Неймовірна історія Наташі Кампуш

Багато хто, мабуть, чули про цю жахливу і в той же час дивовижної історії, яка мала місце в тихій і благополучній Австрії. Юна дівчина провела в полоні у маніяка цілих вісім років! У 2008 році, після щасливого звільнення дівчини, всьому світу стала відома історія Наташі Кампуш. Фото жертви викрадення, її заточітеля, а також докладний опис цієї історії - далі у нашій статті.

Наташа Кампуш: народження, сім`я і ранні роки життя

Історія Наташі Кампуш трапилася в столиці Австрії Відні, в її найбільшому районі Донауштадт.

Дівчинка народилася 17 лютого 1988 в повній сім`ї. Батько - Людвіг Кох, власник невеликої пекарні, мати - Бригіта Сирно. Проте незабаром, коли Наташі виповнилося п`ять років, її батьки розійшлися.

До свого викрадення Наташа Кампуш була звичайнісіньким дитиною - ходила в звичайну початкову школу, після занять відвідувала дитячий садок "Альт Вінн". Правда, після викрадення дівчинки в пресі часто почали з`являтися замітки про те, що дитинство Наташі було не зовсім благополучним. А окремі особистості навіть заявляли про нібито причетність матері дитини до факту викрадення. До слова, австрійська поліція опрацьовувала і цю версію. Сама ж Бригіта Сирно повністю спростовувала всі ці заяви і звинувачення на свою адресу.

Сама Наташа Кампуш у своїх мемуарах пізніше напише, що мати любила її, однак відрізнялася великою строгістю. У дівчинки в дитинстві майже не було друзів, тому вона часто відчувала себе самотньою.

Наташа Кампуш: початок кошмару

Батьки Наташі розлучилися, і батько поїхав жити до Угорщини. Якраз напередодні викрадення дівчинка провела зимові канікули у свого батька. Повернувшись додому, Кампуш готувалася до школи.

Історія викрадення Наташі Кампуш в цілому досить типова. Десятирічна дівчинка - звичайний, злегка вгодований дитина - відправляється вранці в школу. Однак увечері додому вже не повернулася. З`ясувавши, що дочка була відсутня і в школі, мати відразу ж звернулася в поліцію.

Практично відразу ж знайшовся свідок - інша дівчинка 12-ти років. Згідно з її свідченнями, викрадення Наташі Кампуш відбувалося серед білого дня, прямо на вулиці. Двоє невідомих чоловіків силою посадили зниклу дівчинку в фургон білого кольору (пізніше з`ясується, що викрадач все ж був один).

Віденська поліція відразу ж приступила до пошуків. Переконавши пресу, що білий мікроавтобус - єдина зачіпка до розгадки справи, детективи почали активно опрацьовувати й інші версії. Зокрема, окремо перевіряли батька дівчинки і його оточенні в Угорщині.

Паралельно з цим пошукові групи перевіряли в окрузі всі автомобілі, які підходять під опис свідка. Цікаво, що одним з них був і мікроавтобус самого викрадача. Проте чоловік, який заявив, що використовує фургон для перевезення будматеріалів, що не викликав підозр у поліції.

Загалом історія Наташі Кампуш - трагічна, неймовірна, однак з хорошим кінцем. Адже дівчинка, потрапивши в ув`язнення до маніяка, заприсяглася сама собі, що обов`язково вибереться.

Вольфганг Пріклопілом

Історія Наташі Кампуш нерозривно пов`язана з цією людиною. Вольфганг Пріклопілом народився в 1962 році у Відні, у звичайній родині.

Майбутній викрадач Наташі Кампуш вчився посередньо, відрізнявся гарною поведінкою. Однак деякі психічні відхилення у хлопчика почали спостерігатися вже в дитячому віці. Він був відлюдник, уникав спілкування (як, втім, і Наташа Кампуш), багато читав. У 13 років він змайстрував собі саморобний рушницю і став розважатися, стріляючи на вулицях в птахів і бездомних собак.

Після школи і року навчання в технікумі Пріклопілом влаштувався простим робітником в компанію "Сіменс". При цьому його колеги ніколи не помічали за ним нічого дивного. Пізніше він змінив місце роботи, влаштувавшись техніком в австрійську телефонну мережу. Там він трудився аж до 1991 року.

Після розслідування цієї гучної справи психолог Майнфред Крампл відзначить, що якраз на початку 90-х Пріклопілом і задумався вперше про викрадення дитини. Жертвою маніяка стала саме Наташа Кампуш. Фото викрадача Вольфганга Пріклопілом ви можете бачити нижче.

8 років у полоні

Слід зазначити, що у свої 10 років Наташа Кампуш була досить освіченою і тямущою дитиною. Опинившись в мікроавтобусі, вона відразу зрозуміла, що її викрав маніяк. Однак дівчинка не кричала і не пручалася. Вона згадала одну з телепередач про викрадення, де говорилося, що маніяки найчастіше вбивають тих жертв, які надають їм опір.

Як згадує Наташа, все сталося дуже швидко. Правда, вона встигла звернути увагу на блакитні очі Пріклопілом (ім`я його вона дізналася пізніше) і на те, що викрадач виглядав дуже жалюгідним і нещасним.

Фургон з викраденою дівчинкою їхав близько півгодини. Вольфганг Пріклопілом привіз її в свій невеликий будинок в Штрасхоф-ан-дер-Нордбан, що в Нижній Австрії.

