Петро Мамонов: біографія, фільмографія

Талановитий артист все своє життя присвятив творчості, поєднуючи поезію, музику та акторська майстерність. Але свій тернистий шлях Петро Миколайович Мамонов з гордо піднятою головою долає і донині.

Дитячі роки

Навесні далекого 1951, 14 квітня, народився на світ знаменитий музикант, поет і художник Петро Мамонов. Біографія його вельми вразлива. Тоді в сім`ї перекладачки скандинавських текстів і фахівця в галузі доменних печей ніхто не міг навіть припустити, що їх син стане настільки знаковою персоною. Народжений в Москві, хлопчисько провів всі свої дитячі роки в знаменитому Великому Каретному провулку. Не можна не відзначити, що хлопчик мав з малих років вельми неординарними здібностями, які неможливо було не помітити, проте його артистизм навіть заважав отримувати знання в школі. Власне, через сцен з елементами цирку, які Петро влаштовував у школі, його і виганяли двічі з початкових навчальних закладів.

Поетичні пристрасті

Тяга до поезії у хлопця виявилася ще в ранньому віці, з тих пір він не припиняє писати. Так як вірші і музика стали незмінними супутниками молодої людини, в середині шістдесятих років юний шанувальник творчості групи «Бітлз» створив свій перший музичний колектив - «Експрес», і вже почав виступати з групою на шкільних тусовках. Артистизм Мамонова незатребуваним не залишився. Моновистава «Левіс», дія якого розгортається на дальній майданчику тролейбуса, став дебютним у театральному творчості юного актора.

Петро Мамонов, біографія: студентські роки, перші заробітки

Петро Миколайович Мамонов отримав технічну освіту в 1979 році в Московському поліграфічному технікумі, після чого навчався три роки (з 1979 по 1982) в Московському поліграфічному інституті, на факультеті редагування, однак закінчити його студенту так і не вдалося. Незважаючи на це Мамонов, чудово володіє англійською і норвезьким мовами, займається перекладами, які згодом благополучно публікуються в поетичних антологіях. Хлопець брав участь у московському молодіжному рух хіпі і підтримав його одним з перших. Також у дворовій компанії лідерські якості переважали. Кар`єра майбутнього артиста відповідала всім традиціям того часу. Починав з московській друкарні «Червоний пролетар» на посаді друкаря, пізніше у відділі листів журналу «Піонер» був завідувачем Петро Мамонов. Біографія налічує кілька місць роботи і не за фахом: йому довелося потрудитися і в бойлерній, і в котельні оператором, і банщиком, навіть ліфтером і вантажником. Такі моменти життя не вплинули на якість акторської майстерності. Фільмографія Петра Мамонова налічує більше двадцяти кіноролей.

Становлення музиканта

З 1980 року до віршів, які хлопець не переставав писати, додалася і музика, він почав складати пісні. Так, в 1983 році вже дорослий, тридцятидвохрічний Петро, створить свою музичну групу «Звуки Му», причому чому в групи саме таку назву, сам Мамонов Петро Миколайович не може згадати. Також музикант заснував стиль, який є сумішшю поезії, театру і музики, - «російська народна галюцинація». З самого початку концептуально-екстравагантна група налічувала лише двох учасників. На вокалі і гітарі був сам Мамонов, а на ударних інструментах - зведений брат Олексій Бортничук, до речі, пізніше Олексій грав уже й на гітарі. З моменту створення групи єдиним постійним, не змінюють учасником був Петро Мамонов, фото якого представлені в статті. Трохи пізніше з`явився в групі Павло Хотин (клавіші). Липницький Олександр, виконуючий бас, і Олександр Александров (Фагот) приєдналися до групи вже в 1984 році.

Життя групи «Звуки Му»

Перший «вихід у світ» група здійснила навесні 1984 року, коли Троїцький Артем і Саша Липницький організували концерт на зустрічі випускників у московській спецшколі № 30, де свого часу навчалися Бортничук, Мамонов і сам Липницький. Вже з 1985 року група почала свою активну концертну діяльність. А в 1988 році, влітку, група випустила своє «перше дітище» - «Прості речі», альбом, який продюсував Шумов Василь, який є лідером групи «Центр». Ще один альбом, під назвою «Звуки Му», музиканти записали і випустили в Лондоні, на студії «Ланд Рекордс», в 1988 році з Брайаном Іно, англійською продюсером. Брайан Іно займався з відомими групами, такими як «Роксі М`юзік», «Юту», «Севен Толкінг хендс». «Звуки Му» стали вести гастрольну діяльність. Тури по Великобританії і Європі організовував «Орал Рекордс». Успіх групи був колосальний, гастролі проходили в Угорщині, Німеччині, Італії, Польщі, Франції. Музичний колектив відвідував з гастролями численні фестивалі. Були два тури в США, під заступництвом компанії «Ворнер Бразерс».

Перелом

Після повернення в Радянський Союз колектив записав ще один альбом в 1991 році - «Транснадежность». Після чого повідомили всім про розпад групи. На заході 1990-х років в ній залишився один чоловік, тому вона стала сольним проектом Петра Миколайовича Мамонова.

