«Останні холоди»: короткий зміст. «Останні холоди»: головні герої оповідання

Альберт Ліханов - це дитячий письменник. Сьогодні ми представимо вам одне з його найвідоміших творів, точніше, його короткий зміст. «Останні холоди» - це повість, яку він написав у 1984 році. Книга виробляє справді дивовижне враження. У ній описується дорослішання людини, а також страшна, жорстока війна. Можна запропонувати, що це повість саме на військову тематику. Тільки це не так. Це розповідь не про людей в тилу і героїзм солдат, це оповідання про дітей в ті страшні роки.

Короткий зміст: «Останні холоди»

Книга починається з того, що хлопчик Коля згадує вчительку, Ганну Миколаївну, яка викладала йому шкільні уроки, а також уроки життя.

Тоді був 1945 рік, йшла війна. Оповідач через рік і 2 місяці повинен був закінчити початкову школу.

Постійний голод

Далі короткий зміст книги «Останні холоди» розповідає про те, що весь час хочеться їсти. В цілому всіх хлопців умовно можна було поділити на 3 групи: простих, шпану і шакалів. Прості хлопці боялися всіх інших. Шакали у всіх забирали їжу, при цьому шпана просто вселяла страх всім своїм виглядом, при цьому вона викликала відчуття абсолютно тупий натовпу.

У якийсь момент, коли Коля їв, він залишив суп (для оповідача немислиме справу, оскільки його мати вчила завжди все доїдати, навіть якщо йому їжа дуже не подобалась). До нього підсів непомітно для нього один з шакалів, почав випрошувати поглядом залишки супу. У цей момент оповідач завагався, хоча йому їжу і віддав. Він цього хлопчика запримітив, про себе називаючи його жовтолицим. Крім того, він запримітив одного хлопця з шпани, пробився без черги серед дрібних. Прозвав він його Носом.

Через кілька днів, знову кушая, він знову побачив жовтолиці, який вкрав хліб у зовсім маленької дівчинки, через що піднявся жахливий скандал. Після цього банда Носа вирішила побити жовтолиці, але з`ясувалося, що вони, загалом-то, і битися толком не вміють, більше приндяться. Тоді жовтолиций Носа схопив за горло і почав душити. Банда в жаху розбіглася. А жовтолиций побрів до паркану. Там він втратив свідомість. Побачивши це, Коля почав кликати на допомогу, і хлопчика привели до тями. З`ясувалося, що він нічого не їв вже 5 діб, а хліб крав для себе і своєї сестри Марії. Тоді оповідач дізнався, що ім`я жовтолиці - Вадька.

Герої

Необхідно розповісти і про героїв, складаючи для цієї повісті короткий зміст. «Останні холоди» нам демонструють абсолютно різних дітей у воєнні роки. Так, оповідач жив з бабусею і матір`ю, батько його воював. Вдома його жінки «коконом обвивали», як він казав, переховували від будь-яких бід. Він, загалом-то, не голодувала, завжди був взутий і одягнений, не пропускав уроки.

Але Марія і Вадька жили зовсім інакше. Їх батько помер на самому початку війни. Мама перебувала з тифом у лікарні, і було мало надій на одужання. Дівчинка втратила десь талони на їжу, тому її брат був змушений шакали, їжу добувати своєю хитрістю. При цьому морально вони не опускалися. Діти постійно думали про свою матір, завжди брехали їй у своїх листах для того, щоб вона анітрохи не хвилювалася. Вони жили в дуже бідному домі. Це все дізнався оповідач, поспілкувавшись з Вадька.

Допомога дітям

Описуючи короткий зміст («Останні холоду»), варто зазначити, що оповідача до Вадька тягнуло немов магнітом. Він поважав цього дивного, жовтолиці хлопчика. У якийсь момент з`ясувалося, що Вадька не вистачить грошей, і для того, щоб вижити в холоди, він в оповідача попросив на деякий час куртку. Той вирушив додому і поговорив з бабусею, якій розповів про Марію і Вадька, а також про їх важку ситуацію. Але баба йому не дозволила віддати куртку. Але оповідач пішов проти її волі. Він забрав предмет гардероба і побіг до хлопців на вулицю. Трохи пізніше до них підійшла мати оповідача. Він і їй розповів, у чому справа, але мати, на відміну від бабусі, до дітей поставилася з співчуттям, гарненько їх нагодувала, а вони прямо за столом заснули від ситості.

Прогулювання школи

Дуже цікаво описав життя цих дітей Альберт Ліханов. «Останні холоди» - це повість про справжню дружбу. Отже, на наступний день діти втрьох зібралися йти в школу. Дівчинка пішла, а Коля і Вадька школу вперше прогуляли. Жовтолиций і оповідач, ув`язана з ним, пішли шукати прожиток. Спочатку Коля дуже обурився, адже Вадик був ситим, а бабуся і мати їх увечері запрошували знову в гості, так навіщо потрібно шукати їжу? Це питання він поставив хлопчикові, а той повідомив, що рідні оповідача його годувати не зобов`язані. Він поступив благородно, не забажав сидіти на чужій шиї.

