«Розпатланий горобець»: короткий зміст. Паустовський, «Розпатланий горобець»

У своїх творах Костянтин Георгійович Паустовський повідав нам, як потрібно любити природу, тварин. Це аж ніяк не моралізаторство, письменник просто розповідає різні історії про тварин, рослини, птахів. Після прочитання цих творів хочеться охороняти братів наших менших. Сподіваємося, що схвалив би це короткий зміст Паустовський. «Розпатланий горобець» - цікавий і зворушливий розповідь, і ми постараємося не тільки передати сюжет твору, а й допомогти читачеві упевнитися в тому, що в маленькому тільці птиці може битися велике благородне серце.

Знайомство з Машею

Перед нами кімната маленької дівчинки. Автор зміг достовірно описати обстановку, тому читачеві легко подумки перенестися туди, де починається розповідь.

Годинник на стіні пробили 8 разів. Це залізний коваль ударяв в свою ковадло. З цього епізоду починається сам розповідь і його короткий зміст. Паустовський, розпатланий горобець, Маша - прізвище автора, імена та прізвиська головних героїв будуть звучати в переказі досить часто. Зате ви добре запам`ятайте їх.

Минула година, коваль, який був зростанням з іграшкового солдатика, ударив в свою ковадло вже 9 разів. Саме о дев`ятій вечора няня укладала дівчинку Машу спати. Та не хотіла лягати в ліжко, тому вела себе тихо, щоб не розбудити няню, дрімала на дивані.

Маша стояла біля вікна і думала про маму, яка пішла в театр. Там жінка працювала - танцювала. Дівчинка згадувала, яким великим був театр, з колонами. Нагорі, на його даху, намагалися встати на диби чавунні коні, але їх утримував людина з вінком на голові. Ці фігури стоять на будівлі Великого театру, значить, мама дівчинки служила балериною саме там.

Татів подарунок

Твір «Розпатланий горобець» триває спогадами дівчинки про батька. Завдяки їм ми дізнаємося, що під час Великої Вітчизняної війни він був на фронті, служив на кораблі, відважно боровся з ворогами.

В даний час батько Маші знаходився на Камчатці і повинен був повернутися тільки навесні, а події оповідання відбуваються взимку.

Мамі дівчинки через 2 дні належало виконати партію Попелюшки. Донька ще жодного разу не була у Великому театрі, але жінка пообіцяла взяти її на прем`єру.

Нещодавно мати дістала зі скрині маленький букет, зроблений зі скла. Її чоловік привіз цю брошку у подарунок дружині з далекої країни. Він хотів, щоб кохана жінка приколола сувенір на гарне плаття Попелюшки, коли героїня казки танцюватиме в палаці.

Мама поклала брошка на стіл і строго-настрого наказала дочки не чіпати її. Дівчинка була слухняною і дивилася на гарну штучку тільки здалеку.

Цікаво було б дізнатися, як би написав короткий зміст Паустовський. «Розпатланий горобець» - розповідь не тільки про цього птаха, але і про людей, з яким пов`язала її доля. Тому автор, переказуючи свій твір, теж напевно познайомив би співрозмовника з дівчинкою Машею та її батьками, розповів би про скляному букеті, який в сюжеті відіграє важливу роль.

Злодійкувата особа

Крім позитивних героїв, є в казці і негативні. Їх небагато - всього одна ворона, але й вона заподіяла багато неприємностей не тільки людям, але і маленькому горобцеві.

А поки повернемося до того моменту, коли Маша коштує близько вікна і дивиться через нього на вулицю. Вона побачила сиву ворону, та теж дивилася на дівчинку. Виявляється, птах знала розпорядок дня людей. Няня Петрівна на ніч завжди провітрювала кімнату, тому відчиняла кватирку. Поки вона відводила дівчинку вмиватися, хитра птах проникала в приміщення і швидко брала те, що погано лежить. Мокрі відбитки лап і зниклі речі красномовно говорили про те, що в кімнаті побував непроханий гість.

Петрівна, повернувшись, бачила сліди перебування ворони, і вони з Машею починали шукати, що на цей раз потягла злодійка. Поки вона брала тільки шматочки ковбаси, цукор, печиво. Ці припаси птах ховала в покинутому кіоску, в якому було її лігво. На холоді їжа замерзала і могла зберігатися довго, тому вороні голод не загрожував.

Далі читача познайомить з благородним героєм твору короткий зміст.

Паустовський, «Розпатланий горобець»: відважний Пашка

Таким чином ворона забезпечувала себе їстівними запасами. А ось горобці іноді були змушені голодувати. Раніше люди пересувалися на конях. Близько цих тварин можна було поласувати вівсом, тому птахам було простіше пережити холодну зиму. Але тепер транспортні засоби стали іншими - люди їздили на машинах, автобусах, тому Воробьішко доводилося дуже нелегко взимку.

Не дивно, що почуття голоду занесло горобця на ім`я Пашка в ларьок. Він не встиг проковтнути навіть крихту хліба, як його негайно ж застала ворона. Вона була більше і сильніше його і стукнула Пашку дзьобом по голові. Але горобець був розумним, він прикинувся мертвим, інакше зла птах просто б добила його.

А так ворона викинула Пашку зі свого будиночка. Він упав на сніг, але залишився живий. Ось такий написав Паустовський розповідь. Розпатланий горобець лежав на снігу ледве живий - йому було погано, дуже боліла голова після удару воронячого дзьоба. Але бідоласі пощастило, на шум до ларька підійшов міліціонер і врятував його, поклавши в теплу рукавицю і взявши з собою.

Пашка знаходить будинок

У цей день недалеко від ларька гуляла Петрівна з Машею. Міліціонер підійшов до дівчинки і запитав, чи не потрібна їй птах. Та відповіла ствердно.

Дівчинка була дуже турботливою. Вдома вона пригладила птаху пір`я, нагодувала, напоїла бідолаху. Так і залишився жити в теплому будинку розпатланий горобець. Відгук про свою рятівниці Пашка міг би залишити найкращий, звичайно, якби він умів писати. Але маленька пташка намагалася придумати більш відповідні способи, щоб віддячити свою рятівницю.

Пашка не весь час перебував у будинку. Коли йому хотілося, він відлітав, але потім повертався з подарунками. Воробей вирішив відновити справедливість і по-тихому забирав у ворони те, що вона вкрала. Здобуте Пашка приносив у дім до дівчинки. Але вона не була рада засохлої гусениці, цукеркової обгортці, черствому шматочку пирога.

Однак незабаром горобець зміг принести те, чому Маша і її мама дуже зраділи.

Звітний букетик

Коли в черговий раз няня відкрила кватирку для провітрювання, ворона потягла безцінну для сім`ї штучку - скляні квіти. Побачивши пропажу, мама і Маша заплакали. Балерина поїхала в театр в пригніченому настрої.

Тоді Пашка зібрав команду виробів, і вони насилу, але змогли відняти у злодійки букетик.

У цей час няня з Машею дивилися, як гарно танцює Попелюшка. Але та була дуже сумною. І в цей момент під стелею здався горобець, який щось тримав у дзьобі. Це був той самий букет. Паша розкрив дзьоб і заповітна брошка впала прямо в долоні балерини. Мама приколола букетик на плаття і стала найщасливішою. На такий радісній ноті закінчує свою розповідь Паустовський.

Розпатланий горобець, головні герої-люди - Маша, мама, міліціонер - викликають у читача тільки позитивні емоції. Дівчинка і міліціонер врятували Пашку, а він у відповідь зробив сім`ю дівчинки щасливою.