Антон Павлович Чехов, "Кінська прізвище". Короткий зміст оповідання

Кожен школяр знає, хто такий Антон Павлович Чехов. «Кінська прізвище» - одне з безлічі творів цього письменника, пронизаних тонким гумором і глузуванням над багатим станом. У цьому невеликому оповіданні класик іронізує над людський марновірністю, адже людина, з якою раптом трапляються неприємності, готовий звинуватити у своїх бідах кого завгодно, готовий деколи душу продати дияволу, аби проблеми закінчилися. А вже якщо прихопила яка хвороба, до якої схильні люди всіх верств суспільства, то тут і поготів хочеться звільнитися «малою кров`ю». У своєму оповіданні «Кінська прізвище» Чехов це описує дуже яскраво і забавно.

Твір починається з того, що у генерал-майора у відставці на прізвище Булдеев страшно розболівся зуб. Він страждав, голосив, випробував всі засоби, що пропонували йому дружина і прислуга, однак нічого йому не допомагало. Від послуг місцевого лікаря Булдеев категорично відмовився, адже той пропонував найпростіший вихід: вирвати зуб, і справа з кінцем. Але генерал-майор, людина, ніби як, служивий, злякався болю і прогнав лікаря. Зате на допомогу панові прийшов його прикажчик, якого звали Іван Овсійович. Він запропонував Булдееву написати і відправити телеграму якомусь Якову Васильовичу, колишньому акцизному, що жив у Самарі у тещі і пішов у відставку. За запевненнями Евсеіч, той так умів зуби заговорювати, що біль проходила моментально. Адже і живе-де Яків Васильович тепер виключно на ті грошики, що отримує, завдяки своєму дару цілительства.

А.П.Чехов («Кінська прізвище» - один з його гумористичних оповідань) дуже живо описує вмовляння генерал-майора. Зрештою дружині Булдеева вдається переконати свого чоловіка, що телеграму написати необхідно, інакше пропаде ще одна можливість вилікувати захворів зуб. Той знехотя погоджується. Але коли справа доходить до вказівки в листі адресата, з`ясовується, що прикажчик забув прізвище Якова Васильовича. Він зміг пригадати лише те, що прізвище якимось чином пов`язана з кіньми. Дуже весело читати, як Чехов («Кінська прізвище» - розповідь, де письменник вдосталь позабавлялся, вигадуючи прізвища, у нього було дуже гарне почуття гумору) описував роздуми прикажчика. Дійшло до того, що допомагати йому згадувати почали все, навіть сам Булдеев і його дітлахи. Перебрали все, що тільки можна: Кобилін, Жеребцов, Жеребятніков, Кобелятніков, Лошадінін, Жеребкін, Кобилкін, Лошадевіч, Конявскій і т.п. Перебрали все, що є у коней: і упряжку, і гриву, і хвіст, і породи, і масті ... Але все не те.

Так, Чехов («Кінська прізвище» зайвий раз вказує на почуття гумору письменника) вмів перетворити коротка розповідь в справжній анекдот. Отже, прізвище ніхто в пригадати так і не зміг, тому не залишалося іншого виходу, як звати назад лікаря і виривати зуб. Після цієї болючої процедури Булдееву негайно ж полегшало. Прикажчик ж у цей момент бродив по полю недалеко від генеральського будинку і продовжував свої потуги, згадуючи прізвище. Доктор, виходячи від генерала, побачив Евсеіч і попросив його продати вівса, тому що у мужиків, мовляв, овес негідний. Іван Овсійович спочатку встав, як укопаний, потім його осяяло, і він, нічого не відповівши доктору, помчав до Булдееву. У нього була для нього радісна новина: він, нарешті, згадав, що прізвище Якова Васильовича була Овсов. Але генерал з фразою «Накося!» Тицьнув йому під ніс дві дулі. Так і закінчився розповідь, яка написав А.П.Чехов - «Кінська прізвище». Як кажуть, дорога ложка до обіду.