Фільми про ядерну війну - попередження людству

Хоча атомну зброю за всю історію людства в бойових цілях використовувалося всього два рази (в 1945 році), весь інший період часу військова стратегія держав і міжнародна дипломатія перебували під сильним впливом стабільно розроблялись плани ведення ядерної війни. Завдяки буйної фантазії сценаристів і режисерів «ядерна зима» наступала на кіноекранах вже неодноразово. Фільми про ядерну війну та її наслідки користуються досить високою популярністю у глядачів.

Ефективна форма культурного впливу

Всім відомо, що продукція світової кіноіндустрії служить не тільки для розваги. Вона несе пристойну культурно-ідеологічне навантаження. Фільми про ядерну війну як інструмент пропаганди здатні надати досить високе емоційний вплив на вразливого глядача. Вони активно створюють в уяві смотрящего ілюзорну картину світу в тому руслі, в якому це потрібно. Найчастіше пропагандистський вплив на обивателя відбувається непомітно і приховано, поза його особистісного психологічного контролю, на емоційному рівні. Вельми активно використовує управління відчуттями правильності і справедливості Голлівуд.

Пропаганда цінностей США

Фільми США про ядерну війну завжди ненав`язливо, але чітко відповідають насущного зовнішньополітичному курсу держави. У минулі десятиліття випускалися картини про ядерному бомбардуванню Сполучених Штатів (фільм «На наступний день», що вийшов в 1983 році). На екранах то кіногерої начебто Джеймса Бонда билися з працівниками ГРУ і КДБ (стрічка «З Росії з любов`ю» 1963 року), то хороші хлопці відбивали атаки північнокорейців і навіть інопланетян (фільми «Битва за Лос-Анджелес» і «Трансформери»). Всі картини голлівудського виробництва, що вже стали класикою або сучасні, демонструють усьому світові ідеальну армію США, здатну врятувати людство від загибелі. Це максимально дієвий і дуже красивий прийом пропаганди цінностей, могутності і сили країни. Фільми про ядерну війну, список яких представлений нижче, створені в США. Не всі вони мають яскраво виражений пропагандистський посил, хоча натяки присутні в кожній кінострічку:

• «Паніка в нульовому році» (Рей Мілланд, 1962);
• «На наступний день» (Н. Мейєр, 1983);
• «Чарівна миля» (Стів Де Джарнатт, 1988);
• «Ядерний світанок» (Джек Шолдер, 1990).

Безперервний «діалог»

Європейський кінематограф знаходиться в безперервному «діалозі» з американським, який при цьому залишається орієнтиром, флагманом і джерелом самоідентифікації. Радянські і європейські кінематографісти всіма силами прагнули до національного мистецтва, в той же час продовжуючи ставити оцінки своїм роботам з погляду всім відомої американської моделі. Фільми про ядерну війну дуже часто є продуктом спільної творчої діяльності європейських країн, Австралії і США. Прикладами можуть послужити «День перший» (Джуліано Монтальдо, 1986, США, Франція, Канада, Італія) і сіквел «На останньому березі» (2000) і його оригінал «На березі» (1959, США, Австралія).

Неприйняття штампів

Окремих майстрів європейської сінематеки об`єднує неприйняття штампів, одноманітності, комерціалізації кіно. Їхні картини - більш соціальної спрямованості. Вони кілька «заземлені», в них міститься більше звернення до життя і долі простого обивателя. Навіть європейські фільми про ядерну війну освітлювали не сам процес, а долі героїв під час цієї страшної трагедії:

1) «Господарі темряви» (Леон Климовський, 1972, Іспанія);

2) «Військова гра» (реж. Пітер Уоткінс, 1965, Великобританія);

3) «Злітна смуга» (Кріс Маркер, 1984, Франція);

4) «Нитки» (М. Джексон, 1984, Великобританія).

Фільм-повчання

Окремо варто відзначити дійсно геніальне творіння вітчизняної кіноіндустрії - фільм режисера К. Лопушанського «Листи мертвої людини» (1986), який можна поставити на один рівень з творами майстрів класичної російської літератури, незмінно отличавшимися особливою увагою до внутрішнього світу героїв і гуманізму. Сюжет фільму розповідає історію престарілого вченого Ларсена, нобелівського лауреата, ледь пережив смерть близьких у вогні ядерного апокаліпсису, до якого безпосереднє відношення мають його дослідження. Він марно намагається усвідомити причину що відбувається і відшукати заповітну точку опори, щоб знайти сенс подальшого існування, надію на виживання. Сам вибух в картині схожий на процес запалювання «електричної свічки», що має й іншу назву - дугова лампа. Фільм про ядерну війну різко відрізняється від західних аналогів.

Подумати страшно

Якщо на нашій планеті відбудуться вибухи ядерних боєголовок, то виникло теплове випромінювання і смертельно небезпечні радіоактивні опади, навіть локального характеру, завдадуть непоправної шкоди. Наступні непрямі наслідки: знищення комунікаційних систем, звичних суспільних підвалин цивілізації призведе до серйозних проблем. Фільми про "після ядерної війни" зазвичай оповідають про свої варіаціях розвитку подій, наступних за ядерним апокаліпсисом. Традиційно в кінострічках збирається вся родова пам`ять жанру, але тільки в різній концентрації. Глядачеві звично споглядати одягнених у консервні банки байкерів на вантажних транспортних засобах, коміксних графічність поєдинків центральних персонажів, мальовничі і вражаючі лахміття, жалюгідні останки заправних станцій, супермаркетів і безкраї сіро-коричневі пейзажі аж до горизонту. Однак окремим кінострічками кшталт «Книги Ілая» і «Божевільного Макса» вдається не просто зібрати всі звичні штампи, але й отдраить їх до сліпучого блиску. Представлені нижче фільми є кращими серед собі подібних:

• "Акіра" (1988);
• "Битва за планету мавп" (1973);
• "Термінатор" (2009);
• "Мальвіль" (1981);
• "Радіоактивні мрії" (1984);
• "Кріпозоїди" (1987);
• "Зрівнювач 2000" (1987);
• "Останній воїн" (1975);
• "Божевільний Макс: Воїн дороги" (1981);
• "Шестиструнний самурай" (1998);
• "Книга Ілая" (2009);
• "Дорога" (2009).