Акіньшина Оксана: фільмографія російської зірки

Актриса Оксана Акіньшина - особистість одіозна. Безумовно талановита, розумна, нетерпима і безпосередня до безтактності. Якщо у фільмі бере участь Акіньшина, значить, вас чекає неоднозначне інтригуюче видовище. Ця артистка вміє, як ніхто інший, створити на екрані атмосферу граничної щирості і психологічного напруження.

Завжди різна

Фільми з Оксаною Акіньшиною - це спектр яскравих трансформацій створених нею героїнь: від незграбного безкомпромісного підлітка в стрічці «Сестри» до жіночною і сексапільної Користі в мюзиклі «Стиляги». Від кожного образу, який втілює на екрані актриса, завжди напружено чекаєш якогось очманілого вчинку. Така вона і в житті - навіжена і зваблива, розсудлива і ризикова.

Акіньшина Оксана: фільмографія початку 2000-х років

Її дебют запам`ятався всім, хто небайдужий до мистецтва, тяжіє до артхаусу. Хоча фільм Бодрова-молодшого «Сестри» (2001 рік) і не є в повному розумінні зразком з цієї категорії, по стилістиці, художньому почерку, підбору акторів і саундтреків він до неї досить близький. Тринадцятирічна Оксана, по всій видимості, грала у фільмі себе, за тим лише винятком, що ніколи не була пасербицею бандита і не переживала подібних пригод з погонями та зброєю. Вона виросла в благополучній пітерської сім`ї, далекою від кінематографа (мама - бухгалтер, тато - автослюсар). Як багато її ровесниці, вчилася танцям в дитячому творчому гуртку. На кастинг фільму «Сестри», куди вишиковувалися довгі черги спраглих знятися у Сергія Бодрова претенденток на головні ролі, Акіньшина, як це водиться, потрапила випадково. Бодров намагався знайти юну особистість, незалежну і самостійно мислячу, що не конформістку і не паїнька. Восьмирічну Діну зіграла Катя Горєва, на роль її сестри по матері без коливань була обрана Бодровим Оксана Акіньшина. Фільми, в яких її героїні так само відчайдушні і чуйні, стали після виходу «Сестер» з`являтися один за іншим. А за цю роботу «сестрички» удостоїлися нагороди «За кращий акторський дует».

Ліля - не назавжди

У 2002 році в прокаті з`явилася щемлива драма шведського режисера Лукаса Мудіссона «Ліля назавжди». На головну роль була запрошена Оксана Акіньшина, яка дуже сподобалася Мудиссон в «Сестрах». Тут актриса з`явилася в образі шістнадцятирічної дівчинки Лілі, кинутої матір`ю напризволяще. У героїні і так непростий, йоржистий характер, вона органічно не терпить лицемірства і фальші, її стосунки з родичами та однокласниками дуже складні, і вона ніде не знаходить підтримки. Єдиним другом і зворушливою любов`ю Лілі став такою ж сирота Володя, але він йде на суїцид після того, як обдурена Ліля їде до Швеції за примарою кращого життя. Роль, безумовно, вдалася актрисі. У числі нагород, отриманих картиною на фестивалях, є дві премії за кращу жіночу роль, їх отримала Акіньшина Оксана. Фільмографія юної артистки, проте, містила суцільно героїнь з важкою долею у важких обставинах. У кінострічці Андрія Прошкіна за повістю Володимира Железникова «Ігри метеликів» актрисі дісталася роль схожою тональності - вона зіграла подругу, віддано і самовіддано люблячу головного героя музиканта Костю, який не відповідає їй взаємністю. У голландському кінофільмі «Південь» 2003 Акіньшину переслідує той же амплуа - нещасної емігрантки, матері-одиначки, нелегально проживає в Нідерландах Зої. Актриса стривожилася і перестала приймати пропозиції знятися в подібних ролях.

Авантюрні ролі

У 2004 році Оксана упустила можливість блиснути в ролі екстравагантної авантюристки Есфірі в екранізації роману Акуніна «Статський радник», оскільки не прийшла на роботу в перший знімальний день. У цьому ж році Акіньшина яскраво майнула в ролі Ірини Неском в пригодницькому детективі «Перевага Борна». А в фентезі Миколи Лебедєва «Вовкодав з роду Сірих псів» (2006) вона постала в образі кнесинці (щось на зразок княжни) Єлени, і це було вже зовсім інше амплуа. Вольова, тендітна, хоробра і вміла дівчина-войовниця викликала у публіки повагу і захоплення. Фільм, хоч і не сподобався критикам, з успіхом пройшов по екранах країни, і звичайно не останню роль у цьому відіграло те, що в ньому брала участь Акіньшина Оксана. Фільмографія актриси поповнилася чудовим персонажем, коли на екранах з`явився іскрометний мюзикл Валерія Тодоровського «Стиляги». Тут подорослішала і чарівна дівчина зіграла представницю нонконформістською молоді 50-х років минулого сторіччя. «Жлоб», ортодоксально дотримується ідейних партійних установок в способі життя і в одязі, стиляги протиставили вільнодумство і кричущо яскраві вбрання.

Недавні роботи в кіно

Фільм Петра Буслова «Висоцький. Дякую, що живий »(2011 рік) за сценарієм Микити Висоцького викликав неоднозначні відгуки. Картина зібрала величезну кількість глядачів, і в той же час негативно була оцінена багатьма відомими людьми мистецтва. Акторський же склад кінострічки виявився чудовим: Панін Андрій, Леонідов Максим, Ургант Іван, Смоляков Андрій, Безруков Сергій, Акіньшина Оксана. Фільмографія останньої засяяла нервової і зворушливою роллю подруги великого поета Тетяни Івлєвої, яка була прототипом реальної особистості (Оксани Афанасьєвої) і одночасно уособлювала узагальнений образ всіх коханих Висоцького. Роком пізніше актриса знялася в комедії «8 перших побачень. За сюжетом її героїню - провідну ток-шоу Віру - уперта доля наполегливо зводить з ветеринаром Микитою. У сиквелі цього фільму «8 перших розлучень» герої безуспішно намагаються розлучитися. Представлені фільми - тільки частина кінобіографії Оксани Акіньшиною, що знялася вже більш ніж в 20 стрічках. Гостра характерність і тонкий психологізм актриси - гарантія того, що її чекає воістину зоряне майбутнє.

Залишається додати, що Оксана, що прославилася на особистому фронті яскравими романами, ростить двох чарівних синочків - Філіпа і Костю.