Грибкові хвороби яблунь

Яблуня - це найпоширеніша садова культура в аматорських садах. Така популярність пояснюється не тільки цінністю одержуваних плодів, але і невибагливістю самої рослини. Яблуня не дуже вимоглива до складу грунту, непогано переносить зимові морози. Однак, як і будь-який живий організм, ця садова культура схильна до захворювань. Найбільш небезпечні хвороби яблунь - це грибкова парша, чорний рак і плодова гниль.

Парша - це грибкове захворювання, яке зустрічається у всіх районах країни. Грибки вражають плоди і листя, іноді зараженими виявляються і пагони. Збудники захворювання переживають зиму на опалому листі. Після сходу снігу грибки утворюють перітеціі, які виглядають, як чорні горбки, що утворилися на опалому листі. Після дозрівання плодове тіло лопається, викидаючи в повітря безліч спор грибків. Потрапивши на дерево, спори проростають, утворюючи нові грибниці, проникаючі в тканини плодів і листя. Уражені паршею яблука тріскаються, на них утворюються чорні і темно-коричневі плями з білясті нальотом. Такі ж плями можна помітити і на заражених листках. Для розвитку грибниць необхідна волога, тому парша особливо швидко поширюється, якщо погода стоїть дощова і тепла.

Як лікувати грибкові хвороби яблунь? Основна увага рекомендується приділити заходам профілактики, а також стримування поширення парші в літній період. Якщо сад вражений цією грибковою інфекцією, то ще до весняного розпускання бруньок потрібно обробити дерева, обприскати їх отрутохімікатами. У цьому випадку, використовується розчин нитрафена (300 грамів на десятилітрове відро води) або одновідсотковий розчин препарату ДНОК.

На початку травня, в так звану фазу зеленого конуса, дерева обприскують бордоською рідиною (концентрація 3-4%). Щоб приготувати цю суміш, потрібно розчинити 300-400 грамів купоросу мідного в невеликій кількості води, а потім довести об`єм розчину на п`яти літрів. В іншому посуді невеликою кількістю води гасять 300-400 грамів вапна і також доводять об`єм розчину до п`яти літрів. Тепер змішують обидва розчини і застосовують отриманий яскраво-блакитний склад для обприскування.

Хвороби яблунь, викликані грибковими інфекціями, не обмежуються паршею, не менш поширеним захворюванням є плодова гниль. Джерелом зараження є уражені торік яблука, які залишилися на дереві на зиму. Навесні в цих муміфікованих плодах визрівають суперечки, які знову заражають дерево.

Як і інші грибкові хвороби яблунь, плодова гниль найбільш активно розвивається в сиру і досить теплу погоду. Найшвидше уражаються плоди, вже мають механічні ушкодження, які, наприклад, можуть бути нанесені комахами.

Якщо уражений плід потрапить на зберігання, то від нього заразиться і здорові яблука, особливо швидко поширюється інфекція, якщо в сховище високий рівень вологості.

Для боротьби з плодовою гниллю використовують ті ж препарати, що і для лікування парші. Не менш важливо вживати заходів, щоб запобігти ураженню яблук гусеницями плодожерок та іншими комахами-шкідниками. Обов`язковою мірою є і регулярне видалення з дерева хворих плодів і їх знищення.

Ще одна група, до якої відносять грибкові хвороби яблуні, носить назву чорний рак. Це хронічна інфекція, яка вражає наземні скелетні частини дерева. Чорний рак - це захворювання старих дерев, молоді яблуні, як правило, не хворіють. Прояв інфекції виглядає як бурі плями, які начебто злегка втиснули в тіло стовбура або великих гілок. Потім плями перетворюються в невеликі горбки, над якими кора набуває чорний колір. Розростаючись з часом, пляма може окольцевать стовбур, в результаті чого дерево загине.

Проникає інфекція в стовбур дерева через механічні пошкодження - тріщини, сонячні або морозні опіки, механічні пошкодження кори.

До профілактичних заходів проти зараження чорним раком відносять правильний підбір ділянки під сад, вибір сортів, стійких до інфекції, замазування місць пошкодження кори на зрізах, а також видалення з саду хворих дерев. Але що робити, якщо зараження вже сталося, чи може зберегтися яблуня? Хвороби грибкового походження вилікувати досить складно, але можливо. При виявленні ознак чорного раку потрібно самим ретельним чином вирізати уражене місце, захоплюючи не менше двох сантиметрів здорової тканини. Потім потрібно продезінфікувати місце зрізу, використовуючи п`ятивідсотковий розчин мідного купоросу або розведений до трипроцентної концентрації нітрафен. Після цього місце зрізу замазують нігроловой замазкою або сумішшю глини і коров`яку (співвідношення компонентів 1: 1).

На початковій стадії захворювання можна обійтися і без видалення частини кори. У цьому випадку, уражене місце ретельно просочують розведеним в гасі нафтенатом міді, концентрація розчину - 20-25%.