Олександр Липницький займається журналістикою, Хотин експериментує в авангарді і прогресив-року. Незважаючи на такі події, дружина Петра Мамонова - Ольга Іванівна Мамонова, завжди підтримувала чоловіка, будучи менеджером всіх його сольних проектів. З 1991 по 1995 рік герой нашої статті і А. Бортничук трудилися над спільним проектом - «Мамонов і Олексій». У 1994-му в групу був запрошений Казанцев Євген, знаменитий басист, і Кістеньов Юрій (Хенк), пізніше на його місце взяли Надольського Андрія. Разом вони записали альбом «Грубий захід». У 1994-му ж разом з Шумовим Васею Мамонов записав «Російські співають». Влітку 1995 року, будучи в селі, Петро завершує трудитися над найскладнішим для сприйняття музичним творінням - альбомом «Життя амфібій як вона є». Однак, записавши альбом, група розпадається знову, не зумівши реалізувати свою програму на сцені. За всю музичну кар`єру колектив, у всіх його складах, випустив всього 20 альбомів пісень.

Театральні підмостки

У той же час, коли виходили фільми з Петром Мамоновим, актор благополучно проявляв себе на сцені театру. Театр і кіно для нього стали нероздільні, і цим мистецтвом був повністю поглинений Петро Мамонов.

Біографія актора налічує безліч різних ролей. Причому як у кіно, так і в театрі. Ось таким знаменитим став Петро Мамонов - фото цього артиста висіло у вестибюлі Московського драматичного театру ім. Станіславського, де актор виконував кілька головних ролей у спектаклях. У 1991 році це був «Лисий брюнет», а в 1995-му - «Полковнику ніхто не пише». Також актор брав участь у моноспектаклях і балеті:

• 1997 - «Чи є життя на Марсі».
• 2001 - «Миші плюс зелененький».
• 2001 - «Шоколадний Пушкін».
• 2004 - «Миші, хлопчик Кай і Снігова королева».

Всі спектаклі брали участь у фестивалях міжнародного плану.

Початок акторської кар`єри

Фільмографія Петра Мамонова почалася ще в 1986 році, дебютом була роль у короткометражці «Хау ду ю ду». Уже через два роки після цього актор зіграв ще одну роль, яка запам`яталася глядачам. Це був фільм «Голка» режисера Нугманова. Ці дві ролі Петра Мамонова були головними, на відміну від лицедійства у фільмі «Таксі-блюз», за яку він, власне, і отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю. Петро Мамонов зіграв одного з головних героїв, люблячого випити, зовсім безвольного музиканта на прізвище Селіверстов. «Таксі-блюз», режисером якого є Павло Лунгін, вийшов на екрани в 1990 році.

Трудові акторські будні

Слідом були ще кілька фільмів, в яких знімався П. Мамонов. «Анна Карамазофф», головну роль в якому виконала Жанна Моро (режисер Рустам Хамданом). І драма «Нога». Але так вийшло, що ці картини не набрали популярності в глядача, втім, як і решта, що вийшли в 90-і роки, в яких знімався Мамонов Петро, - фільми «Терра інкогніта», «Час печалі ще не прийшов». Проте ж його акторський талант був відзначений глядачем. Відомим Мамонов став після картини «Цар». Фільм вийшов значно пізніше, в 2009 році. Актор виконав у ньому роль Івана Грозного.

Особистий кінець світу. Самота

В один із днів 1995 в житті Петра Мамонова настає момент, коли він відчуває себе нікому не потрібним. Інтерес до життя пропав. Коли брат-будівельник порадив купити земельну ділянка в селі, Петро цю ідею навіть не розглядав. Однак, побувавши в тих місцях, побачивши всю красу природи Підмосков`я, передумав і залишився. Усамітнившись від всіх цивілізаційних благ, Мамонов жив у селі Єфанова, в Верейском районі під Москвою, і тільки іноді приїжджав в місто. До прийняття християнства у свої 45 років музикант частенько вживав міцні алкогольні напої та марихуану. Проте ж з прийняттям віри все змінилося. Актор викреслив з життя алкоголь і наркотики.

Друге початок - «Пил»

На одній з вистав у 2003 році у актора стався серцевий напад. У стані коми потрапив до реанімаційного відділення Петро Мамонов. Діти Данило, Ілля та Іван мало не позбулися свого батька. У 2005 році вийшов фільм «Пил», і тільки один Мамонов був професійним актором в акторському складі малобюджетного фільму.

Петро Мамонов. Фільм «Острів» в житті актора

Відповідно до своїх переконань став вибирати і картини артист. «Острів», знятий в 2006 році, і «Цар», фільм 2009 року, зачіпають тему релігії, віри і православ`я.

Але особливо вдало Мамонов зіграв у картині «Остров». Головна роль, відведена Петру режисером, у співпраці з яким актор вже отримував премію в 90-х роках, дуже сильно збігалася з життям самого актора. Деякі навіть вважають картину якоїсь «автобіографією» Мамонова.У цій картині Петро розкрив свій акторський потенціал, граючи старця Анатолія, який все своє життя спокутує провину за вчинене в минулому вбивство. Лунгін разом зі своєю акторською командою отримав за своє творіння нагороду. Премія «Ніка» стала ще одним трофеєм акторської кар`єри Мамонова. Петро також 6 разів був нагороджений премією «Золотий орел».

За музична творчість теж отримував нагороди: так, в 2003-му його нагородили премією радіостанції «Наше Радіо» - «Поборолл» за досягнення в області живої музики. А також Мамонов Петро Миколайович випустив кілька власних книг.