Ви все ще цікавитеся, який ріст Медведєва і Путіна?

Фізичний зріст людини, так само як і обсяг головного мозку, - далеко не показник його здібностей і можливостей. Біда в тому, що, якщо маленька жінка, на зразок Яніни Жеймо (відомої по фільму "Попелюшка"), любовно іменується "мініатюрної", для невисокого чоловіка література і народні діалекти НЕ припасли ніяких шанобливо-пестливих найменувань. Поширене в просторіччі безліч образливих прізвиськ боляче ображає чоловіче самолюбство.

Хлопчик на овальчік

Деякий час тому згаслі було анекдотичне творчість упоенно мусувало тему: "Який же насправді зростання Путіна і Медведєва?" Пріступочке за трибуною, з якої виступав Дмитро Анатолійович, неодмінно обводять червоним овальної рисою на документальних знімках і "фотожабах".

Так, так сталося, що перші особи держави Російської початку XXI століття - невисокого зросту. Ну і що? Хлопчик-мізинчик, всім відомий із старовинної казки, був досить сметлів і по частині кмітливості давав фору своїм рослим братам. Думається, існуй тоді найменша перспектива нанотехнологій, саме він вигадав би Сколково! Так навіщо ж досліджувати зріст Медведєва в см, якщо можна оцінити його політичну вагу, внесок у просування вітчизняної науки, культури, поліпшення побуту громадян і багато інші, суто важливі параметри державного діяча?

"Я стояв на плечах гігантів"

Ці слова великий Ісаак Ньютон сказав про своїх попередників, праці яких допомогли йому відкрити основні закони динаміки. Першим і головним з них була людина невеликого зросту - Роберт Гук. Той самий, ім`я якого носить відомий Закон пружності. Подібна поважна пам`ять "просто так" не залишається в науці та історії.

Невисокий зріст Путіна і Медведєва не заважає їм бути гігантами, на плечах яких, пам`ятаючи вислів П. А Столипіна, Велика Росія вистоїть в епоху великих потрясінь. Сила духу, дипломатична інтуїція, здатність згуртувати навколо себе вірних Батьківщині людей - за цими якостями втрачається питання про фізичне зростанні глав держави.

Візуальні ефекти

Ми бачимо перших осіб країни в основному в телепередачах, на фото професійних репортерів. Варто придивитися, і починає здаватися: "відносний" зріст Медведєва нібито змінюється від кадру до кадру. Оптичні ефекти можуть не просто вигідно підкреслити достоїнства зовнішності, але зробити окрему персону візуально високою в порівнянні з оточенням (цьому сприяє простий закон перспективи, грамотно підібрані ракурси).

Можливості відеотехніки навіть без "Фотошопа" досить великі. Відомий випадок, коли освітлювач, якому був несимпатичний герой передачі, зробив кучерявого людини візуально бугристо-лисим всього лише за допомогою постановки світла. Є й більш близькі простим людям приклади: наші фото на документ далеко не завжди відповідають тому, що ми безпосередньо перед зйомкою спостерігаємо в дзеркалі!

Особистим фотографам перших осіб, мабуть, дано замовлення найчастіше демонструвати зростання Дмитра Медведєва, другий персони в кремлівському тандемі, таким же, як і у харизматичного лідера країни.

Хвилі акселерації

В кінці минулого століття вчені всерйоз заговорили про явище підліткової акселерації: юнаки та дівчата досягали значно більшого зростання, ніж люди в попередніх поколіннях. Подальший аналіз історичних даних дозволив висунути гіпотезу: періоди "рослість" і "невисоке" змінюють один одного протягом всього розвитку людства. Тому півтораметрового зростання вожді - Александр Македонський і Карл Великий - не здавалися такими вже коротунами на тлі своїх, в масі кремезних, сучасників.

Зростання Медведєва (як і Путіна, представника післявоєнного покоління) в натовпі народу виглядає невеликим саме на тлі більш молодих акселератів. Нівелюючи цей ефект, репортери намагаються показати Тандем найчастіше удвох, або вибирають ракурси з укрупненням фігур Президента і Прем`єра, роблять поясні портрети.

Так хто ж все-таки вище?

Важко визначити, якого зросту Путін і Медведєв, коли вони знаходяться поруч. Часте спостереження репортажів приводить до висновку: приблизно рівного.

Більш щільна фігура у Путіна: широкі плечі атлета, низько посаджена голова, що, в порівнянні з субтильним Медведєвим (лінія плечей якого до того ж опущена, а голова і шия більш витягнуті по вертикалі), робить Володимира Володимировича більш пропорційно складеним, а тому візуально високим. Насправді зріст Медведєва, за різними даними, становить від 162 до 172 см (в середньому 167 см), Путіна (офіційно визнаний) - 170 см.

Різна висота каблуків взуття в поєднанні з денною усадкою дисків хребта (до 3 см у будь-якого дорослого здорового чоловіка) дають ефект приблизного рівності зростання. Можна стверджувати, що Путін в середньому всього лише трохи перевершує (на 3-5 см) свого "напарника по Тандему". Причому обидва вони опиняються невисокими лише на тлі загальної акселерації народу і укорінених у зв`язку з цим стереотипів сприйняття (так, зростання А. С.Пушкіна, традиційно для нас вважається малим, становив 164 см).

Психологія малорослих

Зріст Медведєва нерідко виставляють причиною занадто поспішного схвалення ним сумнівних "великих" проектів. Такі, наприклад, необдумані експерименти з часовими поясами країни. Дійсно, психологи відзначають прагнення до самоствердження всяку ціну як характерну рису чоловіків малого зросту.

Злегка інфантильна міміка, скромні цивільні жести на тлі брутальної незворушності Путіна, впевненого кадрового силовика, підсилюють враження деякої "легковажності" Дмитра Анатолійовича.

Однак зростання Медведєва, зрозуміло, не може служити причиною якого-небудь "неконтрольованого самодурства". Латентні "комплекси" глави держави, при добре налагодженій структурі прийняття рішень, навіть якщо вони наявні, не позначаються на результатах правління. Швидше за все, причиною прорахунків є помилки аналітиків, замовчування реальної статистики, бездумний бюрократизм на місцях, зрештою, вічні російські "дурні і дороги". Наскільки підноситься імператор або президент над своїм народом - найостанніший з чинників, визначальних наш спільний успіх.