Олександр Баширов: біографія, фільмографія, особисте життя

Олександр Баширов відноситься до розряду тих акторів, до особистості яких не можна залишатися байдужим. Його або люблять, або ненавидять - іншого просто не дано. Таке неоднозначне ставлення до себе Олександр Миколайович заслужив не тільки завдяки образам, створеним на екрані, але й з причини численних витівок, що знаходяться на межі дозволеного, за межами знімального майданчика. Фото Олександра Баширова рідко побачиш у якого-небудь підлітка на стіні. Він ніколи не був модним актором, але це анітрохи не заважає йому зніматися в найкасовіших картинах. Акторові навіть доводиться часом брати участь у кількох проектах одночасно. Багато ролі принесли йому престижні премії та нагороди.

Дитинство

Олександр Баширов родом з маленького села Согом, яка знаходиться в Тюменській області. Саме там 24 вересня 1955 і з`явився на світ майбутній відомий актор.

Його родину дуже важко назвати благополучною навіть за тодішніми мірками. Мати Олександра практично відразу після народження сина розлучилася з чоловіком і тому виховувала хлопчика одна. На утриманні у жінки знаходився ще й її однорукий батько. Інвалідність і принципові політичні погляди (він був затятим противником радянської влади) не дозволяли йому працювати. Домашньому господарству він також вважав за краще риболовлю. Тим не менш, за спогадами самого Олександра, його мати забезпечувала сім`ю всім необхідним, хоча для цього їй і доводилося працювати цілими днями на залізниці.

Юність

З 1972 року Олександр Баширов вирішує жити самостійно. Для цього сімнадцятирічний хлопець переїжджає до Ленінграда і надходить в училищі, де вибирає робочу спеціальність плиточника-лицювальника. Професія призводить поки ще не відбувся актора працювати на цементний завод, який знаходиться у Виборзі.

Постійне бажання щось змінити у своєму житті, а також прийшла повістка з військкомату круто перекроюють долю Баширова. З 1981 по 1983 роки він служить в танкової дивізії Червоної Армії. Там в щупле хлопчину вперше розгледіли творчий стрижень і відправили працювати художником-оформлювачем в каптерку.

З 1984 року біографія Олександра Баширова починає писатися з чистого аркуша. Саме тоді він успішно проходить відбір і надходить у ВДІК на режисерський факультет. Навчання новоспеченого студента протягом перших двох років проходить у майстерні Ігоря Таланкін, а потім у заслуженого метра ігрового кіно Анатолія Васильєва.

Баширов Олександр Миколайович в одному з інтерв`ю про своє несподіване рішення податися у світ кінематографа сказав, що радикальні речі стали відбуватися самі собою, коли він вирішив режисерувати життя. Ніколи не потрібно залежати від моди, треба її створювати. Цими словами можна описати всі життєві переконання актора.

Дебют у кіно і життя в Америці

Першу роль тоді ще студент ВДІКу отримав в 1986 році. Сергій Соловйов доручив йому зіграти Чудіка у своєму фільмі «Чужа Біла і Рябий». Досвід вийшов неоднозначним, але це анітрохи не збентежило майбутню зірку екрану.

По-справжньому зоряний час прийшов до Башировим роком пізніше, коли все той же Соловйов покликав його зніматися в культовій картині «Асса». Ексцентричного і емоційного актора помітили як глядачі, так і інші режисери, навіть незважаючи на те що його герой - лжемайор ВВС, з`являвся на екрані лише епізодично.

У 1988 році Олександр Баширов отримує запрошення взяти участь ще в одному легендарному фільмі - «Голка». Йому чудово вдалося зіграти роль Спартака - маленького, абсолютно нічого із себе не представляє, але при цьому дуже небезпечної людини. Цей образ потім надовго приклеїться до актора.

Практично відразу після закінчення інституту кінематографії Баширов вирішує покинути Батьківщину і відлітає за океан. Але навіть там він не відступає від наміченого шляху, тому з 1990 по 1991 рік займається акторською майстерністю в студії Лауренса Аранс.

