Жорстокий. 21-е століття

Хочеш змінити світ, почни з себе.

Жорстокий. XXI століття.

Як добре, що за допомогою хронології ми можемо, сміливо спостерігати за перебігом нашого життя. Адже зараз зовсім не є проблемою відкрити підручник з історії або знайти в інтернеті всю історію всього людства: від початку цивілізації і до наших днів. Сьогодні, напевно, з кількістю інформації взагалі проблем немає, адже сфера інформування та комунікацій зараз знаходиться на вищому рівні. Ми можемо сміливо спостерігати за протягом кожного століття, аналізувати, робити висновки, бачити зміни прогресу і головне - досягнення. Адже в кожному столітті відбувалися якісь зміни в розвитку і свідомості людства. Люди набували досвіду, відкривали щось нове, вивчали, розширювали горизонти свого буття, мінялося і світогляд. Людство може тільки пишається своїми винаходами і технічним прогресом. Але давайте, розглянемо докладніше наш, XXI століття, сторіччя в якому ми живемо тут і зараз. Що ж тут сказати? Звичайно, час наше славиться дуже швидким розвитком, прогрессами майже у всіх сферах, винахідливістю, новими технологіями, швидкоплинним розвитком телекомунікаційних систем і програм, і цей список можна продовжувати і продовжувати. Але, на щастя чи на жаль, змінюється не тільки зовнішній світ, але і внутрішній світ самих нас. Мені здається, що саме зараз, у наш час, відбувається найбільша активність двох людських опорів: добра і зла. Саме, в XXI столітті вирішиться, хто ж переможе в цьому довгому і завзяті бою. Особисто моя думка, на жаль, не втішне, але я його нікому не нав`язую і намагаюся його тримати при собі, я сподіваюся, що все-таки все можна змінити і світла сторона восторжествує.

Хочу вас попросити поглянути на звичайний сьогоднішній день з моїх рядків. Я думаю, що кожен побачить щось близьке йому за духом, десь побачить себе, з чогось зробить висновки.

У будь-якого нормального людини ранок починається з підйому на роботу, якщо це не вихідний, зарядки, сніданку і загального збору на роботу, або кудись по справах. Виходячи на вулицю, кожен з нас стикається з великим світом: світом різних людей, ситуацій, проблем. Йдучи по вулицях, ми помічаємо, що всі йдуть, задумавшись, у далекому своєму світі якихось проблем і переживань, особистих тривог або щастя, кожен переживає свою драму життя. У більшості людей ранок часто починається погано: а все через ранкового перегляду новин у світі. І тут ми стикаємося з цим величезним злом, яке накриває наш внутрішній і зовнішній світ. Прочитавши ранкові новини, в будь-який день тижня і навіть у велике свято, можна зробити висновок: на жаль, ми живемо у світі жорстокості і цинізму, у світі, де відсутня людська гуманність і доброта, у світі лицемірства й жадібності, бездуховності і відсутності великодушності. Ця хвиля накриває людей з неймовірною швидкістю і заходить далі і далі, що іноді просто хочеться кричати. Жорстокість і байдужість просто поглинає людей. Матеріалізм, гординя, лицемірство - це головна частина людського буття на сьогоднішній день. Адже зараз вже важко стало довіряти кому-то что небудь. Люди відчувають жахливу ненависть один до одного, в особі кожного бачать ворога, і не дай Бог, зайвий раз посміхнуться просто перехожому або сказати в магазині «Спасибі!», Не кажучи вже за те, щоб надати допомогу тому, хто потребує і при цьому нічого не просити взамін. Ми тільки чогось хорошого чекаємо від інших, вимагаємо уваги до себе, завжди думаємо, що повинні нам, що світ, Бог, нам не дає достатньо чогось. Засуджуємо чиїсь чужі думки, погані вчинки, а через час чинимо так само. Найсумніше те, що самі цього ми не помічаємо, відповідно, висновків не робимо і не змінюємо себе. Ми думаємо, що прийшовши в магазин, нам продавець повинен «ноги цілувати», адже ми там залишаємо не маленькі суми грошей, але при цьому, йдучи, навіть спасибі не скажемо за допомогу у вдалому підборі взуття. Одним словом - тільки вимагаємо, але нічого не віддаємо взамін. Але, щоб отримати, потрібно спочатку віддати, а може і не раз, і при цьому не вимагати нічого. У потрібний момент нашого життя нам все і так повернеться.

Ми перестали навіть звертати увагу на потребує допомоги людей або смертельно хворих, тому що, в серцях багатьох панує обман і брехню, лицемірство і владність. Кому ж тоді вірити? Це питання залишається відкритим.

І що ж ми маємо? Жорстокий світ безсердечних людей? Чим будуть пишається наші діти, онуки? Який приклад ми подаємо? Залишу висновки зробити кожному з нас індивідуально.