Сечокам'яна хвороба у кішок - що робити?

Сечокам`яна хвороба у кішок займає одне з перших місць серед котячих захворювань, виступаючи при цьому найчастіше причиною летального результату. Урологічний синдром, як інакше ще називають даний розлад, є системним захворюванням сечостатевої системи, які мають зазвичай хронічний перебіг і супроводжується утворенням піску і каменів у нирках, сечовому міхурі, а також відкладень в сечоводах і уретрі.

Існують певні ознаки сечокам`яної хвороби у кішок. В першу чергу, це часте і хворобливе сечовипускання. Пісок і камені травмують сечовипускальний канал, що викликає запалення. Крім того, в сечі можуть бути присутні сліди крові, а також кристали солей, через що вона стає каламутною. Кристали часто застряють у сечовивідних шляхах, утруднюючи відтік сечі. В результаті, кішка часто сідає, але спорожнення сечового міхура повністю не відбувається. Це призводить до його переповнення, кішка втрачає апетит і стає млявою. Поза під час сечовипускання є напруженою, спина вигинається, кішка може нявкати. Пальпація сечового міхура для кішки болюча. При прогресуванні захворювання стан тварини ще більше погіршується: від переповнення судини в стінках сечового міхура можуть лопнути, а сеча - потрапити в кровоносну систему. Інтоксикація обумовлює такі симптоми, як блювоту і судоми. Нарешті, розрив сечового міхура призводить до перитоніту і, відповідно, до загибелі тварини.

Однак сечокам`яна хвороба у кішок може протікати довгий час зовні безсимптомно у випадку, якщо камені не мають гострих країв і не відбувається закупорки сечівника. У цьому полягає підступність цієї недуги.

Причинами такого неприємного захворювання, як сечокам`яна хвороба у кішок, є неправильне харчування, гіподинамія, метаболічні порушення, гіповітаміноз, погана питна вода, рання кастрація котів, інфекції. Найбільш схильні до захворювання наступні породи: перська, сіамська, гімалайська, бірманська, мейн-кун. Часто хвороба наздоганяє кішок і котів після кастрації або стерилізації, оскільки сечовипускання у них відбувається рідше. Крім того, до відкладення солей кальцію і фосфору призводить рясне включення в раціон вихованця риби. Інфекція ж виступає порівняно рідкісною причиною розвитку сечокам`яної хвороби.

Який би небезпечною ні була сечокам`яна хвороба у кішок, лікування її може бути ефективним при своєчасному зверненні до лікаря. Господареві слід уважно стежити за своїм вихованцем: якщо тварина часто сідає в лоток, довго там сидить, часто вилизує отвір уретри, сідає в недозволених місцях і мочиться маленькими порціями, якщо в сечі помічена кров, при цьому у тварини погіршується апетит, то дані ознаки повинні відразу насторожити власника. Іноді при захворюванні спостерігається і повна відсутність сечовипускання, що загрожує сечовим перитонітом. При виникненні хоча б деяких з цих симптомів слід, не відкладаючи, везти улюбленця до ветеринара.

В першу чергу, лікар повинен усунути закупорку. Для цього ветеринар спочатку обережно тисне на сечовий міхур. Часом дана процедура допомагає, однак, найчастіше виникає необхідність встановлювати катетер. Це досить болючий процес, що вимагає седації тварини, а іноді проводиться і під анестезією. У більшості випадків процедура проходить успішно, але при невдалій катетеризації вихованцеві потрібна екстрена операція.

Щоб сечокам`яна хвороба у кішок не призводила до смертельного результату, ні в якому разі не можна лікувати вихованця самостійно. Не потрібно намагатися масажувати сечовий міхур або самим встановлювати катетер. Також ні в якому разі не слід давати сечогінні препарати. Лікування повинне проходити під суворим контролем фахівця. Тільки він, а не сусіди, друзі або родичі, здатний надати кваліфіковану допомогу вашому улюбленцю.