Якщо дитина не слухається, психологи радять уявити себе на його місці

Рано чи пізно кожна мама відзначає, що її дитина стала неслухняним. «Він робить все навпаки, ніби на зло» - часто чуєш від молодих батьків. Якщо мова йде про грудних дітей, то тут все зрозуміло, вони ще мало що розуміють і просто намагаються пізнати світ. А от що робити, коли старші діти починають вести себе наперекір дорослим?

Особливо складним у цьому відношенні є вік від 2 до 4 років. Цей період характеризується виразом протесту: дитина 4 роки не слухається, не бажає слідувати розпорядженням батьків, закочує «істерики», кидається іграшками та предметами, висловлюючи невдоволення обмеженнями. На жаль, цього етапу дитячого розвитку не уникнути, але можна його передбачити і дещо згладити.

Для того, щоб вибудувати правильну лінію поведінки, якщо дитина не слухається, необхідне розуміння причин його непослуху. Психологи виділяють наступні причини неслухняності дітей:

1) брак уваги. Як часто ми знаходимо більш важливі справи, ніж спілкування з дитиною, а адже для них взаємодію з нами на вагу золота. Іноді нам здається, що дитина поводиться ну просто неадекватно, а він всього лише прагне привернути до себе увагу таким чином. Будьте уважні до дітей, і їм не доведеться здійснювати дурних поступков-

2) спроба самоствердитися. Чого вже говорити: для батьків і 20-річні чолов`яга ще діти. А насправді дитина досить швидко починає розуміти, що до чого, і вже у віці трьох років намагається заявити про свої права та можливості. Настільки відоме дитяче словосполучення «Я сам» говорить сама за себе. І вираз протесту в даному віці говорить лише про бажання самоствердитися. Чи не обмежуйте свободу дитини, дайте йому можливість спробувати свої сили в різних сферах, так ви уникнете зайвих «протистоянь» і до того ж ще дасте поштовх до розвитку дитини-

3) прагнення помститися. Ця причина дитячого непослуху зустрічається дещо рідше, але все ж має місце бути. Ми, буває, самі того не помічаючи, ображаємо дитини ненароком - розбовталася його таємницю або несправедливо покараємо. Вони це чудово розуміють і можуть спробувати «покарати» нас своєю поведінкою, щоб ми відчули себе аналогічно. Може бути, це нерозумно, а хіба ми, дорослі, не так чинимо у своєму житті?

Багато хто, коли дитина не слухається батьків, починають діяти по одному з наступних сценаріїв: 1) намагаються «зламати» дитини і нав`язати йому свою волю- 2) прагнуть прогнозувати поведінку дитини і опікати його під всім-3) пускають все на самоплив. Безсумнівно, всі батьки бажають тільки хорошого своїм дітям, і іноді вони просто не знають, як бути.

Якщо дитина не слухається, психологи рекомендують зробити наступні заходи:

1. Якщо ви щось забороняєте дитині, то будьте в своїх діях послідовні. Не можна сьогодні вирішувати щось робити, а завтра забороняти. Заборони не повинні залежати від вашого настрою. Батьки повинні бути солідарні в заборонах.
2. Якщо ви вирішили покарати дитину, то дійте до кінця. Не кидайте слів на вітер. При цьому не слід вдаватися до покарань раніше трирічного віку, це не принесе бажаного результату.
3. Якщо дитина не слухається, уявіть себе на його місці. Спробуйте зрозуміти його почуття і бажання в тій чи іншій ситуації, і ви зможете прийняти правильне рішення.
4. Якщо мова йде про непослух немовляти, який сильно бажає взятися за плиту чи помацати собаку, то його просто слід відвернути, переключити його увагу на більш цікавий предмет.
5. Не вимагайте від своєї дитини занадто багато чого, не слід забороняти все і вся, в такому випадку спрацює принцип «Заборонений плід солодкий». Тим самим ви тільки спровокуєте чергове непослух, адже практично будь-який вчинок потрапляє під категорію забороненого.

Разом з тим, якщо дитина не слухається, задумайтеся, чи дійсно це так погано, як нам здається. Ми хочемо загнати дітей в рамки бажаного нам поведінки, нав`язати їм свою волю, обмежити їх активність. Подібними прагненнями ми затрудняем їх розвиток, позбавляємо їх можливості «спробувати життя на смак», самим зрозуміти, чому себе треба вести так, а не інакше. Тому, перш ніж сказати своїй дитині чергове «ні», задумайтеся: «а чи варто?».