Борис Клюєв: біографія, фільмографія і сім'я актора

Борис Клюєв - актор старої радянської школи. Як більшість представників цієї когорти, свій шлях до слави він пройшов повністю, не минувши жодної сходинки. Починав він, незважаючи на вищу акторську освіту, з ролей массовочних і епізодичних. Проте актор домігся успіху, він пізнаваний і любимо глядачем.

Дитинство

Навчався в школі Борис не надто ретельно. Сім`я була неповною, мати виховувала сина одна, рано залишилася вдовою, їй було дуже важко. Батько служив артистом, помер під час гастролей від серцевого нападу, коли хлопчикові було тільки чотири (в 1948 році). Мама присвятила все своє життя синові, заміж виходити не більш стала. Як багато його московські однолітки, що росли в післявоєнні роки, був схильний горезвісному «впливу вулиці» і Борис Клюєв. Біографія його могла скластися куди менш вдало, якби не Клавдія Половікова, чудова актриса з Московського театру драми, яка одного разу вирішила поставити шкільний спектакль і помітила подає надії юнака. Роль була під стать виконавцю, «чорт першого розряду» в «Чортових млині». Вже тоді незвичайна і якась «не наша» зовнішність виділяла молодої людини, а негативна чарівність допомогло потім в професії, яку він вибрав. Що й казати, школярам, подивилися виставу, видовище сподобалося, а виконавець «першорозрядних» служителя пекла став особистістю популярною.

Надходження в театральне училище

Починати працювати юнакові довелося рано, відразу після школи, і на самих простих робітників посадах. Щоб поправити добробут, доводилося займатися всім, за що платили: копати грунт, квадратне носити, кругле катати. Батько колись навчався в «Щуку» (Театральному училищі ім. Щукіна), Борис Клюєв вирішив наслідувати його стопах, успішно склав іспити, але документи не прийняли через майбутнього призову до лав збройних сил. Тоді молодий чоловік спробував стати студентом «Тріски» (училища ім. Щепкіна), але й там ситуація виявилася аналогічною. Три роки в армійських чоботях і пілотці не пройшли даром, юнак зміцнів і змужнів, при цьому не відмовившись від своєї мрії стати актором.

Ранні роки в мистецтві

У 1969 році він все-таки закінчив училище ім. М.С. Щепкіна і отримав розподіл в Малий театр. У студентські роки відбулося також знайомство з «чарівним світом кіно», хоча й дуже приблизне. Малопомітні епізоди і масовка стали і школою, і способом підзаробити. Молодий актор Борис Клюєв мигцем з`являвся на кіноекрані то в образі французького солдата («Війна і мир»), то патрульного з «Карателя» (позначалася підходяща зовнішність), то репортера («Червоний намет»). Не завжди його ім`я навіть згадувалося в тирах. Приблизно такою ж була ситуація на театральних підмостках: то третій хворий в «Палаті», то другий полісмен з «Ярмарку марнославства», то другий же лорд в «Склянці води». Ці безсловесні ролі (або «Їсти подано!», Як їх артисти між собою називають) в той час були неминучим етапом у житті кожної молодої служителя Мельпомени, нічого образливого в цьому не бачив і Борис Клюєв. Біографія його збагатилася цікавими і серйозними роботами після «Дяченків», спектаклю, поставленого за п`єсою А.М. Горького, де йому довірили персонаж Замислова. Йому довелося зазнати капризи Е.А. Бистрицької, справжньої зірки сцени та екрану, але винагородою став успіх і величезний досвід. Головреж Малого театру Варпаховський повірив у обдарованість молодого актора, і йому почали довіряти інші цікаві ролі.

Кіно

У сімдесяті роки Борис Клюєв цікавив кінорежисерів виключно як володар «іноземної», «білогвардійської» зовнішності, що відповідало персонажам виразним, але найчастіше негативним. Таким запам`ятався актор по епізодичним ролям у «Крах імперії», «Ходіння по муках» і деяким іншим фільмам. У наступному десятилітті традицію «ворожих» порушив Майкрофт, брат Шерлока Холмса, якого до лиходіїв віднести неможливо. Цікавим і опуклим вийшов і Рошфор з «Трьох мушкетерів» Юнгвальда-Хількевича. Проте всі ці ролі були другорядна і запам`ятовувалися мало. Зате Тріанон став справжнім зразком негативного чарівності.

