Святого Олександра Невського. Ікони Олександра Невського. Православні рукописні ікони

Найважливішим фактором у формуванні уявлення про ту чи іншу подію або історичну особу є його художній образ. Саме з цієї причини в православ`ї надається таке велике значення іконам. Вони являють нам облики святих, перетвореного, просвітлених, віддалених від мирської суєти. Саме такою видається нам ікона князя Олександра Невського – доблесного воїна, захисника землі російської.

Дитинство і юність князя

Житіє Олександра Невського, складене після здобуття його чесних мощей в 1380 році, а також історичні документи свідчать про те, що народився майбутній святий 30 травня 1220 в Переславлі-Заліському. Його батьком був князь Ярослав (у хрещенні Феодор), а матір`ю – рязанська княжна Феодосія Ігорівна. Коли юнакові виповнилося сім років, його батько був призваний на князювання до Новгорода-Великий, куди взяв із собою та Олександра. З ранніх років князь осягав ратну мистецтво і вже в неповних п`ятнадцять років разом з батьком взяв участь у своїй першій битві на річці Емайигі (сучасна Естонія).

Страж російської землі

Незабаром наступив один з найважчих етапів в історії Русі. Зі сходу, з диких монгольських степів, насувалися орди кочівників, а з заходу вторглися німецькі полчища. Положення було критичним, але, як це траплялося в період всієї нашої історії, Господь послав російській землі захисника і рятівника. Ним став благовірний князь Олександр Невський, ікона якого в наступні часи надихала на боротьбу з ворогами багато поколінь російських воїнів.

Розгром шведських і німецьких загарбників

Першим його великим діянням став розгром у 1240 році шведів, що вторглися в гирлі Неви і планували захоплення Ладоги. Князю не було в той час ще й двадцяти років, але, твердо сподіваючись на допомогу Божу і сповнившись відваги, він зі своєю дружиною завдав войовничим скандинавам нищівної поразки. На згадку про цей подвиг народ став величати його Олександром Невським.

Зі шведами було покінчено, але залишалися німецькі лицарі, що захопили капорі, а в 1242 році і Псков. Олександр, виступивши на чолі численного воїнства, звільнив ці міста, а навесні того ж року розгромив хрестоносців на льоду Чудського озера, в битві, що увійшла в історію як Льодове побоїще. Його молитвами до Пресвяту Трійцю і ратними подвигами латиняни були повністю вигнані з російської землі.

Переговори в Орді і чесна смерть князя

Житіє Олександра Невського являє нам образ не тільки безстрашного полководця, а й мудрого дипломата. Забезпечивши безпеку західних кордонів держави, він розумів, що відкрита боротьба з ханом Батиєм, очолював татарські орди, в той час була згубною для Русі, не встигла ще зібратися з силами після колишніх битв.

Чотири рази Олександр побував у Золотій Орді з переговорами, в результаті яких зумів не тільки відвести військову загрозу, а й, поселивши розбрат у стані ворога, зробити значну частину ханського війська своїми союзниками.

Преставився до Господа Олександр Невський 14 листопада 1263 в Городці, на зворотному шляху з Орди. Останнім його бажанням було прийняття чернечого схими, в якій він отримав ім`я Алексій. Після чесної кончини його тіло через дев`ять днів було доставлено у Володимир, і всі присутні при цьому засвідчили відсутність в ньому ознак тління.

Канонізація і ранні ікони

Народна пам`ять про славні діяння князя жила з дня його кончини, але релігійне поклоніння послідувало за набуттям чесних мощей в 1380 році. Офіційно ж канонізований він був лише півтора століття потому, за царювання Івана Грозного.

Серед документів Московського Собору 1547 є рішення, згідно з яким, серед інших угодників Божих до лику святих був зарахований і благовірний князь Олександр Невський. Ікони, написані в ранній період, являють його глядачеві в чернечому вбранні, роблячи, тим самим акцент на чернецтві, прийнятому ним у самому кінці життя. У них звучить насамперед духовна складова його подвигу.

Однак є одна ікона, написана на сто років раніше цих подій – «Битва новгородців з суздальцями», на якій вже з німбом святості навколо голови представлений князь Олександр Невський. Ікони, подібні до цієї, створені перш офіційного акту канонізації, не зважали легітимними, і в наші дні представляють велику рідкість. У сюжеті даного образу присутній і ще одна цікава деталь – зображене на ньому подія відбувалася задовго до народження Олександра Невського, що повинно підкреслювати позачасовість буття цього угодника Божого.

Ікони допетровського періоду

Широкий розвиток його іконографія отримала вже в XVI столітті, відразу після Московського Собору, причому йшла вона у двох напрямках. Їх суть добре сформулював у своїх словах митрополит Іоанн (Сичов). Він підкреслив, що справи порятунку Русі святий князь в рівній мірі послужив і як доблесний воїн і як смиренний інок.

