Випадок у дворі, або де у котів урчальнік

На підігріта сонцем галявині нудьгували дошкільнята, а поряд з ними мружився і тихо-тихо муркотів величезний сірий кіт.

- Цікаво, а де у котів урчальнік? - Подумав уголос Іванко.

- Напевно, між вух, - невпевнено відповіла Любочка і погладила Ваську по голові. Кот ще сильніше примружив очі, а його муркотіння стало трохи голосніше.

- Ні, - ліниво вступив у розмову пустотливий Леон. - Коти гурчать ребрами. Ось подивіться. Він став легенько здавлювати коту ребра. Муркотіння ставало трохи голосніше, коли шибеник послаблював напір, і стихало, коли хлопчик натискав сильніше. Однак секунду потому кіт відсунувся в сторону і злегка випустив кігті. Його ледачий і томний до цього погляд став холодним і пильним.

- Не знаю, де у котів урчальнік, але точно не на ребрах, - вступилася за кота Любочка. Вона ласкаво провела рукою по пухнастою шерстці і кіт Васька знову досить замуркотав.

- Що мовчиш, Саша? - Питання про те, де у котів урчальнік, серйозно зацікавив Ваню. Він з надією подивився на Сашу, якого дошкільнята поважали за розважливість. - У тебе тато доцент, ти точно повинен знати, де у котів урчальнік. Потішений Саша уважно оглянув лежачого Ваську і вирішив провести експеримент. Він витягнув з кишені булочку з ковбасою і простягнув її коту. Лінивий до цього Васька спритно підхопився і з гучним муркотінням почав знищувати ковбасу. Він так голосно і досить муркотів, що малюкам здалося, ніби неподалік заробив маленький трактор.

- Все ясно, - з розумним виглядом промовив розсудливий Саша. - Тепер мені зрозуміло, де у кота урчальнік. Він в животі. Чим повніше живіт, тим голосніше він бурчить, тому ... Але тут в розмову втрутився мовчав до цього майже семирічний Едик.

- По-перше, це не кіт, а кішка. У неї в нашому під`їзді кошенята залишилися. По-друге, не урчальнік, а мурчальнік. По-третє, мурчальнік у неї в горлі. Вона їм так розмовляє.

- У ребрах!

- У животі!

- У вухах!

Діти б, напевно, зовсім розсварилися, але, на щастя, повз галявинки в цей момент проходив дядько Вікентій. Малюки поважали його за довге і важке ім`я, а ще за те, що він завжди розмовляв з ними, як із справжніми дорослими. Діти з криками кинулися до Вікентієві.

- Дядя Вікентій, дядько Вікентій! А скажіть, де у кішки урчальнік? Чим вона так голосно мурчіт? Чому не нявкає? Навіщо їй це?

Ошелешений таким напором Вікентій зупинився. Потім подивився на Васька, яка виявилася Василиною і, як з`ясувалося пізніше, мамою трьох чарівних кошенят. Взявши на руки красиве пухнасте створіння, Вікентій заговорив.

- Багато років вчені намагаються з`ясувати, чому коти мурличат і чим вони це роблять. Ось людина, наприклад, розмовляє за допомогою голосових зв`язок. А у котів і кішок їх немає. Але це не заважає їм нявкати і муркотіти. Кішки муркотанням заспокоюють своїх кошенят. Кошенята цим звуком висловлюють радість і любов до мами. А ще кішки й коти так висловлюють задоволення. Деякі таким чином намагаються вилікувати прихворіла господаря. Вчені, які називаються зоологами (Вікентій завжди пам`ятав про вік співрозмовників і намагався пояснювати зрозуміло), встановили, що їх муркотіння допомагає навіть поламаним кісткам швидше зростатися. А бурчання утворюється між горлом і діафрагмою - тільки як, вчені поки не знають. Але можна сказати, що урчальнік знаходиться десь всередині кішки.

Пояснення Вікентія було перервано: у дворі з`явилася Маришка на новому велосипеді і діти, не попрощавшись з Вікентієм, рвонули до неї: кожному хотілося покататися.