Організація файлової системи дискового простору

Вихідним пунктом нашого обговорення має стати теза про те, що всі дані, які містить файл, являють собою певну логічну структуру. Вона служить основою для ПЗ, за допомогою якого і обробляється кожен конкретний файл. Організація файлової системи, дозволяє, наприклад, правильно відображати інформацію на дисплеї, забезпечує опції виділення, корекції. Це досягається тим, що кожен елемент такої системи являє собою унікальну послідовність кодів, що відокремлює його від іншого елемента. Збереження і підтримка в стійкому стані структури системи забезпечується або відповідним додатком або самої файлової системою.

При першому варіанті, всі процедури з файлом виконує додаток, який ініціює відповідні запити до системи. Такий спосіб широко застосовується в сучасних файлових системах - Windows, NetWare. У другому, структурування файлу забезпечує сама ОС, яка розпізнає його як унікальну послідовність кодових записів. Для цього кожна ОС має відомості про структуру кожного типу файлу.

Фізична організація являє собою модель розташування файлів на носії (фізичному пристрої). Найбільш важливими параметрами ефективності такої організації, є:

- швидкість доступу до інформації-

- величина адресному інформації-

- рівень фрагментації диска-

- максимальний розмір файлу.

Такий показник, як фрагментація, відображає, наскільки порушена організація файлової системи через рассредоточенности файлів одного типу по простору диска.

Сам жорсткий диск конструюється з магнітних пластин, призначених для запису на них будь-якої інформації. Процес запису полягає в нанесенні певних міток на поверхню пластин, при цьому при неточному завданні мітки виникає помилка файлової системи диска. Помилки слід обов`язково виправляти за допомогою наявних програм і засобів самої системи, якщо помилки не виправляються, диск, як правило, форматують, при цьому всі дані з нього стираються. Файлова система диска включає в себе кластери, які розглядаються в якості стандартної одиниці дискового простору. Кластер - це осередок певного обсягу, яка бере участь в обробці знаходиться в ньому інформації. Розмір цього осередку визначається або автоматично, або шляхом логічного форматування. Сукупність кластерів становить розділ диска, тобто частина фізичного носія. Унікальна організація файлової системи на диску передбачає розбиття фізичного пристрою на розділи для того, щоб:

- існували обмеження на розмір з боку конкретної ОС, встановленої на комп`ютері-

- розподілити простір між користувачами або розбити диск на тематичні раздели-

- необхідна установка ще однієї операційної системи.

Сучасні ОС здатні ефективно підтримувати самі різні типи розділів, розподіляючи їх за функціональним призначенням. Найбільш поширеною моделлю виділення типів є створення основного, первинного та додаткового розділів.

Розмітку диска виконують за допомогою процедури логічного форматування. Ця організація файлової системи являє собою процес трансформації простору носія під вимоги конкретної операційної системи. При цьому дуже важливим є дотримання стандартів форматування, які встановлюють правила нумерації дисків, їх іменування та встановлення статусу. Найбільш часто, сучасні ОС розбивають диск на дві області - системну і простір даних (data). Перша використовується для управління області даних. Друга призначена для приміщення відомостей про файли і каталогах. Інформація, яка використовується при первинній завантаженні комп`ютера, завжди розташована на першому (завантажувальному) секторі диска.