Навальний - хто це? Брати навальний - олег і алексей (фото)

Російська опозиція як якесь узагальнене громадський рух страждає рядом системних вад. Роз`єднаність, неоднозначність оцінок виникаючих ситуацій та їх змін, відмінність політичних платформ і цілей - ось неповний список чинників, що формують слабкість впливу сил, протидіючих існуючої влади, яку, тим не менше, всі їхні лідери характеризують як «злочинну» і «криваву». Наприкінці першого десятиліття XXI століття на російській політичній сцені з`явився новий фігурант - Навальний. Хто це, які амбіції цього діяча і чому саме він вирішив очолити опозиційний рух? Які його цілі, до чого він закликає? Опитування, проведені в Росії, показали, що половина населення країни навіть не знають, хто це такий. Пора заповнити цю прогалину.

Опозиція конструктивна і деструктивна

У сучасній Росії протестні настрої мають певну соціальну базу, як і в будь-якій країні. Ідеального суспільства поки ще не вдалося створити жодній державі, незадоволені є скрізь, і використовувати несприятливі фактори завжди прагне саме опозиція. По суті, така її політична роль, критика недоліків, навіть дуже зла, сприяє поліпшенню роботи держструктур. Кілька інших цілей дотримувалася опозиція, яка ставить перед собою деструктивні мети. Наприклад, партія більшовиків під час Першої світової війни всіляко домагалася ослаблення держави і руйнування його основ. Для цього годилися всі засоби, у тому числі підрив обороноздатності, використання грошей, отриманих від ворога і прямий саботаж. Кожна держава, навіть позиціонує себе як найдемократичніша, вправі боротися з силами, які прагнуть його знищити. Більш того, це його обов`язок перед суспільством. Так які ж цілі ставить перед очолюваним ним політичним рухом в сучасній Росії Олексій Навальний? Хто цей рух підтримує і фінансує?

Рання російська опозиція

Історія виникнення сучасної російської опозиції починається в самому кінці 80-х років. Більшість її представників щиро боролися з комуністичним режимом, сиділи в тюрмах, відбували заслання і гордо називали себе дисидентами. Вже тоді вона розділилася на «крила» - ліве і праве, але, незалежно від орієнтації радо вітала прихід до влади демократичних сил на чолі з Б. М. Єльциним. Далеко не всі опозиціонери цілком відповідали іміджу ревнителя народних сподівань, тому й виникли перші проблеми. На просторах колишнього СРСР, тим часом, розгорнулася боротьба за душі і владу. Президентами і прем`єрами в пострадянських країнах ставали люди, які пройшли навчання в США (цей біографічний факт сприймався населенням тоді цілком позитивно). Для Росії також готувалися кадри, свідомо дружні Заходу. Судячи з наданої підтримки, кращими представниками набору перспективних демократично-ліберальних лідерів у США вважали М. Касьянова, Б. Нємцова або Г. Явлінського.

Поява

Опозиційних діячів на кшталт Г. Новодворської, Е. Лимонова і навіть знаменитого шахіста Г. Каспарова в якості перспективних політичних фігур не розглядали, їх образи не відповідали глибині поставленого завдання. Але солідні і досвідчені лідери єльцинської доби, яка перевірені і лояльні до Заходу, теж не підходили. Проти них красномовно говорив той факт, що у влади вони вже були, причому зовсім недавно. Нічого хорошого політики й економісти єльцинського набору народу не принесли, і це ще не забулося. Була потрібна перезавантаження. Був потрібен новий лідер, який зумів би об`єднати роз`єднані опозиційні сили, володів би певною харизмою, високим інтелектом, саркастично-іронічним складом розуму і міг би красиво говорити, іншими словами, володів би аудиторією. При цьому така людина в ідеалі фактично повинен бути позбавлений минулого. І такий кандидат знайшовся, звали його Олексій Навальний. Хто це такий, ніхто не знав. Просто автор-блогер. Але добрий початок.

Сім`я опозиціонера

Батьки Олексія Анатолійовича - люди звичайні. Батько - офіцер-зв`язківець, випускник Київського військового училища. Мати вчилася в Москві (Московський інститут управління імені Орджонікідзе). Народжений в 1976 році, син військового і майбутній опозиціонер часто міняв міста та школи. В даний час батьки володіють невеликим підприємством, що займається виготовленням плетених з лози виробів. Є у Олексія і молодший брат, Олег, що народився в 1984 році, але про нього пізніше. Дружина - Юлія Борисівна. Дітей двоє, Дар`я (2001 р.н..) І Захар (2008 р.). Загалом, сім`я як сім`я. Олексій Навальний живе в Мар`їне (московський район, що не належить до особливо престижним). Скромність прикрашає політика, особливо молодого.

Навчання

Після закінчення Алабінская школи при військовому містечку юнак вступив до Російський університет дружби народів, юрфак якого закінчив у 1998 році. Олексій Навальний встиг попрацювати в банку, а за рік до закінчення вузу проявив тягу до комерції, ставши засновником товариства «Несна» (перукарня). Справа не пішла, фірма була продана, але пошук кращого життя продовжувався. Молодий чоловік отримав другу вищу освіту в Фінакадемії при Уряді РФ на факультеті фінансів і кредиту, ставши фахівцем по біржовому справі і цінним паперам. Тяга до навчання проявилася ще раз, в 2010 році, коли йому вдалося пройти за півроку курс навчання (грантова програма «Yale World Fellows») США при Єльському університеті. Рекомендацію починаючому політику дали маститі російські опозиціонери Є. Альбац, О. Цивінський, С. Гурієв і Г. Каспаров. Їх в Америці знали, до їхніх слів прислухалися.