«ТАРС уповноважений ...» і образ шпигуна

Телефільм-багатосерійника про роботу радянської контррозвідки КДБ «ТАРС уповноважений ...» викликав величезний інтерес, тим більше що заснований він був на багатьох подіях, що відбувалися в реальному житті. Зважитися зіграти шпигуна було нелегко, менталітет нашого глядача такий, що він часто асоціює персонажа з актором-виконавцем, але Борис Клюєв розумів, що такий антигерой запам`ятається, і не помилився. Як не дивно, але саме образ зрадника підняв популярність артиста на небачену висоту, особливо серед жінок. Деякі епізоди навіть вирізали з картини, щоб вони не відволікали телеглядачів від співпереживання мужню боротьбу чекістів з таємними підступами імперіалістів. До речі, в цьому фільмі актор виконав дві ролі (власне шпигуна і співробітника КДБ, що грає, в свою чергу, роль зрадника). При цьому чекіста довелося по знімальному часу знімати довше, ніж іноземного агента.

Озвучка

Є ще одна частина акторської професії, якою займається Клюєв. У ній його теж можна визначити як «бійця невидимого фронту». Іноземні фільми потрібно якісно перекласти і озвучити. Голосом Бориса Клюєва говорять багато персонажів блокбастерів і мультфільмів закордонного виробництва. Досить згадати Царя Тритона з Русалочки, Річіз з «Парфумера» і Бориса Балкана з «9-х врат», щоб оцінити високий рівень майстерності артиста в цій нелегкій справі. У чудовому фільмі «Догвілль» голос за кадром звучить теж його.

Нові часи

За часів СРСР будь кінокартина вже на етапі задуму багаторазово проціджують через ідеологічне сито. Але і "всевидюче око» не пропускало деякі твори, і тоді вже готовий фільм ставили на полицю. Незважаючи на це, дуже багато роботи тих років сміливо можна назвати шедеврами. Після скасування цензури глядачі очікували культурного сплеску. Цього не сталося, хоча тепер можна було знімати про все.

Ролі Бориса Клюєва в кримінальних серіалах виконувалися на високому професійному рівні, але сам матеріал, що називається «не тягнув». Йому йшов генеральський мундир, і це було використано багаторазово в «Каменської», «Сліпому», «Захисту Красіна», «Дев`яти невідомих» та інших картинах, про які навряд чи хто згадає років через десять. Особливу ж популярність Борис Клюєв придбав, знявшись у «Вороніних». Незважаючи на аж ніяк не юнацький вік, актор став кумиром молоді, особливо молодих дівчат. Зустрівши його на вулиці, вони не вірять щастя дихати з артистом одним повітрям, знаходитися поблизу його, для доказу реальності цього факту просять разом сфотографуватися або дати автограф. Вони кричать: «Дивіться, це сам Клюєв!» Борис Володимирович не відмовляє цим юним створінням, хоча сам до цієї «клюевоманіі» ставиться з неабиякою часткою іронії. Ціну багатосерійним «шедеврам» справжній художник, вихований на класиці, безумовно, знає. Але і звинувачень у «всеїдності» актор не сприймає категорично. Адже ремесло у артиста таке, грати в кіно, а отже, якщо кому не подобається, то можна і не дивитися. І претензії пред`являти слід не до акторів, а до режисерів і продюсерів.

Фінанси

Продавати свою працю художнику важко. Виходить, що артист, музикант або живописець повинні самі себе хвалити, а це може далеко не кожен. Оплата акторської праці вельми своєрідна. Знявшись в нехитрому серіалі, можна заробити досить непогано, в той час як щоденний виснажлива праця в театрі цінується не вище роботи менеджера середньої ланки у великій фірмі, а то і скромніше. Викладання в театральному училищі теж далеко не синекура. Були спроби обдурити актора, іноді успішні. Для того щоб уникнути непорозумінь з розцінками і розрахунками, актор Борис Клюєв найняв агента. Ця чудова жінка бере на себе залагодження всіх спірних питань і не допускає обману свого поважного клієнта.

Особисте життя за кадром

Борис Клюєв, родина якого завжди знаходилася, за його власним висловом, «за кадром», не любить обговорювати своє особисте життя. Знайти свою «другу половину» акторові вдалася з третьої спроби. На превеликий жаль, син актора помер молодим, в 23-річному віці. Дружина Бориса Клюєва, Вікторія, ніякого відношення до театру і кіно не має, вона колишня спортсменка. Знайомство відбулося давно, майже чотири десятиліття тому, в гостях. Спочатку виникла духовна близькість, Борис і Вікторія часто розмовляли і зрозуміли, що в їхніх поглядах на життєві питання є багато спільного. Потім виникло сильне почуття, два розлучення і один шлюб, який виявився настільки вдалим, що продовжується і понині. Подружжя живе дуже дружно і весь вільний час проводять разом.