Кімнатка, в якій опинилася дівчинка, була крихітною і без вікон. Тут близько 8 років повинна була провести Наташа Кампуш. Підвал, в якому тримали дитину, як з`ясується пізніше, був звуконепроникним. А вхід до нього Пріклопілом ретельно замаскував.

Потрапивши в свою "в`язницю" і зрозумівши, що допомоги чекати нізвідки, маленька дівчинка вирішила діяти розумно і спокійно. Вона навмисне намагалася здаватися дурнішого, ніж є насправді, відразу ж визнала авторитет і владу Пріклопілом. Чи то Наташа робила це усвідомлено, чи то інтуїтивно, - точно невідомо. Однак така поведінка виявилося вірним: викрадач в цілому ставився до дівчинки добре, як до своєї дитини.

Майже сім років Наташа Кампуш провела в цій кімнатці, яка була обставлена як звичайна дитяча. У ній було ліжко, полиці, кілька шафок для одягу, телевізор і вентилятор. Вольфганг Пріклопілом приділяв належну увагу освіті дівчинки, приносячи їй книги, журнали і примушуючи слухати класичну музику.

Лише в 2005 році Пріклопілом дозволив вже юної Наташі прогулюватися в саду біля будинку і навіть залишати його разом з ним. В цей же час маніяк починає бити дівчинку чи не кожен день. За спогадами Наташі Кампуш, вона постійно ходила з численними синцями та саднами на тілі.

Втеча

Кампуш не один раз думала втекти. Також у дівчата були ідеї вбити Пріклопілом. Сам же викрадач постійно твердив, що двері і вікна будинку заміновані, і що утекти живий їй не вдасться.

Проте довгоочікуване звільнення Наташі Кампуш відбулося 23 серпня 2006 року. Дівчина перебувала в саду, коли Пріклопілом подзвонив клієнт по оголошенню про продаж машини. Він відійшов убік, і Наташа змогла втекти непоміченою, перемахнувши через паркан. Через кілька хвилин вона постукала в один з сусідських будинків і викликала поліцію.

Наташа Кампуш: фото після втечі

Дівчина, доставлена в поліцейську ділянку, виглядала блідою і змученою, проте стан її здоров`я був задовільним. Ідентифікувати дівчину допоміг шрам на її тілі, а також тест ДНК. Поліцейські встановили, що це саме та дівчина, яка була викрадена в 1998 році. Це була Наташа Кампуш.

Фото після втечі Наташі, коли її, накриту ковдрою, виводять з поліцейської дільниці, облетіло весь світ. За вісім років свого ув`язнення Наташа Кампуш виросла на 15 сантиметрів і набрала всього лише 3 кілограми ваги!

Вислухавши свідчення дівчини, поліція відразу ж кинулася на затримання Вольфганга Пріклопілом. Однак вони не встигли: чоловік покінчив життя самогубством, кинувшись під поїзд на Північному вокзалі Відня. До слова, Пріклопілом, мабуть, знав, що рано чи пізно все закінчиться саме так. Фразу "вони ніколи не зловлять мене живим" Наташа чула від нього не раз.

Життя після звільнення

Наташа Кампуш після звільнення з восьмирічного полону дала кілька інтерв`ю. Всі гроші, виручені від цього, вона передала нужденним жінкам в Африці і Мексиці.

Після свого щасливого звільнення дівчина стала активно займатися благодійністю і боротьбою за права тварин. Вона також перерахувала 25 000 євро жертві іншого маніяка, яка провела в підвалі 24 роки. У 2007 році Кампуш створила свій особистий сайт, а в 2008 навіть вела своє шоу на телебаченні.

Цікаво, що після смерті Пріклопілом Наташа викупила його будинок, і тепер він належить їй.

Наташа Кампуш і "стокгольмський синдром"

У пресі неодноразово з`являлися припущення, що Наташа Кампуш страждає так званим стокгольмським синдромом. Відомо, що смерть Пріклопілом, незважаючи на те, що саме він був винуватцем її бід, дуже засмутила її, вона навіть поставила йому свічку в церкві. Крім того, в її висловлюваннях про своє викрадача простежується навіть деяка подяку і співчуття. Зокрема, Наташа одного разу сказала наступне: "Я змогла уникнути багатьох небезпечних речей: не почала курити, пити, не зв`язалася з поганою компанією".

Також багато висловлюють припущення, що Наташа Кампуш могла втекти набагато раніше, однак чомусь не зробила цього.

Наташа Кампуш: 3096 днів жаху

Наташа Кампуш категорично не сприймає всі домисли стосовно того, що вона нібито страждає стокгольмським синдромом. Щоб розвіяти цей міф, вона видає в 2010 році автобіографічну книгу про себе.

Книга написана на основі щоденника Наташі Кампуш. Робота над її створенням тривала кілька місяців. У написанні книги Наташі допомагали журналісти - Корінна Мільборн і Хайке Гронемайер. Книга, випущена під назвою "3 096 днів", увійшла до списку найбільш комерційно успішних творів року.

Історія Наташі Кампуш також показана в художньому фільмі під такою ж назвою. Картина німецького режисера Шеррі Хормана вийшла в 2013 році.

На закінчення...

+3096 Днів ... Саме стільки провела Наташа Кампуш в полоні у маніяка Вольфганга Пріклопілом. При цьому дівчина зуміла не тільки вижити фізично, а й не зламалася морально. Після свого щасливого звільнення Кампуш зайнялася благодійністю, допомагаючи іншим жінкам - жертвам насильства.