Язичники - хто це? Боги язичників. Язичники вірили у що?

У світі завжди існували різні релігії та вірування. Які, до речі, нікуди повністю не зникали, навіть якщо і ставали неактуальними. У даній статті хочеться поговорити про язичників: їх обрядах, вірі і різних цікавих нюансах.

Головне

У першу чергу зауважимо, що язичництво - дуже давня релігія, яка існувала у слов`ян до прийняття християнства. Можна з упевненістю сказати, що це ціла універсальна система поглядів, яка в повній мірі давала загальну картину світу жителям тих часів. У наших предків існував свій пантеон богів, який був иерархичен. А самі люди були впевнені в тісному зв`язку жителів паралельного світу зі звичайним. Язичники вірили в те, що завжди і в усьому їх контролюють духи, тому їм була підпорядкована не тільки духовна, але і матеріальна частина життя.

Трохи історії

В кінці першого тисячоліття нашої ери, в той час, коли на Русі прийняли християнство, все, що стосується язичництва, обмежувалося, викорінювалося. Спалювали язичницькі храми, пускали по воді древніх ідолів. Намагалися повністю позбутися від даних вірувань. Проте з упевненістю можна сказати, що це вдалося досить погано. Адже до сьогоднішнього дня елементи обрядів язичників збереглися в православній вірі, створивши дивний симбіоз Візантійської культури і язичництва. Потрібно сказати і про те, що перші спогади про дані віруваннях з`явилися ще в середньовічних рукописах, коли папська курія активно залучала людей в католицтво. Під цю дію потрапили і язичники (хто це - відомо). Записи ж у щоденниках католиків в основному були осудними. Що стосується російських літописців, про язичництво в той час не хотіли говорити, роблячи акцент на тому, що його практично не існує.

Про поняття

Розбираючись в понятті «язичники» (хто це такі, які особливості їхньої віри і світосприйняття), потрібно дізнатися, що ж воно означає. Якщо розбиратися в етимології, потрібно сказати, що коренем тут є слово «мова». Однак воно означало ще й «народ, плем`я». Можна зробити висновок про те, що саме поняття можна перекласти як «народна віра» або «віра племені». Слов`янський же термін «язичництво» можна трактувати і як «фортеця уз».

Про віру

Отже, язичники: хто це такі, у що вони вірили? Варто сказати, що сама система їх вірувань була практично ідеальною і повністю невіддільною від природи. Її шанували, їй поклонялися і підносили щедрі дари. Центром всього Всесвіту для слов`ян була саме Природа-матінка. Вона розумілася як якийсь живий організм, який не тільки мислить, але й має душу. Її сили і стихії обожнювали і одухотворяє. Однак це й не дивно, адже саме Природа настільки закономірна, що тут без проблем простежується особлива мудрість. Більш того, язичники (хто це, ми, в принципі, розглянули) вважали себе дітьми природи і не уявляли свого життя без неї, бо ведична система знань і вірувань припускала тісна взаємодія і співіснування в гармонії з навколишнім світом. У чому ж полягала віра наших предків? У слов`ян існували три головних культу: Сонця, Матері-Землі і шанування стихій.

Культ Землі

Язичники вірили в те, що праматір`ю всього є саме Земля. Тут пояснюється все досить-таки просто, адже саме вона, на думку древніх слов`ян, є центром родючості: Земля дає життя не тільки рослинам, але і всім тваринам. Чому її називали Матінкою - пояснити теж не важко. Наші предки вірили в те, що саме земля їх і породила, вона їм дає сили, варто тільки до неї нахилитися. Зауважимо, що багато існуючих сьогодні обряди прийшли до нас ще з тих часів. Згадаймо хоча б необхідність брати жменю своєї землі на чужину або земний уклін молодих батькам на весіллі.

