Кроп-фактор.Что це таке і наскільки він важливий при виборі цифрової фотокамери.

Кроп-фактор - це термін, який додало в словник фотографічних термінів поява і повсюдне використання фотокамер нового покоління. З розвитком сучасних інноваційних технологій на ринку стало з`являтися все більше і більше дзеркальних цифрових фотоапаратів з вартістю, доступною для непрофесіоналів. Такі покупці, крім ціни, розрізняють хіба що ще одну категорію, за якою і вибирають камеру - це кількість мегапікселів. З мегапікселямі вони вже абияк розібралися і, смутно уявляючи, що ж це таке насправді, все-таки розуміють, що чим їх більше, тим пристрій краще. Однак, як виявилося, ще однією важливою характеристикою, що розрізняє якість цифрових фотокамер між собою, є кроп-фактор. Перед тим, як купувати фотоапарат, варто все-таки розібратися, що ж це таке.

Небагато фотолюбителі хоча б один раз задавалися питанням, а чому, якщо об`єктив і лінзи мають круглу форму, кадр при цьому вони знімають прямокутний? Нічого складного у відповіді на це питання немає. Проектуючи фотографоване зображення на носій в камері, оптика об`єктива просто відрізає «зайву» частину зображення, надаючи йому прямокутну форму. Це дуже зручно і для виробництва фотоплівки, що з низки прямокутних кадрів, і для виготовлення фотографій, надаючи і тому, й іншому компактність, і універсальність.

Через багаторічного використання плівковою фотографії розмір кадру на плівці продовжують застосовувати як еталонний розмір. Нікому навіть на думку не спадає змінити його навіть і зараз, коли зйомки на фотоплівку практично відійшли в минуле. У наш час з царювання цифрової фотографії зйомки здійснюються на спеціальну матрицю, яку умовно можна зіставити з плівкою.

Матрицю, яка за розміром відповідає плівковому кадру, прийнято називати повноформатної. Однак більшість цифрових дзеркальних камер має матриці з розміром значно меншим. Природно на подібних матрицях закарбовується тільки центральна область зображення, яке могло б потрапити на повноформатну матрицю. Візуально це виглядає так, як ніби-то кадр сфотографований об`єктивом, що має набагато більшу фокусну відстань.

Звідси і виник термін, що визначає «збільшення» фокусної відстані, якого насправді не відбувається, тому що тут, як і в нашому прикладі з круглою оптикою, просто відрізається зовнішня частина кадру. По-англійськи слово «crop» (кроп) перекладається як «відрізати». Звідси і назва терміна - кроп-фактор, який і позначає таке от штучно збільшене фокусна відстань. Це точно описує при цьому, як насправді відбувається процес зйомки, так як у фізичному сенсі фокусна відстань фотооб`єктива не змінилося, а змінився лише кут зору.

Отже, розміри кадру 35-тімілліметровой фотоплівки 24х36 мм була і залишається еталонною, з якою тепер і пов`язаний кроп-фактор. Для такого кадру він дорівнює 1. На самому початку ери цифрового фотографування компанія Nikon мудро вирішила, що можна випускати цифрові дзеркальні камери з можливістю використовувати з ними стару оптику, яка виготовлялася десятиліттями і часто коштувала дорожче самих камер.

Однак з реалізацією цієї ідеї виникли проблеми. Створити повноформатний сенсор виявилося надто дорого, а в зовсім вже маленькому не було сенсу.

В результаті досліджень було створено сенсор, який по діагоналі був у півтора рази менше кадру 35-тімілліметровой плівки. Таким чином, для такого сенсора 1,5 - це його кроп-фактор. Canon, до слова кажучи, дещо пізніше знайшов ще більш оптимальне рішення. Кроп-фактор його камер став дорівнювати 1,6.

Щоб якось від нього відрізнятися, свій кроп-фактор Nikon став називати DX, а повноформатний сенсор FX. Таке кодування продовжує існувати зараз. Його використовують і багато інших компаній, крім Nikon.

Виробники фотокамер, що мають кроп-фактор, використовували те, що площі їх сенсорів зменшилася більш ніж наполовину. Це і дозволило заощадити на виготовленні потужної і дорогої оптики. Виробники почали в масових кількостях випускати цифрові камери, доступні для самого широкого кола фотолюбителів.