Театр Райкіна. Театр естради імені Аркадія Райкіна

На Великій Конюшенної вулиці в Санкт-Петербурзі знаходиться Театр Естради імені Аркадія Райкіна, легендарного радянського сатирика і гумориста. У будівлі, яку сьогодні займає театр, в 19 столітті знаходився фешенебельний готель "Демут Трактир" з рестораном вищої категорії під назвою "Ведмідь" на першому поверсі. У 30-х роках популярний шинок занепав і був закритий, а в його великих приміщеннях розмістився Державний Театр Естради. У 1944 році ГТЕ було перейменовано на Театр мініатюр і став працювати під керівництвом відомого сатирика Аркадія Ісааковича Райкіна.

Концерти на передовій

Останній рік, до закінчення ВВВ, театр Райкіна давав вистави та вистави на фронтах, а після перемоги в травні 1945-го трупа у повному складі повернулася додому. Почався творчий процес з підготовки нових вистав. І хоча країна перебувала в стані розрухи, люди приходили в театр Райкіна, який став місцем відпочинку для ленінградців після важких випробувань і кількамісячної блокади. Трупа зіграла кілька вистав в Ленінграді і через рік театр виїхав в гастрольне турне по СРСР. У поїздках по російських містах минуло чотири роки, після чого Театр мініатюр знову повернувся на на Велику Конюшенную вулицю в Ленінграді.

Рік 1957 став початком тривалої гастрольної поїздки по західним країнам. Першою країною на маршруті виявилася Польща, в країні добре розуміли і цінували гумор і сатиру. Самокритичний польський народ деякі сатіріческме експромти Аркадія Райкіна навіть брав на свій рахунок. Працювати з польськими глядачами було легко, і театр провів у гостинній Польщі кілька місяців поспіль.

У першій половині 1958 театр Райкіна відвідав Болгарію, Угорщину та Чехословаччину. З серпня до грудня театр давав вистави в НДР, Югославії та Румунії. Потім трупа знову поїхала до Польщі, але маршрут на цей раз проходив по інших містах, що раніше не відвідуваним. З Польщі артисти виїхали до Угорщини, де також відвідали раніше не охоплені гастролями регіони країни. І у всіх країнах, які відвідав театр Аркадія Райкіна, публіка цікавилася в першу чергу танцювальними або вокальними номерами. Сатира чомусь мало кого цікавила. Так що Аркадій Ісаакович звів до мінімуму свої сольні виступи і займався в основному загальними питаннями.

Після європейського турне театр мініатюр деякий час відпочивав, а потім артисти взялися за оновлення репертуару, який давно потребував нових постановках. Минуло кілька років досить рутинної роботи, і в 1964 році Міністерство Культури СРСР ініціювало поїздку театру Райкіна в Лондон, де належало показати кілька вистав англійським глядачам. Крім виступів на сцені комедійних театрів Великобританії, трупа дала серію вечірніх концертів по національному англійському телебаченню.

Перед переїздом до Москви

У 1981 році в театр Райкіна запросили відомого режисера Геннадія Єгорова, який з успіхом поставив кілька вистав, у тому числі "Жахливі батьки" Жака Кокто, "П`ять романсів в старому будинку" Леніградской драматурга Володимира Арро, і "Не говори прощай" Г. Мамліна .

Переїзд

Незабаром в Театр мініатюр на Великій Конюшенної прийшов працювати син Аркадія Ісаковича, Костянтин Райкін, з групою едіномишленіков. Молоді актори зуміли переконати метра в тому, що театр все ж більше потрібен Москві і його майбутнє повинно бути пов`язано зі столицею. Райкін думав недовго. Було вирішено переїжджати в Москву, а в Ленінграді теж залишити все як є, на правах філії і під іншим керівництвом. Щоб прискорити справу, Аркадій Ісаакович відвідав Л.І. Брежнєва і заручився підтримкою генсека.