Культ Сонця

Сонце у віруваннях давніх слов`ян виступає як символ всеперемагаючого добра. Потрібно сказати і те, що язичників нерідко називали сонцепоклонниками. Люди в той час жили за сонячним календарем, особливу увагу приділяючи датам зимового і літнього сонцестояння. Саме в цей час і відзначалися важливі свята, такі як, наприклад, День Івана Купали (кінець червня). Цікавим виявиться і той факт, що жителі тих часів почитали знак свастики, яка називалася сонячним Коловрат. Однак ніякого негативу дана символіка тоді не несла, а уособлювала перемогу добра над злом, світло і чистоту. Даний знак мудрості був також і оберегом, наділеним очищає силою. Його завжди наносили на одяг і зброю, предмети побуту.

Шанування стихій

З величезним повагою язичники-слов`яни ставилися до таких стихіям, як повітря, вода і вогонь. Дві останні вважалися очисними, такими ж могутніми і животворящими, як і сама земля. Що стосується саме вогню, то це, на думку слов`ян, потужна енергія, яка встановлює в світі рівновагу і прагне до справедливості. Вогнем очищали не тільки тіло, але й душу (показовими в цьому плані є стрибки через палаюче багаття на Івана Купала). Величезне значення полум`я мало на похоронах. У той час тіла спалювали, зраджуючи очисній силі вогню не тільки земну оболонку людини, але і його душу, яка після даного обряду з легкістю відправлялася до предків. За часів язичників дуже шанували вода. Люди вважали її єдиним джерелом сили і енергії. При цьому шанобливо ставилися не лише до річок та іншим водоймам, але і до небесних водам - дощів, вважаючи, що таким чином боги дарують силу не тільки самої землі, а й її жителям. Водою очищалися, нею лікувалися («жива» і «мертва» вода), з її допомогою навіть ворожили і передбачали майбутнє.

Минуле

З величезним повагу російські язичники також ставилися і до свого минулого, а точніше, до предків. Своїх дідів-прадідів вони почитали, часто вдавалися до їхньої допомоги. Вважалося, що душі предків нікуди не зникають, вони охороняють свій рід, допомагаючи людям з паралельного світу. Два рази на рік слов`яни відзначали день, коли почитали своїх померлих родичів. Називався він Радоницею. У цей час родичі спілкувалися зі своїми предками на їх могилах, просячи про збереження і здоров`я всього роду. Обов`язково потрібно було залишити невеликий дар (даний обряд і сьогодні існує - поминки на кладовищі, коли люди приносять з собою цукерки та печиво).

Пантеон богів

В першу чергу хочеться сказати про те, що боги язичників являють собою ту чи іншу стихію або ж природну силу. Так, найголовнішими богами були Рід (який створив життя на землі) і Рожаниці (богині родючості, завдяки яким після зими земля відроджувалася до нової жизни- вони ж допомагали жінкам народжувати на світ дітей). Одним з найважливіших богів був також Сварог - творець і владика всесвіту, Отець-Прародитель, який дав людям не тільки земний вогонь, але і небесний (Сонце). Сварожичами були такі боги, як Даждьбог (Бог Сонця) і Перун (Бог грози, блискавки, грому). Сонячними божествами виступали Хорс (коло, звідси слово «хоровод») і Ярило (бог самого жаркого і яскравого літнього сонечка). Шанували також слов`яни і Велеса - бога, який був покровителем худоби. Також він був і богом багатства, адже раніше багатим можна було стати тільки завдяки домашній худобі, яка приносила непоганий прибуток. Серед богинь найбільш значущими були Лада (Богиня краси, молодості, кохання, шлюбу і сім`ї), Макошь (дарительница життя урожаю) і Морана (Богиня смерті, холоду, зими). Також шанували люди в ті часів домовиків, лісовиків, водяних - духів, які охороняли все, що оточувало людини: будинок, воду, ліси, поля.

Обряди

Важливими також були і різні обряди язичників. Як вже було сказано, вони могли бути очисними для тіла і душі (за допомогою води і вогню). Також були обряди охоронні, які проводилися для того, щоб уберегти людину або будинок від нечистої сили. Не чуже слов`янам було і жертвоприношення. Так, дари богам могли бути як безкровними, так і кровними. Перші приносилися в дар предкам або берегиням. Кров`яні ж жертви потрібні були, наприклад, Перуну і Ярила. При цьому в дар приносили птахів і домашню худобу. Всі обряди мали сакральне значення.