Саме така, чернеча трактування образу, переважала в іконах допетровського періоду. Так, наприклад, ікона святого Олександра Невського з Новгородського Софійського собору являє князя тримає в руках сувій, напис на якій закликає боятися Бога і творити Його заповіді. Разом з Олександром зображені святі: Іоанн і Авраамій Ростовський.

Ікона з храму Василя Блаженного

Одним з видатних творів давньоруської живопису є житійний образ святого Олександра Невського, який знаходиться в Москві, в знаменитому храмі Василя Блаженного. На ньому князь представлений в образі схимника, що стоїть в повний зріст, в благословляє жесті здійняла руку. Це вельми незвичайна ікона Олександра Невського.

Значення її полягає в тому, що в клеймах, оточуючих центральну частину композиції, представлені не тільки реальні події з життя князя, а й ті, що відбулися в наступні часи. У сюжетах цих мініатюр незримо відчувається присутність Олександра та його небесне заступництво. Серед цих сцен – і Куликовська битва, і бій з Кримським ханом Гіреєм, і багато іншого. Це вказувало в першу чергу на духовну складову життєвого подвигу князя, і ставило в главу кута його служіння Богу і Церкві.

Ікони епохи Петра Великого

Кардинально змінилася трактування іконописного образу Олександра Невського в період правління Петра I. Цар-реформатор вважав себе продовжувачем його боротьби з усіма проявами іноземної експансії. Як знак глибокої шанування свого прославленого попередника, він заснував в 1710 році в Петербурзі Свято-Троїцький Олександро-Невський монастир, що отримав згодом статус лаври.

Сюди доставили з Володимира святі мощі князя. Разом з цим особливим постановою Синоду повелівалося надалі зображувати його на іконах в військовому вбранні, зі зброєю і в царській мантії з горностаєвій підбиттям. Таким чином, акцент переносився з духовних подвигів на військові доблесті, якими прославився Олександр Невський. Ікони з тієї пори представляли його вже не смиренним ченцем, а грізним воїном, захисником вітчизни.

Іконописні тенденції наступних століть

Особливим шануванням святий князь Олександр Невський користувався в XIX столітті, протягом якого на російському троні побували три імператори, що носили його ім`я і вважали його своїм небесним покровителем. У цей період було написано велику кількість ікон князя, які продовжували розвиток іконографічної лінії, розпочатої в епоху Петра Великого.

Наприкінці XIX – початку XX століття в російського живопису склався так званий релігійно-національний стиль. Торкнувся він і іконопису. Його найбільш яскравими представниками стали В. М. Васнецов, який створив монументальний художній образ князя для Володимирського собору в Києві, і М. В. Нестеров, писав ікони для храму Спаса-на-крові в Санкт-Петербурзі. У першому випадку Олександр Невський представлений билинним богатирем, а в другому – смиренним ченцем.

Храми, споруджені на його честь

Пам`ять святого благовірного князя знайшла втілення і в церковному архітектурі. Буквально в наші дні в Москві, на перетині вулиць Олександрівки і Новокрюковской, готується відкрити двері для парафіян знову побудований храм Олександра Невського. Його будівельники вже приступили до завершальних робіт. І він не єдиний у столиці. Ще один храм Олександра Невського діє при МДІМВ – інституті міжнародних відносин. Дуже відрадно, що майбутні дипломати навчаються і виховуються на прикладі, настільки гідному наслідування.

Храми в ім`я святого благовірного князя зводилися і в минулі часи в різних містах. Це і Санкт-Петербург, і Рига, і Тула. Особливо слід відзначити кафедральний собор в Нижньому Новгороді, побудований в 1858 році і в наші дні відновлений після довгих років атеїстичного чаду. Ікона в соборі Олександра Невського цього приволзького міста шанується як чудотворна.

Значення святого князя в наші дні

Що означає для нашої історії святий благовірний князь Олександр Невський, ікони якого настільки близькі серцю кожного істинного патріота? Очевидно, дуже багато, адже недарма в важкі воєнні роки так потрібен був фільм геніального Сергія Ейзенштейна про національного героя, переможця німців на льоду Чудського озера, що надавав нові сили бійцям, громили фашистів. Його ім`я – прапор для всіх, хто йшов у бій за Батьківщину, а його молитовний подвиг – приклад уповання на допомогу і заступництво Святої Трійці.

Кожен істинно віруюча людина на питання про те, від чого і як захищає ікона, справедливо відповість, що вона спрямовує наші помисли і душевні устремління до Бога – Творцю і вершителями людських доль і захиснику від бід. Це абсолютно правильно. Так і ікони Олександра Невського, у храмі вони або будинку, проповідують нам вічно не меркнущіе цінності – православну віру і любов до Батьківщини, а саме в них і закладено наше спасіння.