться установка додаткових компонентів. В процесі інсталяції ОС система може зробити спробу конфігурації мережі з DHCP, але це робити потрібно, тільки якщо такого типу сервера є в мережі. Якщо їх немає, то користувачеві буде запропоновано виставити відповідні налаштування вручну. Але на поточному етапі інсталяції це робити необов`язково - даний крок можна пропустити.

У числі опцій, які важливі для нас, - це ім`я комп`ютера. Воно може звучати приблизно так: computer227.computer227network.com. Це, звичайно, не адреса в інтернеті, а всього лише необхідний мережевий ідентифікатор ПК. Далі необхідно налаштувати облікові записи користувача. Потрібно мати на увазі, що як никнейма не вийде використовувати слово admin - така специфіка ОС Ubuntu (воно зарезервовано в системі). Можна вибрати такий варіант, як userhost, наприклад. Пароль - будь-який, який буде зручний власнику ПК.

Наступний етап установки Ubuntu - настройка часу і часових поясів. Бажано вказати реальні.

Далі необхідно вказати параметри для жорсткого диска. Відповідні опції залежать від ресурсів, якими володіє користувач, а також від розподілу вільного простору на вінчестері.

Після налаштування жорсткого диска запуститься завантаження основних файлів. Після її закінчення система запропонує здійснити конфігурацію пакетів APT - але це важливо, тільки якщо користувач бажає встановити проксі-сервер. Домовимося, що ми не будемо використовувати його в мережі, тому даний етап налаштування можна пропустити.

Далі система запитає, чи потрібно встановлювати автоматичне оновлення. Багато IT-фахівці воліють не здійснювати дану процедуру, оскільки в цьому випадку можна повністю контролювати процеси, що протікають в ОС. Потім у вікні інтерфейсу потрібно відзначити OpenSSH як тип використовуваного ПЗ.

Надалі процесі інсталяції Ubuntu система запитає, чи слід встановлювати у відповідну область диска завантажувач GRUB. Після того як ОС повністю інсталюється, потрібно перезавантажити ПК.

Основні мережеві опції

Наступний етап роботи з VM VirtualBox - настройка мережі за допомогою інтерфейсів ОС Ubuntu. Необхідно увійти в операційну систему, вказавши логін і пароль, які ми визначили в ході інсталяції.

Наступне необхідну дію - отримання прав доступу на рівні ROOT, тобто суперкористувача. Необхідна активізація відповідної опції.

Це можна зробити за допомогою введення команди: sudo su. Інший варіант - ввести в командний рядок sudo passwd root з паролем. Власне, це основні налаштування на даному етапі. Можна завантажувати програму PuTTY і управляти сервером на ОС Ubuntu допомогою віртуальної машини.

Нюанси мережевих налаштувань

Які є нюанси, що стосуються роботи з Oracle VirtualBox? Налаштування мережі може вимагати внесення коректив в ряд інших опцій. Яких саме?

Наприклад, може знадобитися конфігурування сервера в частині встановлення на ньому постійного IP-адреси. Для цього необхідно внести відповідні зміни в / etc / network / interfaces. Це робиться за допомогою наступної команди: nano / etc / network / interfaces. Після цього можна перезавантажити мережу наступною командою: /etc/init.d/networking restart.

Потім потрібно внести корективи в / etc / hosts за допомогою відповідної команди nano. Необхідно, щоб у структурі файлу присутні наступні налаштування:

- 127.0.0.1 - для localhost;

- 192.168.0.1 (якщо IP-адреса комп`ютера в локальній мережі відрізняється від зазначеного, пишемо правильний) для адреси сервера, зазначеного вище, тобто computer277.computer277network.com computer277.

Далі потрібно ввести команду echo computer277.computer277network.com> / etc / hostname, потім /etc/init.d/hostname restart. Після цього вводимо hostname, hostname-f. На екрані повинен відобразитися адреса сервера.

Далі потрібно синхронізувати годинник, що працюють в системі, з сервером часу в інтернеті. Для цього потрібно ввести в командний рядок apt-get install ntp update. На цьому завершуємо конфігурацію. Після чого можна повноцінно користуватися Oracle VM VirtualBox. Налаштування мережі досить проста. Подальше використання Ubuntu за допомогою «віртуальної машини» передбачає можливість задіяння самого широкого набору функцій даної серверної ОС.

Універсальний інструмент: працює в Windows XP

Чи працює віртуальна машина від Oracle у відносно застарілих версіях Windows, наприклад, XP? Так, цілком. Відповідно до розглянутим алгоритмом, можна конфігурувати інші операційні системи за допомогою VirtualBox. Налаштування мережі Windows XP, звичайно, буде здійснюватися дещо іншими методами. Зокрема, командний рядок, як в Ubuntu, задіятися в ході даної процедури не буде.

Однак Windows XP має цілком зрозумілими навіть непідготовленому користувачеві елементами управління локальною мережею, і робота з ними не повинна супроводжуватися відчутними складнощами і збоями.

Зрозуміло, крім Ubuntu, і інші ОС з лінійки Linux сумісні з алгоритмами «віртуальної машини». У числі тих, які відмінно підходять для використання з VirtualBox, - CentOS. Налаштування мережі в цьому дистрибутиві Linux буде здійснюватися на базі алгоритмів, в цілому схожих з тими, що ми використовували при роботі з Ubuntu.