Єкатеринбург, драмтеатр: адреса, афіша, сайт

Єкатеринбург сьогодні - один з найбільших міст Росії. Своєю величчю він зобов`язаний радянському періоду історії нашої країни, під час якого невелике повітове містечко Пермської губернії перетворився на один із промислових центрів союзу. За час, поки на мапі населений пункт значився як Свердловськ, він встиг стати ще й великим театральним центром. Сьогодні столиця Уралу за кількістю майданчиків займає третє місце, поступаючись лише Москві і, зрозуміло, Санкт-Петербургу. Згідно з офіційною статистикою, в місті діють 27 театрів і власний інститут даної спрямованості. У той же час, за народними підрахунками, кількість підмостків, на яких грають різні трупи, перевищує 4 десятки! Найбільші з них носять звання "академічних". Вважається, що "постачальником" талантів для столичних сцен є саме Єкатеринбург. Драмтеатр по праву можна назвати одним з передових закладів у цьому напрямку. Далі в статті докладніше ознайомимося з історією цієї установи.

Неспокійний початок

Екатерінбуржци уявлення любили завжди, а саме місто був популярний у гастрольних труп і антреприз настільки, що в 1843 році для їхніх виступів було побудовано спеціальне дерев`яна будівля. Через два роки його перебудували в кам`яне, воно існує і понині - у ньому розташований кінотеатр "Жовтень". У смутні часи люди завжди тягнуться до прекрасного. Придбав у таке "неспокійний" час свою сцену і Єкатеринбург. Драмтеатр, який сьогодні вважається в місті одним з улюблених культурних місць, зародився в 1912 році. Нестабільна обстановка в місті (він був центром революції на Уралі) на сцену не сильно впливала, видовищ адже хотілося всім. Тому спектаклі давали і під час розстрілу царської сім`ї (у влади були червоні), і коли Всеросійське уряд адмірала Колчака зайняло Єкатеринбург. Драмтеатр продовжував роботу і коли знову повернулися комуністи. Останні, всупереч байці про їх бездуховність, і збільшили кількість міських сцен.

Після революції

Індустріалізація і будівельний бум 20-х років минулого століття торкнулися серйозно багатьох областей країни. Завдяки активному спорудженню металургійних і машинобудівних "гігантів" на абсолютно новий промисловий рівень піднявся весь Урал, зокрема його столиця - Єкатеринбург. Драмтеатр хотіли для себе будівельники і металурги. Їх сподівання були почуті. Спочатку в 1928-1929 роках своїм будинком будівля нині кінотеатру "Жовтень", а тоді першого міського театру, обрав акторський колектив "Червоний факел". Відігравши сезон, трупа покинула вже Свердловськ і переїхала до Новосибірська, де і залишилася. Через рік новий драмтеатр в Єкатеринбурзі відчинив двері. Прем`єрну виставу показали 2 жовтня 1930, і називався він у дусі часу - "Перша Кінна". Поставили його за п`єсою революціонера-драматурга Всеволода Вишневського.

Перші кадри

У першому спектаклі, який представив Драмтеатр (Єкатеринбург-фото установи можна побачити вище), склад задіяної трупи вже був солідним. Статус "академічного" заклад придбав пізніше, в 1977 році. У штаті театру значилися такі зірки сцени того часу, як Всеволод Георгійович Ординський і Михайло Олександрович Бецький. Обидва згодом стали заслуженими артистами РРФСР. Комплектовал трупу Моріц Миронович Шлуглейт, відомий театральний діяч і адміністратор, який до цього трудився в знаменитому московському театрі Корша. Наявність зірок в основному складі привернуло і менш відомих акторів, які на той момент просто не встигли, як зараз прийнято говорити, засвітитися. Втім, гладко було не все. У перший сезон Драмтеатр (Єкатеринбург), афіша якого в той час була не менш насиченою, ніж зараз, не був самостійною одиницею. Установа, згідно моді на універсальність і гігантоманію, входило до складу Єдиної Видовищної Організації. У неї, крім нього, входили Театр опери імені Луначарського і нещодавно утворений ТЮГ. Укрупненное видовищне підприємство всього за рік змогло показати свою неспроможність, і вже з 1931 року САТД відправляється у вільне плавання, при цьому змінюється його керівництво. Шлуглейт передає свої обов`язки і повноваження не менш талановитому наступникові, який був директором театру в наступні 10 років. Завдяки його діяльності трупа поповнилася цілою плеядою якщо не великих, то відмінних акторів, деякі з них отримали звання народних артистів СРСР.

Класика і революціонери

Протягом першого десятиліття свого існування Свердловський театр, всупереч моді, не піддався новаторським течіям, і свій репертуар будував, спираючись на школу російського драматичного мистецтва. На сцені, на вимогу часу, давали вистави, присвячені не так давно минулої революції. Це вже згадана "Перша Кінна", а також "Загибель ескадри", "Любов Ярова", "Платон Кречет". Не забували і про класику - ставили "Лихо з розуму", "Одруження Фігаро", "Анну Кареніну". Популярними були вистави "Цар Федір Іоаннович" і, звичайно ж, "Отелло". Не соромилися режисери театру ставити і сучасну зарубіжну прозу. Жителі Свердловська першими в Союзі побачили вистави за творами Карела Чапека. У 1939 році, через рік після смерті чеського письменника, на головній сцені столиці Уралу відбулася прем`єра фантастичної драми "Мати". Успіх був таким, що на наступний сезон була поставлена ще одна його п`єса "Засіб Макропулоса". У ній йшлося про безсмертя.

