Характеристика Обломова. Життя або існування?

Роман «Обломов» Івана Олександровича Гончарова написаний в період кріпацтва, суспільство було досить різношерста - поміщики і селяни, знати і голота, дворяни і простолюдини. Кому не доводилося піклуватися про хліб насущний, той міг і повалятися в ліжку до полудня. Таким щасливчиком виявився Обломов Ілля Ілліч, молодий ще чоловік, тридцяти двох років від роду. Портретна характеристика Обломова буде зовсім не великий: обличчям приємний, але очі дуже вже покійні, ні іскорки, ні чортиків, це в тридцять два роки-то. Все тіло м`яке, зніжене, руки білі і пухкі.

Отримавши від покійних батька з матір`ю маєток і більш ніж триста кріпосних в спадщину, Ілля Ілліч влаштувався в Петербурзі, в самому центрі, в просторій квартирі. В маєток їздити не став, дуже далеко було, та й не хотілося. Всіма справами в віддаленому маєтку став заправляти староста. Спочатку все йшло справно, доходи c маєтки з лишком покривали всі життєві потреби молодого поміщика. Але потім староста став листи надсилати зі скаргами на неврожай і інші напасті. Грошей з кожним роком ставало все менше. Будь-якому ясно було б, що керуючий лукавить да подворовиваєт, а Обломов нічого, вірив, тільки нарікав на те, що посуха сушить пшеницю на його полях. Коротка характеристика Обломова: довірливість навпіл з байдужістю до власного життя.

Прожив у Петербурзі Ілля Ілліч Обломов вісім років, абсолютно ні про що не думаючи, спав так обідав, неохоче вставав з дивана, одягався за допомогою слуги свого, похилого Захара, який за довгі роки став з господарем як одне ціле. Характеристика Обломова була б неповною без опису старого слуги. Це був буркотливий, злегка злодійкуватий і на рідкість вперта людина. Барина свого він любив, але при цьому не втрачав нагоди потріпати йому нерви. А оскільки старий Захар був ще й вигадник неабиякий, то сьогодні, скажімо, він виходить до воріт і всім розповідає, що його господар третю ніч не спить, все до однієї вдові бігає, а інші ночі за картами пропалює, а вже випиває скільки, розуму незбагненно.

А назавтра, у тих же воріт, запевняє всіх, що пан його про жінок ось вже три роки зовсім не згадує, все лежить да спить, хоч би коли в карти сіл, так немає. І що за мужик такий, вина бачити навіть не бажає, не те що випити! Такий от був Захар. Однак шкоди від його фантазій було трохи, кожен знав і базіки самого, і що почому у нього. Сам Обломов і вухом не веде, все одно йому, що «до вдови ночами», що «лежати да спати». Друге-то якраз було ближче до істини, спав Ілля Ілліч нескінченно. Був він абсолютно здоровий, якщо лінь-матінку не рахувати хворобою.

А характеристика Обломова для нього самого вимальовується невтішна. Був він млявим, малорухливим людиною, не любив зайвого занепокоєння. Хоча до переїзду в Петербург вів життя звичайного хлопця, не чужого простих радощів. Але поступово Обломов і розлінився, і смак до руху втратив, з будинку не виходив роками, коло друзів у нього був маленький. Та й друзів своїх він в гріш не ставив. Вони як прийдуть, все термосять, вставай, мовляв, Ілля Ілліч, поїдемо туди, та поїдемо сюди. А він, якщо і встане з ліжка, тут же ляже назад.

Нічим не цікавився Обломов, однак душу мав відкриту, і готовий був нових вражень з життя запозичити, чому характеристика Обломова кілька виграє. Сонний-то він був, це так, але не дрімотний. А одного разу, дивлячись на дерево за вікном, навіть випробував потрясіння, от як листочки якось живуть, розпускаються, а потім опадають. І кожен листочок - це частина життя дерева, кожен потрібний. Так і я Обломов, як листочок, частина життя, потрібен значить. Так йому стало добре від усвідомлення потрібності своєї, заплакав навіть від щастя. І саме в цю хвилину в кімнаті знаходився Штольц, єдина людина, до якого завжди тягнувся Обломов.

Дивно це, оскільки Штольц, німець за походженням, був прямою протилежністю Обломову, характер мав діловий, займався навколодержавними справами, постійно їздив з дорученнями міністрів за кордон, спосіб життя вів здоровий і спав яку-небудь нісенітницю, п`ять - шість годин на добу. І ось на тобі, Штольц при такій кричущій неугомонности був «світлом у віконці» для Іллі Ілліча. Однак всі спроби Штольца зробити і Обломова активнішим, додати йому руху, благополучно розбивалися об диван Іллі Ілліча, уже продавлений, але все ще міцний. І ось чим ще може доповнитись характеристика Обломова - був він неподатлів.

І все-таки одного разу витягнув Штольц друга свого на світ божий і повіз в гості до Ільїнським, давнім своїм знайомим. Щоб послухати божественний спів Ольги Сергіївни Іллінській, дочки господаря будинку. Обломов зовсім не бажав ніяких світських раутів, і співу домашнього тим більше. Але все ж послухав спів Ольги і пропав, закохався. Потім все повернулося так, що і Ольга полюбила його. А він знову став чогось вигадувати, все і порушив. Ольга Сергіївна постукала, постукала в закриті двері обломовской душі, та й пішла. Через якийсь час стала дружиною Штольца.

А Обломов, непростий Ілля Ілліч, переїхав на Виборзькій стороні і оселився в якоїсь вдови, яка виявилася дуже душевною і ласкавою жінкою. Ілля Ілліч і одружився на ній. Прожив сім щасливих років і помер відразу від інсульту, як і передрікав йому лікар.