«Останній заповіт Нобеля»: псевдонауковий детектив або інтригуючий політичний трилер?

«Останній заповіт Нобеля» - гідний і міцно відзнятий детектив з елементами трилера, ставка в якому робиться виключно на атмосферность. Даний факт не може не радувати, адже режисер не пішов по легкому шляху, напханий картину численними відвертими демонстраціями ефектних і видовищних кривавих убивств. Тим не менш «Останній заповіт Нобеля» (2012) містить елементи класичного саспенсу. Тривожне занепокоєння, хвилююча очікування не покидають глядача під час усього хронометражу кінострічки. За це насамперед честь і хвала режисерові Петеру Флінту, яка не осоромив гідність шведського і данського кінематографа, який після виходу кінострічки «Дівчина з татуюванням дракона» став миттю світовим брендом. Однак зі згаданим шедевром, на жаль, фільму П. Флінта не зрівнятися, дуже вже він рівний, правильний. Відсутність сильних вражаючих моментів, які могли б стати настільки необхідної струсом для глядача, не розташовує широку глядацьку аудиторію до безпосередньої участі у цих заходах на екрані. За розвитком сюжету просто спостерігаєш. Але навіть при цьому справедливості заради варто відзначити, що з кожним новим епізодом емоційні сплески стають все сильніше і частіше, що в органічному взаємодії з насиченим дійством не може не радувати.

Сюжет і його розвиток

Сюжет фільму «Останній заповіт Нобеля» після не особливо тривалої зав`язки розгортається досить хвацько, а по-іншому і бути не може. Подумайте самі: як може бути розміреним «журналістський детектив» з традиційним виходом у вищі ешелони влади? При цьому авторам вдалося зберегти основну інтригу до самої фінішної кульмінації. Середина ж стрічки гідно подається як динамічне розслідування, але навіть не в ньому сама суть. На думку автора даної статті, головна фабула кінострічки міститься в інтригуючою особистості головного антагоніста. У міру розвитку сюжету кандидатів на дану роль буде предостатньо, але всі вони з кожним поворотом сюжетної лінії відсіюватимуться, через свою насильницької смерті, тобто вбивства. Глядача очікує досить широке коло підозрюваних, тому кожен смотрящий навіть мимоволі включиться в власне розслідування, щоб самостійно дістатися до правди. А все дійство починається з урочистості з нагоди вручення тієї самої Нобелівської премії, на якому присутній репортер Аніка Бенгцтон. Жінка стає свідком вбивства досить впливового чиновника. Як справжній журналіст, незважаючи на заборону поліції, головна героїня починає приватне розслідування, яке поступово приводить її до сенсаційної розгадки. Псевдонауковий детектив, то і справа жваво перемикається то на трилер, то на екшен, - ось що таке «Останній заповіт Нобеля». Відгуки, до речі, про картину вельми суперечливі, але більше позитивних, третя частина - нейтральних, хоча є й трохи негативних.

Музична родзинка

Єдине, що відзначили всі критики одностайно - це музичний супровід А. Нордена. Музика у фільмі «Останній заповіт Нобеля» досить жорстка і напружена, але якийсь елемент загадковості, таємничості у звучанні, несподівані справжні увертюри надали свіжі нотки. У будь-якому випадку музичний супровід детектива традиційним для трилера не назвеш. При цьому всі експерименти композитора ідеально поєднувалися з дійством. Уже заради того, щоб оцінити старання Нордена, можна рекомендувати дану кінокартину до перегляду.