Філія в північній столиці

А в Ленінграді став працювати Театр Естради імені Аркадія Райкіна під керівництвом заступників метра. У 2008 році на пост художнього керівника прийшов заслужений артист Росії, популярний гуморист Юрій Гальцев, який в короткий час створив творчу групу з однодумців, а потім у результаті спільних зусиль з`явився репертуар.

У 2010-2011 роках в театрі на Великій Конюшенної був зроблений капітальний ремонт з повним переобладнанням залу для глядачів і сцени. Замінили всі крісла в партері, а у фойє встановили кілька спеціальних демонстраційних модулів, що розповідають про історію театру. Сцена також була переоснащена по самому останньому слову технічного облаштування.

Вистави в Петербурзі

У жовтні 2012-го режисер Ніна Чусова звернулася до класики і поставила п`єсу Мольєра "Уявний хворий". Юрій Гальцев виконав відразу три ролі, в цьому йому допоміг актор В`ячеслав Манучаров. Спектакль вдався і відразу завоював симпатії глядачів. На наступний рік Ніна Чусова зайнялася постановкою чергового спектаклю. Незабаром театр естради імені Райкіна включив у свій репертуар ще одну постановку, це була "Божественна комедія" пітерського драматурга Ісидора Штока. Це сюжет був раніше використаний з великим успіхом театром ляльок Сергія Образцова.

Не забував Театр імені Райкіна і про маленьких глядачів, для дітей в репертуарі була класична "Каштанка" за оповіданням А.П. Чехова, а також сучасна інтерпретація казки "Попелюшка". Дитячі вистави ставив режисер Юрій Катаєв.

Москва

У 1983 році театр Аркадія Райкіна отримав у користування будинок колишнього кінотеатру "Таджикистан". Приміщенням знадобилася реконструкція, яка затягнулася на чотири роки.

Театр Райкіна під новою назвою "Сатирикон" відкрився з 1987 році. Першим спектаклем стала постановка Семена Теодоровича Альтова "Мир дому твоєму".

Догляд Народного артиста

А в грудні 1987 року, 17 числа, вся Москва скорбила з приводу кончини всенародно-коханого сатирика Аркадія Райкіна, який раптово помер на 76-му році життя.

Керівництво "Сатирикон" прийняв на себе Костянтин Райкін. Перший же спектакль, поставлений в 1988 році Романом Віктюком, мав шалений успіх. Це була п`єса Жана Жене "Служниці". З цього моменту "Сатирикон" голосно заявив про себе. Театр імені Аркадія Райкіна продовжував справу, розпочату геніальним сатириком.

Розвиток

У 1992 році театр "Сатирикон" отримав офіційне найменування - Російський державний театр "Сатирикон" імені Аркадія Райкіна.

На честь 85-річчя з дня народження Райкіна Аркадія Ісааковича в 1996 році було поставлене грандіозне "Тригрошова опера" за п`єсою Б.Брехта. Режисером виступив Володимир Машков.

У 1998 році на сцені "Сатирикону" режисер з Грузії Роберт Стуруа вдало інтерпретував шекспірівського "Гамлета". Головну роль у виставі виконав Костянтин Райкін.

Той же Роберт Стуруа займається в 2002 році постановкою п`єси "Синьйор Тодеро" Карло Гольдоні. У тому ж році в театр приїхав з Пітера режисер Юрій Бутусов, який поставив п`єсу "Макбетт" Ежена Іонеско, написану драматургом в 1972 році.

У 2003-му Костянтин Райкін вперше звернувся до російської класики як режисер. Їм було поставлено на сцені "Сатирикону" твір Аркадія Островського "Прибуткове місце".

Спектакль за п`єсою "Снігуронька" А.Н. Островського, що вийшов під назвою "Країна любові" у постановці Костянтина Райкіна, став своєрідною візитною карткою "Сатирикону" і всієї творчої групи.

У 2009 році після довгої перерви в репертуар театру знову повертається постановка "Прибуткове місце" з новими виконавцями всіх основних ролей.