На запитання: «Як називалася найбільша студія мультфільмів?» Існує одна відповідь - «Союзмультфільм»

У російської анімації дуже славне минуле. Мальоване кіно, що зародився в нашій країні на межі XIX і XX століть, основоположником якого вважається Владислав Старевич, успішно продовжувало розвиватися і за радянської влади. Досягнення, своєрідність і високий рівень радянської мультиплікації здатний охаяти тільки затятий русофоб.

Улюблені радянські мультики

Зробивши перші кроки в «Вікнах ЗРОСТАННЯ», мальоване кіно стає дитячим, відмінною рисою якого, крім високої якості, завжди була не "совкова» ідеологія, а загальнолюдські поняття високої моральності. У ці роки будь-який житель нашої країни на питання: «Як називалася найбільша студія мультфільмів?» Без запинки відповідав: «Союзмультфільм». Тому що щира любов до продукції цього концерну була однією з відмінних рис радянської людини.

Конкуруюча сторона і її шанувальники

З певного моменту нам стали доступні американські анімаційні фільми ... Спочатку подобалося все - і кількість, і барвистість. А фільми про принцес взагалі неймовірно гарні, особливо на тлі повної відсутності в ту пору вітчизняної продукції. А от зараз дуже дивно звучать заяви про те, що російська анімація чи то ще не народилася, чи то народилася і тут же померла, або ось-ось помре. Хіба можна вважати передсмертними судомами «Смішариків», популярних в 60 країнах світу? А серії про Лунтіке, Фіксікі, Барбоскіних, Маші і Ведмедя ?! Хіба можна їх через цих декларацій не рахувати вітчизняної мультиплікацією? Нехай собі «Дісней» залишається «вічною класикою», хто б сперечався, але з серіями про театр і фігурному катанні з циклу «Смішарики» не зрівняється ніщо!

Слава відроджується

Героїв російської анімації знають абсолютно все, і у більшості людей не виникає питань про те, чи існує вітчизняні мальовані фільми або як називалася найбільша студія мультфільмів. Хоча спірний момент присутній - у багатьох статтях студія «Мельница» позиціонується як найбільша з вітчизняних. На це ж звання претендує і «Петербург», батьківщина «Смішариків». У будь-якому випадку анімаційної столицею Росії в даний час є Санкт-Петербург. Крім названих великих концернів, існують виробники і дрібніші - «Так!», «Картонна вежа», «Ескіз» та інші. Але більшість мальованих мультиків транслюють тільки по телевізору, тоді як мультфільми студії «Млин» виходять на великі екрани. Славу їй приніс так званий богатирський цикл, розповіді про російських витязів, взяті з билин і переказані глядачеві сучасною мовою. Та що там переказані! Вони навіть «заточені» під сучасну реальність! Хто з дітей СНД та їх батьків не знає прекрасних мультиків про Альошу Поповича, Іллю Муромця або Івана-царевича? Популярності їм додає прекрасне озвучення, в якому беруть участь провідні актори Росії. Князь Володимир, що говорить голосом Маковецького, нітрохи не гірше Осла, озвученого Едді Мерфі. А пісня з сиквела, або, кажучи російською мовою, продовження або другої частини «Сірого Вовка» у виконанні солістки «А-Студіо» стала дуже популярною і збільшила кількість переглядів серії. Враховуючи всі ці чинники, можна стверджувати, що на запитання: «Як називалася найбільша студія мультфільмів Росії?» Знизувати плечима будуть деякі.

Історія виникнення студії

Виникла «Млин» в 1999 році з метою виконання замовлення НТВ (створення 4-серійного мультика про пригоди в Смарагдовому місті). 50% нового проекту належало СТБ, і її ж прокатна компанія «Наше кіно» зобов`язалася просувати на ринку продукцію цієї студії. Не заглядаючи далеко вперед, обрали назву «Млин», тому що розташовувалися на вулиці Млинській. Постійного штату співробітників ще не було, і свій другий фільм про карликів-Носі студія випускала на свій страх і ризик. Мультик не провалився, незважаючи на важкі часи, і вже випущений в 2004 році фільм про Альошу Поповича майже повністю окупився. Рух вперед стало поступальним і все більш надихаючим. Серія про Добриня Микитич принесла невеликий прибуток, а ось «Ілля Муромець», як і личить славному російській богатирю такого рангу, замість витрачених на його випуск 3,5 млн доларів, приніс творцям 10 млн в тій же валюті. Далі - більше. І ось уже найбільша студія мультфільмів отримує під свою продукцію вечірні години прокату в кінотеатрах країни. Відбувається це тому, що фільми стають популярними не тільки серед дітей і батьків: їх дуже полюбила молодь.

Нові горизонти

У 2011 році створюється відділення для створення фільмів у форматі 3D. Збільшені витрати окупаються паралельними проектами. Популярними стали мультики про дерев`яні солдатах і зоряних собаках. Але справжнім тріумфом стали два фільми про пригоди Івана Царевича та Сірого Вовка.

Вони буквально розтаскуються на цитати. А в грошовому вираженні це виглядає так: виробники отримали прибуток у розмірі 4,5 млн доларів. Фільм став лідером прокату. Після цього «Млин» вибудувала собі нову будівлю, що відповідає всім сучасному параметрам. Тепер це потужна самостійна одиниця вітчизняного кінематографа, здатна залучати найталановитіших людей країни для виробництва своєї продукції. Хто знає, може колись у відповідь на питання про те, як називалася найбільша студія мультфільмів, будуть називати саме цей бренд. Адже більшість сучасних дітей віддають перевагу саме цим мультиків, а не того ж «Ну, постривай!» Або «Вінні-Пуху».

Втім, студія «Союзмультфільм», яка відзначила в 2011 році своє 75-річчя, теж відроджується з попелу, навіть придумується нова емблема. Будемо сподіватися, що пройде зовсім небагато часу, і настане «золотий вік» російської анімації.