Русофобія - це що таке? Боротьба з русофобією

В останні роки, у зв`язку із загальною напруженою політичною обстановкою в світі, особливо на тлі всіляких інсинуацій Заходу по відношенню до Росії, у різних засобах масової інформації, з вуст політиків, діячів культури та і простих громадян все частіше чується слово «русофобія». Для того щоб розібратися, чи дійсно вона носить настільки масовий характер, спочатку потрібно відповісти на питання про те, що таке русофобія, визначення та значення цього терміна також потребують розшифрування.

Що таке русофобія і якою вона буває

Саме слово походить від "русо" (що відноситься до російського) і грецького "Фобос" (страх) і позначає неприйняття, упередженість, підозрілість, а часто ненависть і агресію щодо всього російського і Росії зокрема. Русофобія - це один з напрямків етнофобіі (грец. "Етнос" - "народ"). А також вона є одним із проявів ксенофобії (грец. "Ксенос" - "чужий"). Однак саме русофобія - це ціла ідеологія зі своєю структурою, концепцією, історією розвитку та іншими характерними проявами. Її варто розділяти на низову та елітну. Перша носить масовий характер, це означає, що саме народ тієї чи іншої країни в більшості своїй побоюється і зневажає все російське. Друга ж є політичною, виходить від вищих ешелонів влади, які керують країною і формують позицію держави на світовій арені.

Історія питання

Коріння проблеми йдуть в глибокій минуле, як мінімум в XVI століття, коли Росію для себе стали відкривати європейці. Багатьом з них Росія здавалася дикою, неприйнятною, вони приходили в жах від звичаїв, побуту й укладу російського народу, російські люди виявилися незрозумілими і загадковими. Росія була несхожа на звичну їм Європу, а людей часто лякає те, що вони зрозуміти не в змозі. Це були тільки зачатки русофобії, що мають несистемний характер. Внаслідок активної пропаганди русофобія почала поширюватися польським і литовським державами, тому що між ними і Московською державою велася активна боротьба за землі Русі. Також однією з причин були релігійні розбіжності. Кінець XVIII - початок XIX століття є часом формування русофобії в якості системи. Саме поняття вперше ввів Федір Іванович Тютчев як протиставлення панславизму.

Захід як засновник проблеми

Що стосується Європи, то, наприклад, у Франції русофобія - це наслідок провалу наполеонівської кампанії. Саме в 1815 там стали активно поширюватися русофобські настрої, оскільки європейські країни звикли, що їхня культура і розвиток є еталонними. Франція зуміла підкорити більше половини Європи, а тут зазнала поразки від якихось диких і дрімучих росіян. Німеччина часів правління Гітлера була масово охоплена русофобією, і не тільки. «Російський повинен померти» - таким було гасло нацистів. І хоча пройшли вже багато років, але русофобія, одного разу оселившись в суспільстві, з великими труднощами піддається викоріненню, тим більше що США продовжують її культивувати, причому як у себе на континенті, так і поширюючи свій вплив на Європу. Вже ні для кого не секрет, що для Штатів русофобія - це не непорозуміння російської душі, а цілком продумана тактика з очорнення Росії в очах світової спільноти, так як саме вона є безпосередньою загрозою того однополярному світовому порядку, який вони встановили і до якого звикли. На даний момент США активно нав`язує політичну русофобію в усьому світі, однак найбільш активно вони роблять це в Європі і країнах колишнього СРСР.

Ближнє зарубіжжя і пострадянський простір

Досить яскраво русофобські настрої виражені у Чехії. Вважається, що це наслідок вельми агресивного придушення СРСР так званої «Празької весни» наприкінці 1960-х років. Зараз до влади прийшли багато безпосередні учасники тих подій. У Грузії, після кольорової революції 2003 року і приходу до влади проамериканських опозиціонерів, також відбулося затвердження русофобії, яка і так мала місце протягом двох століть. У Польщі вже багато століть русофобія - це невід`ємна частина політики і суспільства. Мабуть, Польща є однією з небагатьох країн, де русофобські тенденції переважають в обох проявах - як у масовому, так в політичному. Після розпаду Союзу офіційна влада прибалтійських держав стали проводити дуже жорстку русофобську політику. Російські люди в цих країнах стали сприйматися як другий сорт. Повне витіснення російської мови, всіляке засудження дій Росії і навіть підтримка і співчуття до терористів під час Чеченської війни - ось лише деякі яскраві приклади часто доходить до крайнощів політики Латвії, Литви та Естонії.

Русофобія на Україну

У всіх пострадянських республіках після розпаду Союзу почали активно відроджувати й культивувати національну свідомість. Практично всі колишні республіки постаралися дистанціюватися від Росії. Але саме в Україні цей процес йшов дуже активно, особливо він прискорився після приходу до влади Віктора Ющенка. Знову ж таки, як і у випадку з Грузією, це сталося після Помаранчевої революції, і точно так само до влади прийшли опозиціонери, націлені на Штати, і супротивники Росії. Історія переписувалася, починаючи з Московського князівства, Україна була пригнічена жахливими росіянами. На переробленої історії та підмінених цінностях виросло ціле покоління русофобів. Наслідком цього став Майдан і кривавий переворот на початку 2014 року. У зв`язку з цим відбулася історична подія - повернення Криму до складу Росії. А дві області Донбасу зажадали від Києва федералізації і проголосили себе республіками. З цього моменту в Україні ставлення до росіян не просто зіпсувалося, їх зненавиділи, Росію звинуватили в нападі на незалежну країну. У країні, що перемогла фашизм, він відродився. Русофобство піднесло до рівня національної гордості. І це незважаючи на те, що більше половини країни говорить російською, а близько 25% громадян вважають себе росіянами. Величезний вплив на свідомість народу надають ЗМІ, які виставляють Росію як агресора, пропагують ненависть до всього російського.

Ворог всередині країни

На жаль, проблема має місце і в самій Росії, а коріння її йдуть ще в дореволюційний час. Ще в XIX столітті чималу кількість російських громадських діячів і російської інтелігенції відрізнялися русофобськими настроями, були орієнтовані на Європу й ненавиділи всі істинно російське. У сучасних реаліях так звана російська русофобська еліта була прозвана «п`ятою колоною». На жаль, ця «п`ята колона» пустила глибоке коріння в суспільстві, як у політичній, так і в культурному житті країни.

Як боротися

На тлі загальнонаціонального патріотичного піднесення боротьба з русофобією стала дуже важливим аспектом останнім часом. Причому на всіх рівнях: всередині країни і в світовому просторі. Проти Росії зараз ведеться дуже жорстка інформаційна війна. У зв`язку з тим що російські люди, їх уклад і звичаї досі залишаються загадкою для іноземців, важливим є міжкультурна взаємодія. Потрібно не закриватися від інших країн і культур, а вести саме просвітницьку діяльність, доносячи до простих людей інших держав правду про сутність російських і їхньої країни. Внаслідок кризи на Україну особливо актуальним є донесення правди про події, яка розбиває брехня західних ЗМІ про агресію Росії. Зважаючи закоренілого західного расизму, вважається, що повністю побороти русофобію практично неможливо, однак варто вивчати її динаміку і виробити форми впливу на її прояви.