Особисте життя в цей період також б`є ключем. Актор одружується на американській громадянці. Їх шлюб тривав зовсім недовго, а однією з причин розлучення стало розбіжність характерів. Тим не менш, в Америці у Олександра Миколайовича залишився син Крістофер, з яким він по можливості підтримує зв`язок.

Перспективний режисер

Багато хто знає Баширова як чудового актора, але мало хто здогадується, що він залишив кілька яскравих слідів і на режисерському терені. На превеликий жаль, його ранні студентські роботи «Аутсайдер» і «Ода до радості» не збереглися. Зате наступна проба пера викликала справжній фурор в 1998 році. Творіння носило провокаційна назва «Ж.П.О.», що розшифровується як «Залізна п`ята олігархії».

На рахунку Баширова-режисера такі картини, як документальний фільм «Белград, Белград!» І серіал «Щасти тобі, сищик». Крім цього, з Олександром Миколайовичем завжди готові попрацювати багато музикантів. Найвідомішим творінням у цій сфері можна вважати кліп, знятий на пісню «Настасья» В`ячеслава Бутусова.

Студія молодіжного кіно «Дебошірфільм»

Проект під назвою «Бешкетник-Фільм-Студія» з`явився на світ в 1996 році. Це був період, коли кінематограф в країні тільки починав відновлювати свої втрачені позиції. Баширов, обравши шлях молодіжного та андеграундного кіно, буквально потрапив в струмінь. Його студія дуже швидко стала користуватися популярністю, і тому на її основі був організований однойменний фестиваль. Він проводиться двічі на рік і на сьогодні є одним з найбільших у сфері незалежного кіно. Баширов є беззмінним керівником студії і режисером.

Інна Волкова - подруга життя

Інна Олександрівна є другою за рахунком дружиною Баширова. Жінка на 9 років молодша за свого чоловіка. Вона в певних колах досить популярна персона, так як з 1988 року займається музичною творчістю і виступає у групі «Колібрі».

Олександр Баширов та Інна Волкова можуть похвалитися не тільки щасливим шлюбом, в якому у них народилася дочка Олександра-Марія, але і прекрасним творчим взаєморозумінням. Воно повною мірою знайшло відображення в картині «Залізна П`ята олігархії». Інна Волкова зіграла у фільмі одну з ролей, а також написала до нього пісню під назвою «Не герой».

Фільмографія

Першими картинами, в яких взяв участь Баширов, як вже зазначалося вище, були «Чужа Біла і Рябий», «Асса» і «Голка». Потім були «Спільниця», «Хліб - іменник» і «Чорна троянда - емблема печалі, червона троянда - емблема кохання». Режисери частіше довіряли йому другорядні й епізодичні ролі, але глядач все одно полюбив актора.

Можливо, саме через народної симпатії Баширов був такий популярний в 90-і роки. Незважаючи на те що в цей період фільмів знімалося не так багато, він без роботи не залишався. Серед картин з його участю необхідно в першу чергу виділити серіал «Вулиці розбитих ліхтарів» і повнометражні стрічки «Мама, не горюй!», «Хрустальов, машину!» І «Єрмак».

Для сучасного російського кінематографа цей ексцентричний актор значить також дуже багато. На користь цього твердження говорить його фільмографія. Олександр Баширов за останній час зіграв у таких гучних картинах як «Даун Хаус», «Сестри», «Штрафбат», «9 рота», «Жмурки», «Пітер FM», «Вантаж 200». Особливо варто відзначити роботу актора в історичному творі «Золотий вік», де він блискуче впорався з роллю імператора Павла I, і роль кота Бегемота в екранізації роману «Майстер і Маргарита».

Нагороди та премії

Олександр Миколайович Баширов є постійним учасником більшості кінофестивалів. Його часто можна знайти в списках номінантів на всілякі нагороди і премії, але все дійсно серйозні досягнення актора припадають на кінець 90-х років. Серед них приз преси 1998 на фестивалі «Віват, кіно Росії!», Приз гільдії кінознавців 1998 кінофоруму «Вікно в Європу», приз «Срібний цвях» 1998 за кращий дебют в сфері молодіжного кіно. Фільм «Ж.П.О.» також визнавався кращим на міжнародному кіноперегляді в Олександрії, де Баширов був відзначений призом за кращу чоловічу роль.