Конкуренція на тлі світової трагедії

У 1941 році кількість глядачів у Свердловського театру драми різко збільшилася. У місто, у зв`язку з початком Великої Вітчизняної Війни, евакуювали безліч виробництв, підприємств і організацій. Крім організованих переселенців, з`явилася маса біженців з усього Союзу. Здавалося б, за законами ринку, трупі мало стати легше працювати - попит на видовища виріс багаторазово, крім того, серед "нових" городян було чимало людей мистецтва. Однак у театрі, як і в країні, склалася непроста ситуація. Крім того що керівники змінювалися раз на пару років, з`явилися серйозні конкуренти. Серед евакуйованих організацій виявилися МХАТ і Центральний театр Червоної Армії. Суперництво з московськими зірками за серця глядачів йшло з перемінним успіхом. На сцені САДТ демонструвалися, за велінням часу, в основному патріотичні вистави: "Фельдмаршал Кутузов", "Фронт", "Хлопець з нашого міста". Однак, знову ж таки, не забували і про класику - ставили чеховського "Дядю Ваню". Спектакль цей в 1944 році отримав першу премію на Всеросійському огляді.

Все для фронту!

Свердловськ, що став дуже важливим центром машинобудування та металургії, працював, що називається, на знос. Його внесок у травні 1945-го воістину неоціненний. Не відставали від робочого люду і актори. Крім доволі частих прем`єр і постійної конкуренції, театр займався і фронтової роботою. Спеціальні концертні бригади за час ВВВ в цілому провели на передовій півтора року і дали близько 2000 концертів перед бійцями. Робота велася і в тилу - в госпіталях. Актори свердловської трупи взяли участь приблизно в 16 тисячах виступів перед пораненими та працівниками оборонних підприємств, проведених спільно з колегами з інших культурних установ. Робота безпосередньо в рідному місті також була спрямована на перемогу. Крім підняття духу трудівників місцевих заводів, трупа займається матеріальної підживленням "народної боротьби". В фонд оборони актори внесли 824000 кровно зароблених рублів. Свою частку отримав і фонд допомоги дітям фронтовиків - їм свердловські культурні діячі направили 90 тисяч рублів.

Репертуарна опала і революція

Будь-яка війна, навіть переможна, приносить зміни в суспільство. Через два роки після перемоги Свердловський Театр драми разом зі вчорашніми конкурентами - Мхатом, ЦТКА та іншими сценами - потрапляє в опалу. У 1946 році Центральний Комітет Всесоюзної Комуністичної Партії приймає постанову про репертуар закладів культури і заходи щодо його поліпшення. Тепер вистави повинні бути ідейними і "благонравственнимі", а не містити крамолу, кою вбачали в більшості класичних творів. У підсумку репертуарна політика театру круто змінюється. Цілий ряд полюбилися вистав закривається, а на їх зміну приходять постановки за, м`яко кажучи, поганим п`єсами сучасників, єдиний плюс яких - слідування "заповітами Ілліча". Втім, діаманти і серед сучасних авторів відшукуються. Ненадовго ставиться п`єса автора "Кубанських козаків", Миколи Погодіна, "Оксамитовий сезон". Життя вистави коротке - радянській пресі постановка вкрай не сподобалася. Бачать глядачі і "Дівчаток" триразового лауреата сталінської премії - Віри Погодін. Спектакль поставлений до офіційної публікації п`єси. Першими свердловські актори показують "Дорогу перших" Афанасія Салинського. Московський Драматичний театр за цим твором поставить виставу "Брати" лише через три роки.

Період нагород

Час будь цензури коротко, і через десятиліття опала сходить нанівець. Свердловський Драматичний театр повертається до класики. На початку 70-х років 20-го століття проходять гастролі трупи в Москві. Столичній публіці свердловські актори показали "Бориса Годунова", "Міндаугас" і "У часу в полоні". Вистави були прийняті на "ура" не тільки глядачами, але й критиками. І колишні заслуги не залишаються непоміченими. Так, в 1977 році Театр був визнаний одним з кращих в Союзі і отримав звання "академічний", а через три роки був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора. Ставши Свердловским Академічним Театром драми, сцена більше свою назву не зраджувала, хоч сам місто іменується вже по-іншому.

Новий час

В початку 1990-х Радянський Союз перестав існувати. Слідом за ним з карти пропав і Свердловськ - йому повернули історичну назву. Однак на самому Театрі це ніяк не позначилося. Установа була заснована в СРСР, а тому, за великим рахунком, до Катеринбургу відношення ніякого не має. Єдине, що змінив Драмтеатр (Єкатеринбург) - адреса. Сцена переїхала з 10-го будинку по вулиці Вайнера, де перебувала з самого відкриття, в 2-й будинок на площі Жовтня.

Сучасне життя

Сьогодні Свердловський Академічний Театр Драми - це знову холдинг. Правда, не настільки гігантський, як у 30-ті роки минулого століття. Однак тим не менш, він займає чільне місце в новій Єдиної Видовищної Організації. Має сьогодні Драмтеатр (Єкатеринбург) офіційний сайт (uraldrama.ru). На сторінках можна більш детально ознайомитися з історією установи. Крім того, сайт Драмтеатру (Єкатеринбург) містить інформацію про ставящихся спектаклях, гастролях, вартості квитків.