Іджма - це одностайність з приводу трактувань положень корану і сунни

Вчені-богослови, незалежно від того, яку релігію сповідують, займаються трактуванням джерел, дискутують з приводу тих чи інших догм, роз`яснюють простим смертним положення обов`язкових до прочитання книг. В ісламі, щоб уникнути багатозначності трактувань Корану і Сунни, використовується иджма. Іджма - це одностайність муджтахидов одного покоління з приводу норм Шаріату.

Поняття

Про иджме має сенс говорити, коли всі вчені однієї громади приходять до єдиної думки. Якщо хоча б один муджтахід висловлюється проти, то иджма як така відсутня.

Іджма - це згода саме вчених-богословів, які сповідують іслам. Думка простих смертних в розрахунок не приймається. Також не є значимим результат обговорення Корану інший громадою.

Оскільки иджма - це умовивід, вона може вважатися доказом, але не абсолютною істиною, яку підносять Аллах і його пророк Мухаммед. До Іджми не відноситься досягнення згоди з приводу інших, не шаріатських норм. Коран, Сунна, іджма - основні джерела Шаріату. До використовуваним богословами трактуванням також відноситься кияс, про який мова піде нижче.

Призначення іджми

Головні книги всіх мусульман - Коран і Сунна. У джерелах детально вказується, яким повинен бути спосіб життя правовірного, що можна і не можна робити сповідає іслам, як чинити в тих чи інших ситуаціях. Однак Аллах і його пророк Мухаммед дають загальні рекомендації (хоча в Сунні багато положень конкретизуються), а в житті досить частковостей, отже, потрібні детальні роз`яснення. Для цього й існує иджма.

Види

Богослови виділяють два види іджми: остаточна і передбачувана. У першому випадку мається на увазі положення, з яким згодні всі без винятку мусульмани (обов`язкова п`ятиразова молитва, заборона на подружні зради і т.д.). Якщо людина не згодна з цими доводами, значить, його віра не настільки сильна.

Одностайна думка не повинно йти врозріз з догмами Шаріату. Іджма, яка суперечить Корану, недостовірна, непереконливо доведена, скасована або все-таки містить розбіжності.

Умови

Загальний висновок з приводу тієї чи іншої норми має бути підтверджено. Докази базуються на висловлюваннях відомих вчених або змісті компетентних джерел.

З прийняттям іджми забороняються всі попередні розбіжності з даного питання. Допускається відміна попередньої прийнятої муджтахідамі позиції. Тоді з`являється нова думка.

Щоб прийняте мудрецями громади рішення набуло чинності, не потрібно чекати закінчення століття. Досягнення консенсусу між вченими робить виконання приписи обов`язковим для мусульман з моменту вступу правила в силу. Іджма - це те, що стосується всіх правовірних, незалежно від статусу.

Серед богословів немає єдиної думки з приводу того, чи вважати иджмой мовчання. Хтось вважає, що відсутність осуду, негативних висловлювань - це свого роду згоду, отже, може розглядатися як иджма. Інші муджтахіди вважають відсутність реплік лише доказом правоти виступаючого. Треті не надають мовчанню ніякого значення, а четвертий стверджують, що иджма має право на існування, якщо покоління вчених покинуло цей світ до того, як хто-небудь з мудреців громади встиг висловити незгоду.

Ступені

Оскільки до єдиного доводу приходять різними шляхами, ступеня іджми можуть бути наступні:

• словесна: точка зору з даного питання виражається за допомогою мови, використовуються слова «дозволено», «обов`язково» або «заборонено»;
• мовчазна: члени громади не погоджуються і не заперечують, що, як зазначалося вище, деякими богословами не рахується иджмой;
• досягнута без розбіжностей слідом за подвижниками;
• яка встановлена в результаті виключення різних точок зору після подвижників.

Богослови самі не встановлюють норм, відсутніх в Корані і Сунні. Муджтахіди лише трактують основні джерела Шаріату з погляду релігійних догматів і юридичних норм. В ісламі ці поняття практично ідентичні, оскільки вважається, що правова сфера (як і інші сторони життя мусульман) регулюється Аллахом і Посланником.

Іджма і кияс

Під Киясов розуміється судження за аналогією. Якщо в основних джерелах немає конкретних вказівок щодо тих чи інших дій, то правила формулюються на основі інших положень.

Кіяс включає чотири складових:

• норма для проведення аналогії;
• правило, на яке встановлюється аналогія;
• норми першого положення, поширювані на друге;
• єдність положень відповідно до Шаріату.

Наприклад, Коран забороняє пити вино, однак нічого не говорить про пиво. Але пиво теж містить алкоголь. Завдяки киясу заборона поширюється і на пінний напій. Вихідною нормою вважається виключення вина, аналогією - вживання пива, поширюваної нормою - заборона, а єдністю положень - ймовірність алкогольного сп`яніння.

Коран, іджма, Сунна, кияс - основа життєдіяльності мусульман. Коран є правообразующей сутністю, оскільки містить безпосередні висловлювання Аллаха. У Сунні наводиться все, що виходить від Пророка, промови якого прирівнюються до слів Аллаха. Також слово «Сунна» трактується як неповна відповідність вимогам Шаріату.