Зрада дружини в ісламі вчора і сьогодні

Мусульманська релігія і культура в корені відрізняється, наприклад, від християнської або буддистської. Те ж саме стосується і сімейних відносин. Сучасному європейському людині ставлення мусульманського чоловіка до своєї дружини, та й жінці взагалі, може здатися наідічайшім. Але чи так це насправді? Можливо, що дружина в ісламі має деякі обмеження в правах поряд з чоловіком, який незмінно вважається главою сім`ї. Однак якщо ми звернемося до статистики, то побачимо, що зради й розлучення серед віруючих мусульман зустрічаються вкрай рідко, безпритульність в країнах шаріату вкрай низька, не кажучи вже про переривання вагітності, які заборонені законодавчо. Причиною тому, безсумнівно, є проходження древнім традиціям предків і найсуворіше дотримання встановлених заборон.

Роль жінки і дружини в ісламі залишається незмінною протягом багатьох століть. В її основні обов`язки входить народження і виховання потомства, ведення домашнього господарства, управління нажитим майном подружжя. Мусульманська жінка зобов`язана почитати свого чоловіка і шанобливо ставитися до його найближчим родичам. Слід також зазначити, що таке поняття, як «зрада дружини» в ісламі зустрічається вкрай рідко і аж ніяк не через жорстоке покарання, яке може за нею послідувати. Дівчаток у мусульманських країнах готують до заміжжя з ранніх років, їх виховують відповідно до релігійними традиціями предків, які виключають можливість перелюбу.

Зрада в ісламі припускає наявність будь статевого зв`язку не що у її момент в законному шлюбі людей. Згідно з Кораном, подружня зрада є не що інше, як найбільший смертний гріх, розплата за який настає негайно. Зрада дружини в Ісламі зустрічається вкрай рідко. У деяких мусульманських країнах за подібний злочин протягом багатьох сторіч передбачалася вища міра покарання - смертна кара, або публічне побиття. У сучасних мусульманських жінок бажання змінювати своїм чоловікам виникає нечасто.

Зазвичай факт подружньої невірності розглядається в присутності юриста, а також чотирьох сторонніх людей, що мають бездоганну репутацію в суспільстві. Людина, яка скоїла зраду (перелюб), піддається покаранню - побиття батогами, - але лише в разі повного доказу його провини. Якщо ж з якихось причин показання свідків розходяться, вони також можуть бути піддані ударів батогом за лжесвідчення і образу честі жінки.

У відповідності з релігією, зрада дружини в ісламі - великий гріх, який передбачає серйозне покарання. Однак мусульманство не передбачає самосуду, тобто довідався про зраду дружини чоловік не має права покарати її власноруч. У тому випадку, якщо чоловік буде стверджувати про зраду дружини, але не зможе представити докази подібного злочину, він сам буде підданий покаранню (до 80 ударів батогом). У деяких мусульманських країнах закони дозволяють смертну кару коханців навіть у разі їх добровільного визнання у скоєнні акту перелюбу. У деяких регіонах смертна кара передбачається за вступ у статевий зв`язок незаміжньої жінки, хоча даний акт і не відноситься до зради.

Сьогодні, як і тисячу років тому, зрада дружини в ісламі передбачає вступ заміжньої жінки в які-небудь статеві стосунки зі стороннім чоловіком. Винесення вироку про винність жінки або її невинності передує процес огляду, що припускає обов`язкову присутність судді (муфтія, імама). У разі відсутності свідків і неможливості довести вчинене дружиною перелюб виноситься рішення про розлучення. З моменту розірвання шлюбу чоловік припиняє зміст колишньої дружини. Сьогодні знаходиться чимало прихильників подібних шлюборозлучних процесів, що рекомендують мусульманським сімейним парам, підозрюють один одного в невірності, але не мають можливості довести злочин, дозволяти склався конфлікт подібним мирним способом.