Макуха

Вадик з Колею випросили макухи, сходили на базар. Жовтолиций розповів про власну «технології виживання».

Матері

Складаючи короткий зміст оповідання «Останні холоду», необхідно розповісти і про відносини дітей зі своїми матерями. Так, коли Коля був у Вадима, він їх дуже активно порівнював. Оповідач був завжди під заступництвом мами, її ніяк не шкодував, за неї не боявся. А у Вадика стосунки з матір`ю були абсолютно інші: він сам розповідав, що дуже боїться за неї, що після смерті їх батька вона дуже сильно змінилася. Таке ставлення до коханої людини говорить про вже з`явилася зрілості хлопчика, він, на відміну від Колі, побачив у житті вже багато чого. На його обличчі з`явилися навіть зморшки, інший раз він нагадував старого.

Повернувшись зі школи, Марія насварила Вадика за те, що він прогулює уроки, і повідомила, що їй дали талони на харчування. Діти нарешті поїли в їдальні, але у дівчинки відібрали друге, після чого її брат відігнав кривдника.

Головні герої («Останні холоду») виходять з їдальні, сміються, жартують. Вадику ножем порвали пальто, дівчинка заплакала. Жовтолиций йде в школу, оскільки його викликали до директора, Коля ж проводжає Марію додому. Тут вони написали лист її матері, при цьому на не особливо балакучого оповідача несподівано напав дух письменництва, можливо, через те, що він себе представив на місці дітей.

Потім вони вирушили додому до Колі, зробили там уроки, поїли. Зайшов жовтолиций з перев`язаними ременем підручниками і цілим портфелем їжі - йому її передали через директора вчителя. Вадик звинувачує матір оповідача в тому, що його викликали до директора, а також в даних подачок. Але мама каже, що вона тут ні при чому. Вона садовить хлопчика за стіл, він нехотя, але погоджується. Починають розмовляти про лазню. З`ясувалося, що Вадик і Марья після госпіталізації матері милися один раз через моторошного стиснені дівчинки ходити в загальну лазню, а сама вона не могла митися, було важко. Оповідач говорить про дитинство, що начебто ти і вільний, але це не так, ти не вільний. У якийсь момент обов`язково знадобиться зробити щось, чому противиться щосили твоя душа. А тобі при цьому говорять, що так треба, і ти, страждаючи, знемагаючи, впираючись, робиш все-таки те, що потрібно.

Коли Марія і Вадька йдуть, мати Колю лає за прогулювання уроків, до слова, перше в його житті.

8 травня

Через деякий час (8 травня) Коля в поведінці своєї мами зауважує дивну метушню, а на її очах сльози. Він припускає, що щось сталося з батьком. Але вона каже, що все в повному порядку, після чого пропонує йому сходити в гості до Вадька і Мар`ї. Там матір себе веде також неприродно. Підозри оповідача щодо тата посилюються, тільки з ним все насправді в порядку.

9 травня

Настав День Перемоги. Вся країна радіє, люди один одному здаються близькими, оскільки їх усіх об`єднує величезна радість, як описав Ліханов. «Останні холоди» (вміст в стислому вигляді представлено в даній статті) висловлює цим описом дивовижну гордість за свою країну.

У школі на місці всидіти ніхто не міг. Ганна Миколаївна своїм учням сказала, що пройде якийсь час, і всі вони стануть дорослими. У всіх будуть діти, потім онуки. Пройде ще час, і ті, хто зараз вже дорослі, помруть. Тоді залишаться тільки вони, діти минулої війни. Їхні діти й онуки війни не знатимуть. На Землі залишаться тільки вони, люди, які ще будуть пам`ятати її. Може так статися, що хлопці забудуть це горе, цю радість, ці сльози ... І вона попросила їх не допустити цього. Самим не забувати і іншим не дати забути.

Смерть матері

Оповідач пішов до будинку Марії і Вадима. У їх квартирі не горіло світло, але двері виявилися відкритими. Дівчинка лежала в одязі на ліжку. Вадик ж сидів біля неї на підлозі. Він сказав, що кілька днів тому померла їхня мама, а вони про це дізналися тільки сьогодні. День 9 травня став святом абсолютно не для всіх.

Їх віддали в дитбудинок. Оповідач їх відвідував один раз, тільки бесіда у них якось не склалося. Він їх з тих пір більше не бачив, оскільки дітей перевели в інший дитбудинок.

Кінець твору

Оповідання «Останні холоди» закінчується словами про те, що рано чи пізно війни всі кінчаються. Але набагато повільніше, ніж ворог, відступає голод. І довго не висихають сльози. І відкриті столові з додатковим харчуванням, де живуть шакали - голодні, маленькі, чи не винуваті ні в чому діти. Цього не можна забувати! Так веліла Ганна Миколаївна.

«Останні холоди»: відгук

Дуже складно залишати відгук про цей твір. Ми ситі люди, ми не знали війни і голоду. І дуже страшно уявити страх і відчай людей тих років, маленьких, ні в чому не винних.