Найцінніше ірландське в'язання

У наш час існує безліч різноманітних технік в`язання. Але по праву найкрасивішим і найскладнішим за технікою виконання є саме ірландське в`язання гачком.

Через свою складність і неповторності тільки лише ірландське в`язання дозволяє виконати виріб, певну деталь якого неможливо аналогічно повторити, як би цього не хотілося. Вив`язати точну копію сукні або кофти по журнальної схемі не вийде, адже все одно вийде щось інше, відмінне від оригіналу, щось неповторне. Саме тому так високо цінують речі, які пов`язані таким способом.

Цей стиль має й інші назви. Серед них - гіпюрного набірне мереживо, ірландський гіпюр, ірландське мереживо, а також гіпюрного в`язання гачком.

Ірландське в`язання, зокрема його техніка виконання, досить молоде. Його поява датується двома століттями раніше. Спочатку ірландські рукодільниці поширювали свої роботи лише в межах самої Ірландії, а саме околицями Белфаста і Дубліна. Стрімкий зростання попиту на ірландські мережива, відповідно, спричинило за собою значне збільшення числа його виробників. А коли ірландське в`язання стало відомим в 1900 році у Франції і вийшло на арену моди усього світу, то до нашого часу утвердилося в якості класики в`язання.

У практичних заняттях дуже важлива техніка в`язання самого мережива. Насамперед слід зробити викрійку. Саме для ірландського мережива це є необхідною умовою. Якщо техніка в`язання спицями або гачком полотен не вимагає наявності викрійки, а достатньо лише правильного розрахунку петель, то, працюючи з мереживними елементами, це в пріоритеті. На ній позначте виточки (якщо, звичайно, ви будете їх робити). Для викрійки не підходить газета або міліметровий папір. Для цієї справи в самий раз тільки тканину або поліетиленовий пакет (Самий щільний і досить прозорий).

Обов`язково врахуйте той момент, що потрібна буде поверхню для збірки самого мережива, на якій будуть щільно фіксуватися мотиви, пришиті або приколені за допомогою шпильок. Виконати роль такої поверхні прекрасно може обтягнутий тканиною поролон або звичайна подушка-думочка. Подбайте про те, щоб дана поверхня залишалася мобільного для пересування її в різних напрямках.

Техніка в`язання ірландського мережива виконується за допомогою гачка, використовуючи три нитки, різні по товщині. З самого початку, всі деталі візерунка виготовляються ниткою середньої товщини, після чого з`єднуються між собою ажурною сіточкою, яка в`яжеться тоненькою ниткою. А основа самого мережива виповнюється за допомогою самої товстої нитки.

В`язання такого мережива вимагає певного рівня майстерності саме у в`язанні гачком. Так як виконання всіх моделей не передбачає виконання їх послідовними рядами, подібно звичайним в`язаним виробам. Для цього потрібно більш складне виконання кожної з деталей.

Ірландські мережива починають в`язати з мотивів, що становлять згодом безпосередньо сам візерунок. Пряжу для в`язання використовують кручену, тонку або середньої товщини. Для додання пов`язаної деталі більш рельєфною форми, як правило, під стовпчики при в`язанні підкладають нитку в кілька додавань.

Закінчивши роботу над мотивами, закріпіть їх на шаблоні, виготовленому з паперу. На ньому попередньо намалюйте ті орнаменти, які послужать основою вашого майбутнього виробу. Шаблон складається з контурів мотивів і ліній, за якими надалі буде пов`язана скріпляє сітка. Після цього мотиви з`єднуються один за іншим за допомогою тонкої ажурною сіточки (фону). Таким способом і створюється ірландське в`язане мереживо. З`єднують мотиви на папері, розмістивши їх лицьовою стороною вниз.

Саме те, що ірландське в`язання залишається досі індивідуальної ручною роботою майстра, і є його найголовнішою цінністю.