583 проба золота

Пробій називають кількість вмісту золота в сплаві, з якого виготовлено ювелірний виріб. У чистому вигляді це дорогоцінний метал занадто м`який і тому непридатний для виготовлення ювелірних виробів частого повсякденного використання. Щоб надати йому необхідну міцність, роблять сплави з іншими металами, серед яких найчастіше застосовуються мідь і срібло. Досить часто до золота для створення різних відтінків (наприклад білого або червоного) і властивостей сплавів додають інші метали. Кількість золота, яке міститься в таких сплавах, позначають пробій. За часів СРСР найбільш поширена була 583 проба золота.

А ще раніше вміст у дорогоцінних виробах золота визначалося в каратах, при цьому приймалося, що 100% золото відповідало 24 каратам, а присутність будь-яких домішок вже знижувало число каратів в залежності від кількості доданих домішок. Ця система існує дотепер у Великобританії, США та деяких інших країнах. У Російській Імперії, а згодом до 1927 року в Радянському Союзі проби дорогоцінних металів визначалися за допомогою золотникової системи, сплав при якій ділився умовно на 96 частин, а не на 24.

Потім в СРСР і в багатьох країнах стали використовувати більш точну метричну систему. У ній зазначалося зміст кількість частин чистого дорогоцінного металу в 1000 частинах сплаву. Саме за кількістю таких частин і визначається проба золота клеймо, яке ставиться на ювелірному виробі. За такою системою виходить, що золоту в 14 карат відповідає 583 проба золота, в 18 карат - 750 проба і так далі. Саме цим пояснюється походження вже звичних нам «некруглих» значень метричних проб. При зіставленні двох цих систем виходить неоднозначним визначення абсолютно чистого золота. Формально золоту в 24 карата повинна відповідати 1000-я проба, але на практиці отримати таке золото виявляється неможливим і тому більш часто називають «чистим» золото 999 проби (три дев`ятки), а іноді навіть чистому золоту в 24 карата називають відповідної 990 пробу.

Всім використовуваним у виробництві ювелірних виробів сплавів золота присвоюється відповідна проба. Раніше в СРСР були 958, 750, 585, 583 і 375 проби. При цьому найбільшого поширення набула 583 проба золота. Сплави цієї проби можуть мати різний колір залежно від кількості кольорових металів, які містяться в них. Наприклад, якщо в сплаві міститься 58,3 частини золота, 5,7 частини міді і 36 частин срібла, то він має зелений відтінок, рожевий відтінок він має при вмісті 23,4 частини міді та 18,3 частин срібла, а при вмісті 33 , 4 частини міді і 8,3 частини срібла отримує вже червонуватий відтінок.

Для отримання білого золота, яке широко застосовується в разі виготовлення ювелірних виробів з діамантами, також використовувалася 583 проба золота. До її складу входило міді 16 частин, срібла 23,7-28,7 частин, цинку 8,7 частини, а також 13-18 частин нікелю або паладію. Надалі у всіх країнах колишнього Радянського Союзу 583 проба золота була замінена на 585 пробу, і популярність стало набирати золото, що має 750 пробу. Потрібно відзначити, що колір золота не завжди пов`язаний з його пробій. При одній і тій же пробі воно може мати як червоний, так і жовтий, білий, зелений і навіть коричневий або чорний колір.

Існуюча раніше традиційну думку про залежність кольору золота від його проби склалося за часів СРСР, коли ювелірна промисловість випускала золото з однаковим кольором для кожної проби: 750-я - жовтого кольору, 583-та - червоного кольору і 375-я - рожевого кольору. Але зараз для виробництва ювелірних виробів застосовуються різноманітні лігатури, і тому колір золотих виробів може абсолютно не залежати від кількості міститься в них благородного металу, а одна і та ж проба мати як білий, так і чорний колір.