Семиструнна гітара - екскурс в історію, класична настройка

Семиструнна гітара, мабуть, найбільш загадковий інструмент з туманною історією. Суперечок про походження багато, але ось очевидних доказів поки немає. Ким винайдена семиструнная гітара? Які витоки її виникнення? На жаль, яскрава популярність інструменту йде поступово в лету.

Згідно з історичними даними, пік популярності семістрункі припадав на шістдесяті роки минулого століття. Однак з`явився цей інструмент завдяки А. Сіхров, основоположнику гітарного мистецтва на Русі.

Будучи обдарованим музикантом і чудово володіючи шестиструнних інструментом, Сіхров вирішив додати ще одну струну, зробивши тим самим гітару ближчою до арфі, - інструменту, яким він теж, треба сказати, володів досконало.

З одного боку, гітара семиструнная дійсно стала близька до арфі по арпеджіо, а з іншого боку - була зручніше і мелодичнее, ніж арфа.

У словнику Даля роль творця ладу «соль-мажор» піддається сумніву. Семиструнна гітара, згідно Далю, в Росії використовувалася задовго до Сіхров (в 1799 р була видана соната для гітари семиструнної).

Версія того, що семиструнная гітара з`явилася набагато раніше, підтверджується і газетою «Петербургские ведомости», датованій 1803, за номером 37. У розміщеному оголошенні досить яскравий гітарист того часу Ганф запропонував послуги з викладання гри саме на семиструнної гітарі. Саме Гранф, що випустив свою «Школу гри на 7-струнної гітарі», посилався на новий лад, визнаний найкращим у Франції, і як доказ наводив статтю Шлейдер, опубліковану в «Лейпцігській газеті».

Однак треба визнати, що розвінчаний Сіхров, володіючи геніальною прозорливістю, вхопившись за новий лад, вніс незаперечний внесок у прийоми гри.

Про роль творця особливого ладу (та й семиструнної гітари взагалі) залишається сперечатися.

Масове поширення семиструнної гітари продиктовано було загальним розвитком музичної культури в Росії. А першим, хто дійсно міг би претендувати на істотний внесок у пропаганду гри на цьому інструменті, був Ігнац Гельд - забутий сьогодні чеський композитор і гітарист, чиї численні твори свого часу користувалися чималою популярністю в Росії.

Як би там не було, історія залишила нам великих музикантів і віртузов гри на семиструнної гітарі: Андрія Сіхров, Сергія Орєхова, Володимира Вавилова, Володимира Висоцького, Сергія Нікітіна, Булата Окуджаву, Юрія Візбора, Петра Тодоровського, Володимира Ланцберга.

Налаштування семиструнної гітари проводиться за принципом:

• струна 1 - нота «ре» (1-я октава) -

• струна 2 - нота "сі" (октава мала) -

• струна 3 - нота "сіль" (октава мала) -

• струна 4 - нота «ре» (октава мала) -

• струна 5 - нота "сі" (октава велика) -

• струна 6 - нота "сіль" (октава велика) -

• струна 7 - нота «ре» (октава велика)

Ця установка - класична. Можуть бути й інші строї, але ми зупинимося на найбільш прийнятному і поширеному.

Отже, починаємо зі струни №1 (першої, найтоншої). Налаштовуємо її до звучання ноти «ре». Тепер переходимо до другої струні. Притискаємо її на 3-му ладу, перша струна при цьому відкрита. Регулюючи звучання струни №2, добиваємося унісону між першими струнами (№1 і №2). Третю струну ми притискаємо вже на четвертому ладу і добиваємося унісону з другої, теж відкритою. Струна четверта притискається вже на п`ятому ладу, струна п`ятий - на третьому, струна шоста - на четвертому, струна сьома - на п`ятому (добиваємося унісону з попередньою відкритою струною).