Шедеври російського живопису: Левітан, «Золота осінь». Опис картини

Як Пушкін у літературі був визнаним співаком російської осені, так і Ісаак Левітан в живописі не втомлювався славити це дивовижний час року. Сотні полотен, великих і малих, відобразили самі різні куточки рідної художнику землі, назавжди зберігши для очей нащадків дивовижні пейзажі. Осінь постає в них такої своєрідної і такий впізнаваною! Яскраве свято бабиного літа, дощова хандра перших негоди й тужлива сльота напередодні зими - все дорого і близько віртуозові пензля і фарб, у всякій погоді знаходить він свою радість і принадність, «очей чарівність».

Історія створення твору

Отже, Левітан, «Золота осінь». Опис картини можна почати з невеликої біографічної довідки. Твір було створено художником в 1895-му році, в самому кінці 19-того століття, часу смутному і для російської інтелігенції не надто зрозумілою. У той же час це розквіт творчості, його майстерності, продуктивний сплеск обдарування. На зовсім невеликій за розмірами полотні (82 на 126 см) намалював дивно яскравий, життєрадісний пейзаж. Дивлячись на нього, стає абсолютно ясно, чому назвав свою працю Левітан «Золота осінь». Опис картини осені зроблено в найбільш насичених, мажорних тонах. А адже вони дуже рідкісні у художника, невластиві йому. Майстер був прихильником більш спокійних, пастельних відтінків, фарб помірної насиченості, м`яких і ніжних. Але, мабуть, вже дуже був зворушений і захоплений живописець пишністю природи, що відступив від властивої йому манери письма. І не помилився Левітан! «Золота осінь» - опис картини природи, точніше зображення її в околицях ріки зіщулився, що протікає поблизу села Островно. У тих місцях художник жив у садибі з цікавою назвою Гірка (раніше - Тверська губернія, нині - область). Сталося це саме в 1895 році, під враженням від перебування в настільки красивих місцях він і взявся за роботу.

Аналіз картини

Перше живописне полотно, яке згадується при імені Левітан, - «Золота осінь». Опис картини слід почати з переднього плану. На ньому ми бачимо березовий гай, що розкинулася по обох берегах неширокій, але глибокої річки. Її берега обривисті і високі, порослі травою і чагарниками. Червонувато-бура земля проглядає крізь них, видніється серед пожухлої травинок і напіводягнених гілок з жовтими і червоними листочками. Вище по схилу ростуть самі белоствольние красуні, золоті, блискучі в яскравих променях нежаркого вже сонця. Здається, золото - жовте і червоне - розлито в самому повітрі.

Адже кілька палають яскраво-червоних осинок додають насиченості в загальний колорит. До речі, варто підкреслити, наскільки уважний Левітан. «Золота осінь» - опис лише однотонного пейзажу! У самій жовтизни, як найбільш часто зустрічається фарбі, він помічає і відображає стільки відтінків, що диву даєшся! Однак і на інші кольори теж звертає увагу. Зеленувато-сірі, ніби вицвілі, вимиті осінніми дощами стоять дерева на правому березі річки. На задньому плані, вдалині, можна розгледіти село, селянські хати. Далі простягаються поля, а по лінії горизонту тягнеться лимонно-вохряного ліс.

Настрій картини

Свято буття, захват перед крихкою, недовговічною принадністю природи - ось що передає картина Левітана «Золота осінь». Твір по ній із задоволенням пишуть школярі на уроках розвитку мовлення. Адже справжня краса притягує, облагороджує, розчулює, виховує і вчить дбайливому поводженню. Прекрасне завжди беззахисне. Про це варто пам`ятати всім і кожному.

Недарма кажуть, що саме краса врятує наш світ від бездуховності!