Альберт Асадуллин - біографія і особисте життя

Людина, про яку сьогодні піде мова, заслужив багато почесних звань. Альберт Асадуллин (фото представлені нижче) удостоєний звання Заслуженого артиста РРФСР, Народного артиста Татарстану, його люблять і шанують у всіх країнах колишнього Радянського Союзу. У 1970-1980 роках його тенор-альтино звучав у всіх куточках СРСР. Сьогодні ж багато про нього забули.

В даний час Альберт Асадуллин, біографія якого і є, власне, предметом нашої розмови, виступає не так часто, як у часи піку своєї творчої кар`єри. Але незмінні шанувальники його таланту завжди можуть почути його спів у Державному концертно-філармонійному установі «Петербург-концерт», де він виконує соло вже протягом багатьох років.

Початок шляху

Альберт Асадуллин з`явився на світ у перший день осені, 1 вересня 1948, в Казані. Батько Альберта - колишній офіцер, учасник боїв Великої Вітчизняної війни. Мама - нагим - дуже добре співала, всі знайомі твердили їй, що вона повинна виступати у філармонії. Але жінка не могла кинути сімох дітей (троє своїх і четверо сестри, яка померла молодою) і присвятити себе творчості. На щастя, син успадкував вокальні здібності матері і втілив у життя її мрію. Батьки бачили майбутнє хлопчика світлим і радісним, бо не перешкоджали прагненням Альберта присвятити своє життя мистецтву. Спочатку він був учнем Казанського художнього училища, потім вступив до Академії мистецтв. У студентський час брав участь в ансамблі «Привиди», проявив себе як талановитий виконавець.

Остаточний вибір професії

Після закінчення Художній Академії в 1975 році намір стати художником-архітектором Альберт Асадуллин змінив на прагнення пов`язати своє життя зі сценою та музикою. У ньому була жила тверда впевненість у тому, що це його шлях, на якому він неодмінно досягне успіху. Дебютом його стала головна роль у рок-опері під назвою «Орфей і Еврідіка» композитора Журбина Олександра Борисовича. За цю роботу Асадуллин був удостоєний диплома британського журналу Music Week.

Кар`єра артиста у складі ВІА

Успішне виконання партії Орфея не залишилося непоміченим і в рідній країні - керівник ансамблю «Співаючі гітари» Васильєв Анатолій запросив артиста у свій колектив. З ним Альберт Асадуллин за п`ять років гастролей об`їздив весь Радянський Союз. У 1978 році артист так само блискуче співає в опері «Гонки» Ю. Дімітріна і А. Васильєва. У тому ж році Альберт Асадуллин виконує партію Тіля Уленшпігеля в опері «Фламандська легенда» Ю. Кіма та Р. Грінблат.

Сольна кар`єра

1979 приніс співакові справжній успіх - він став лауреатом конкурсу «Золотий Орфей». Це дозволило йому на час залишити співпрацю з вокально-інструментальними ансамблями і зайнятися сольною кар`єрою. Пізніше він ставав переможцем і лауреатом багатьох конкурсів, співпрацював з такими іменитими композиторами, як Д. Тухманов, В. Матецький, А. Петров, І. Корнелюк, Ю. Саульский, В. Гаврилін, С. Баневич. У 1982 році Альберт Наруловіч виконав свою головну - за всю музичну кар`єру - композицію, яка називалася «Дорога без кінця». Ця пісня звучала в біографічній драмі Менакера Леоніда «Нікколо Паганіні».

На хвилі успіху

У 1980-му Альберт Наруловіч Асадуллин створив власний ансамбль «Пульс» при Ленконцерте. «Пульс» гастролював містами всього Радянського Союзу і скрізь мав приголомшливий успіх. У цьому музичному колективі ріс і популярний виконавець Олександр Розенбаум, пісні якого виконував сам Асадуллин.

У 1987 році вийшов перший вініловий диск артиста під назвою «Все це з нами було». До збірки увійшли всі найпопулярніші пісні Альберта Асадуллина, в числі яких «Лісом-полем», написана В`ячеславом Малежик і Михайлом Таничем, і «Хлопчик з дівчинкою дружив» Ігоря Корнелюка та Сергія Михалкова.

У період з 1980 по 1984 рік артист успішно співпрацює з Бадхеном А. С. і його оркестром, бере участь у різних урядових концертах, присвячених державним святам, активно виступає за кордоном з оркестром Гараняна.

У 1984 році Альберт Наруловіч стає солістом обласної філармонії в Липецьку. А вже в 1988-му йому присуджують звання Заслуженого артиста РРФСР.

Час перебудови

На початку дев`яностих Асадуллин переважно співає татарські пісні, а в 1989-му повертається до рок-опер. Він виконує головну партію в рок-сюїті під назвою «Магді» татарською мовою. У 1990-1992 рр. «Магді» була представлена в Москві, Татарії та Ленінграді.

1993 подарував шанувальникам творчості Асадуллина концерт, який відбувся в Санкт-Петербурзі в концертному залі «Жовтневий». У 1995-му вийшов диск артиста з його кращими піснями.

У 2003-му Альберт Асадуллин брав участь (озвучував одного з героїв) в анімаційному фільмі «Карлик Ніс», який зняв Максимов Ілля за мотивами казки Вільгельма Гауфа.

Творчість останніх років

У 2008 році на честь свого шістдесятиріччя Альберт Наруловіч представив шанувальникам приголомшливий бенефіс, на якому показав себе різностороннім артистом. У програму виступу були включені і класичні твори, і рок-опери, і татарські народні пісні, і рок-попурі, і навіть романси. Ювілейні концерти пройшли в Казані (рідному місті артиста), Москві та Санкт-Петербурзі. У цьому ж році в Татарстані пройшов концертний тур Альберта Асадуллина (за сприяння уряду).

У 2010 році артист виступив у ролі Морін Мірою у відомому мюзиклі «Безіменна зірка» за мотивами п`єси Себастіана Михайла. У квітні того ж року в ДК ім. Горького Альберт Наруловіч представив слухачам нову програму поз назвою «Музика Душі». Спільно з колективом NEVIO артист підготував унікальний проект акустичної музики. На концерті також були присутні співачка Вікторія VITA та вокальний колектив FEEL`АРМОНІЯ.

У квітні 2012 року артист виступив на концерті групи «Мінус Трели» в ЦКЗ «Аврора», де анонсував свою нову програму «З піснею по світу». Новий проект включає народні пісні різних країн світу.

Альберт Асадуллин: особисте життя

Що відбувається з артистом за сценою, для преси ніколи не було таємницею. Альберт Наруловіч охоче ділиться з журналістами деякими подробицями свого особистого життя. Відомо, що в 2006-му сім`я Асадулліна переїхала до Всеволожский район, селище Воєйкова, на постійне місце проживання. Альберт Наруловіч з дружиною Оленою і двома дочками Аліною і Алісою нарешті стали жити у власному будинку. Тут-то, під час будівництва, і стали в нагоді артисту його навички архітектора, які він отримав в інституті. До речі, у Альберта Наруловіча є старший син, який працює художником. Своїх дочок, однією з яких виповнилося дев`ять, а інший - сім років, артист хоче бачити просто хорошими людьми. «Якщо хтось із них стане художником, буду дуже радий» - зауважив Асадуллин Альберт. Сім`я у артиста - справжня фортеця, де він черпає свої сили і натхнення.