Комедії СРСР - національне надбання країни
Комедії СРСР - це фільми, які популярні вже впродовж кількох десятиліть. Наприклад, фільм Григорія Александрова «Веселі хлопці» в 2014 році святкуватиме вісімдесятиріччя, а фільмам Леоніда Гайдая «Операція И», «Кавказька полонянка» теж скоро буде по півстоліття. Чим же обумовлюється така популярність цих, без сумніву, творів мистецтва?
Комедії СРСР відрізняються винятковим підбором акторів. На екран в радянський період потрапляли кращі з кращих, і вони йшли в цю сферу дійсно заради мистецтва, т.к. в ті часи артисти не мали якихось видатних гонорарів або преференцій. Крім того, веселі ролі грали люди з непростою долею. Приміром, Олексій Смирнов, який грав напарника Шурика, п`яницю і дармоїда, був військовим розвідником, нагородженим медалями «За бойові заслуги» та «За відвагу». А втілення комедійних талантів, Юрій Нікулін - зенітників, які воювали під Ленінградом і в Прибалтиці.
Кращі комедії СРСР створювалися без застосування комп`ютерної графіки. Тому сюжет фільму розгортався на тлі чудових пейзажів. Наприклад, велика частина комедії «Дванадцять стільців» була відзнята в місті Рибінську. Декорації збиралися вручну, спецефекти придумували самі, самі ж знаходили способи їх реалізації з підручних матеріалів. Постійне додаток творчих сил багатьох людей створювало особливу атмосферу стрічки, яка зараз часто на зйомках відсутня.
Пізні комедії СРСР, що створювалися вже в непростих економічних умовах, не втратили свого шарму навіть з роками. Наприклад, фільм Г. Данелії «Кін-дза-дза» з його тематикою «присідань» перед певним кольором штанів досі актуальний. Зовсім недавно навіть був організований концерт, в якому виконувалися варіації на тему музики до цієї комедії. А знятий спільно з поляками фільм «Дежа Вю» дуже цікаво відбив особливості радянської дійсності постреволюційного періоду.
Комедії СРСР досі не мають сильних конкурентів. З фільмів, створених в Росії, з ними в деякій мірі по колоритності може змагатися серія фільмів «Особливості національної (полювання, риболовлі, політики)», створена в середині 90-х. Інша ж фільмотека часто є калькою з західних фільмів.
Старі комедії СРСР не скупі і на музичний супровід. Для створення гідного звукового обрамлення сюжету запрошувалися кращі композитори, співаки, інструментальні ансамблі та симфонічні оркестри. Наприклад, до фільму «Ах, водевіль» пісні створював творчий дует Леоніда Дербеньова і Максима Дунаєвського. Для кінофільму «Солом`яний капелюшок» тексти писав Булат Окуджава. Для стрічки «Труфальдіно із Бергамо» пісні озвучував Михайло Боярський.
Поєднання всіх вищевказаних якостей і в наш час викликає бажання подивитися той чи інший фільм в двадцятий або тридцятий раз. У той час як нинішні російські фільми залишають бажати кращого в плані сюжетів, гри акторів, хоча сучасна кіноіндустрія володіє набагато більшим набором технічних засобів.