Аналіз твору "Батьки і діти" І.С. Тургенєва

Іван Сергійович Тургенєв в лютому 1862 публікує свій роман під назвою "Батьки і діти". У ньому він спробував показати читачеві того часу трагічний характер нараставших суспільних конфліктів.

У цій статті ми проведемо аналіз твору "Батьки і діти", з`ясуємо, які проблеми зачіпаються в цьому романі, яка авторська думка.

Перед нами постають господарські негаразди, розкладання традиційного побуту, зубожіння народу, руйнування зв`язків із землею селянина. Безпорадність і безглуздість всіх станів загрожує раз у раз перерости в хаос і розбрат. На цьому тлі розгортається суперечка про те, як врятувати Росію, який ведуть представляють дві основні групи російської інтелігенції герої.

Сімейний конфлікт

Вітчизняна література завжди перевіряла міцність і стійкість суспільства сімейними відносинами, що слід відзначити, проводячи аналіз твору "Батьки і діти". Роман починається із зображення конфлікту в сім`ї Кірсанових між сином і батьком. Тургенєв йде ще далі, до зіткнення політичного, суспільного характеру.

Основні конфліктні ситуації, взаємини персонажів розкриваються в основному з точки зору ідей. Це знаходить відображення і в тому, як будується роман, в якому велику роль відіграють спори головних героїв, їх болісні роздуми, пристрасні промови. Іван Сергійович не перетворював персонажів твору в виразників авторських ідей. Досягнення цього письменника - вміння зв`язати органічно рух навіть найбільш абстрактних уявлень героїв з їх життєвими позиціями.

Ставлення до сучасності головних героїв

В аналіз твору "Батьки і діти" слід включити і ставлення різних його персонажів до сучасності. Одним з головних критеріїв у визначенні людської особистості для письменника було те, як вона ставиться до навколишнього життя, поточних подій. Перше, що кидається нам в очі, якщо ми звернемо увагу на "батьків" - Миколи Петровича і Павла Петровича Кірсанова, це те, що, по суті, вони не такі старі люди, але при цьому не сприймають і не розуміють того, що відбувається навколо. Аналіз роману І.С. Тургенєва "Батьки і діти" підтверджує цю думку.

Павло Петрович вважає, що засвоєні ним в молодості принципи вигідно відрізняють його від тих, хто прислухається до сучасності. Але Іван Сергійович Тургенєв показує, що в такому впертому бажанні висловити презирство до сучасності цей герой просто комічний. Він виконує якусь роль, з боку виглядаючу смішною.

Микола Петрович на відміну від його старшого брата не настільки послідовний. Він навіть зазначає, що молодь йому подобається. Але, як з`ясовується, він розуміє в сучасності лише те, що заважає його спокою. Наприклад, ліс він вирішив продати на зруб лише тому, що він повинен був через кілька місяців відійти до мужиків.

Положення великої особистості по відношенню до сучасності

Іван Сергійович вважав, що будь-яка велика особистість завжди перебуває в природних відносинах до свого часу. Таким є Базаров. Несамостійні, дрібні люди живуть у вічному відчутті розладу зі своїм часом. Павло Петрович Кірсанов приймає цю дисгармонію як неправоту сучасності, тобто заперечує сам хід часу, застигаючи тим самим у своєму консерватизмі, а люди іншого типу (про них ми окремо напишемо трохи нижче) намагаються наздогнати його.

Ситников і Кукшина

У своєму романі Тургенєв вивів кілька таких образів, які прагнуть поспішати за стрімко мінливим плином часу, що необхідно неодмінно відзначити, проводячи аналіз твору "Батьки і діти". Це Ситников і Кукшина. У них дана риса виражена однозначно і дуже яскраво. З ними Базаров говорить зазвичай зневажливо. З Аркадієм йому важче.

Він не настільки дріб`язковий і дурний, як Ситников. Розмовляючи з дядьком і батьком, Аркадій роз`яснив їм досить точно таке складне поняття, як "Нігіліст". Цей персонаж цікавий вже тим, що не визнає Базарова "своїм братом". Ставлення це зближувало з ним останнього, змушувало м`якше до нього ставитися, поблажливіше, ніж до Ситникова і Кукшин. У Аркадія, однак, все-таки є бажання зловити щось в нігілізмі, наблизитися якось до нього, і він чіпляється лише за зовнішні ознаки.

Іронія в творі

Слід зазначити найважливіша якість стилю Івана Сергійовича, присутнє і в романі "Батьки і діти". Аналіз твору показує, що і в ньому, як і з самого початку своєї літературної діяльності, цей письменник широко використовував прийом іронії.

У романі "Батьки і діти" цією якістю він нагородив Базарова, який застосовує його дуже різноманітно: іронія для цього героя - засіб відокремити себе від іншого, якого він не поважає, або служить для того, щоб "поправити" людини, яка йому ще не байдужий. Такі його іронічні прийоми при спілкуванні з Аркадієм.

Євген володіє і іншим видом іронії - самоіронією. Він ставиться іронічно і до своєї поведінки, і до своїх вчинків. Згадаймо, наприклад, сцену дуелі Павла Петровича з Базаровим. У ній він іронізує над своїм супротивником, але не менш зло і гірко - над самим собою. Аналіз сцени дуелі в творі Тургенєва "Батьки і діти" дозволяє краще зрозуміти характер Базарова. У подібні хвилини чарівливість цього персонажа розкривається повною мірою. Ніякої самозакоханості, ніякого самовдоволення.

Нігілізм Базарова

Тургенєв проводить цього юнака по колам непростих життєвих випробувань, які зі справжньою об`єктивністю і повнотою виявляють ступінь правоти і неправоти цього героя роману "Батьки і діти". Аналіз твору показує, що заперечення, "повне й нещадне", можна виправдати як єдино можливу спробу змінити світ, при цьому покінчивши з протиріччями. Але для творця роману безперечно й те, що присутня в нігілізмі логіка неминуче призводить до свободи без всяких зобов`язань, до пошуків без віри, до дії без любові. Письменник не може знайти в цьому русі творчої, творчої сили: зміни, які для реально існуючих людей передбачає нігіліст, по суті рівносильні їх знищенню, як показує проведений письменником аналіз. "Батьки і діти" розкриває ці протиріччя самої натурою представляє цей рух героя.

Пережив любов і страждання Базаров не може вже знову бути послідовним і цілісним руйнівником, непохитно самовпевненим, безжальним, що ламає просто по праву сильного інших людей. Але і підпорядкувати своє життя самозречення, змиритися, шукати розради в почутті обов`язку, в мистецтві, в любові до жінки цей герой також нездатний - він занадто гордий, зол, неприборкано вільний для цього. Смерть виявляється єдиним виходом.

Висновок

Закінчуючи наш аналіз "Батьки і діти", відзначимо, що цей роман викликав запеклу полеміку в літературі XIX століття. Тургенєв вірив, що його творіння буде сприяти згуртуванню різних громадських сил, що суспільство прислухається до попереджень письменника. Але мрія про дружний і єдиному культурному шарі російського суспільства так і не здійснилася.

На цьому закінчимо наш аналіз за твором "Батьки і діти". Його можна продовжити, зазначивши й інші моменти. Надамо читачеві можливість поміркувати над цим романом самостійно.