Трудовий шлях

ТОВ «Аллекто» було зареєстровано в 1997 році в якості агента опозиційного СПС. Займалася воно рекламою, її діяльність виявилася не дуже успішною, незважаючи на те, що «Праві сили» оплатили її послуги сумою майже в сто мільйонів рублів, з яких п`ять відсотків одержав як винагороду замдиректора Навальний. Хто це вважатиме порушенням закону або фінансової дисципліни? В даний час ТОВ «Аллекто» ліквідовано. Та ж доля спіткала і юридичну компанію «Н. Н. Сек`юрітіз », співзасновником якої був Олексій Анатолійович і його приятелі по навчанню на юридичному факультеті. З 2001 року ТОВ «євроазіатських транспортних системи», у створенні якої брав участь Навальний, надає логістичні та транспортні послуги. Компанія теж самоліквідувалася. У 2009 році він став адвокатом, склавши іспит в місті Кірові, і навіть провів два процеси. У той же період недовго існувала компанія «Навальний і партнери». У 2012 році його просунув на відповідальний пост в «Аерофлоті» А. Лебедєв, який володіє банком НРБ. При обранні протеже обіцяв вести непримиренну боротьбу з корупцією. Через рік Навальний Олексій Анатолійович покинув цей пост, судячи з усього, не по своїй волі.

Початок великої політики

Виявляючи велику енергію у сфері бізнесу, Олексій Анатолійович займався активною політичною діяльністю. Боротьба з корупцією - справа безпрограшна, їм можна займатися нескінченно, а оцінити результативність дуже важко. «Комітет захисту москвичів» з 2004 року виконував цю нелегку суспільно-корисну роботу. З 2005 року до неї додалися турботи про молодь (рух «Так!») І керівництво рухом «Міліція з народом». Політична кар`єра почалася у співпраці з губернатором Кіровської області Н. Бєлих (позаштатний радник) і Фонді підтримки його ініціатив.

Потім було «Яблуко» (член політради) і пост глави московської парторганізації. У 2007 році Навальний Олексій Анатолійович був зі скандалом виключений з партії за крайній націоналізм. Сам він пояснював цей казус своїм протистоянням з Явлінським.

Націоналізм

Національна ідея - справа майже настільки ж виграшне, як боротьба з корупцією, особливо в поєднанні з демократичними гаслами. У Москві час від часу відбувався той чи інший ретельно зрежисований «русский» марш. Навального можна було бачити майже на кожному з них. Однак до 2013 року зайва скандальність (зігующіе біснуваті молоді люди та інші хулігани створювали несприятливий фон), спонукали політика тимчасово відмовитися від участі в масових заходах націоналістичної спрямованості. Критика «путінського режиму» стала головним напрямком діяльності руху «Народ», яке, втім, виявилося не настільки численним, як того хотілося його творцям. Навальний, фото якого вже публікували майже всі ЗМІ, намагався об`єднати свою організацію до «Іншої Росії», але був відкинутий. Проте образ безкомпромісного борця з корупцією вже устоявся, на виборах столичного мера опозиційний кандидат вийшов на «срібло». Але тут раптово виникла справа «Ів Роше», істотно зіпсували героїчний імідж.

Братня допомога

Олег Навальний, брат опозиціонера, трудився як фахівця з автоматизації та керівника відділу внутрішніх відправлень на «Пошті Росії», а потім вирішив заснувати свій бізнес і в 2013 році звільнився. Саме він зміг переконати представників компанії «Ів Роше» не користуватися більше послугами державної служби (а вона, очевидно, і справді працювала не кращим чином), а довірити свої відправлення-отримання приватній фірмі ГПА, фактично належить його рідному брату. Ціна, звичайно, виявилася вищою, але зате надійність ... Так, принаймні, стверджував Олег Навальний. І домігся прихильності іноземців. Насправді ніхто і не збирався возити листи, бандеролі і посилки. Отримуючи вантаж до відправки, брати Навальний передоверяли клопітка справа іншим транспортним підприємствам, що беруть за послуги куди менше. Деякий час ця нехитра схема успішно функціонувала, але все таємне рано чи пізно стає явним. Чи то терміни не були дотримані, чи то пропало що, але французи запідозрили недобре. Потім вони висловили претензії і покотилося. У загальній складності брати Навальний надули своїх клієнтів на 24000000. Справа дійшла до суду і отримала міжнародний розголос. Тут же почалися протести у зв`язку з утиском опозиції в Росії.

Покарання

Вирок суду не можна назвати занадто суворим. У радянські часи за таке могли запросто розстріляти, а вже вірна «десятка» світила навіть у горбачовський правління, коли можна було майже все. Олег Навальний отримав реальний термін 3,5 року, а його брат - антикорупційний опозиціонер і поборник чесності - відбувся умовним покаранням. Суд, мабуть, врахував його заслуги в боротьбі з крадіжками. Ще подельникам належить виплатити 4800000 рублів штрафу. Треба розуміти, за такою дрібницею справа не стане.

Реакція на справу

Зрозуміло, ліберальна громадськість і сьогодні намагається переконати населення Росії, що саме за боротьбу з режимом постраждав Навальний. Мітинг слідував за мітингом під час розгляду судової справи, потім активність зменшилася, але нульової позначки не досягнула і сьогодні. Образ жертви завжди викликав масово проявляемое співчуття в нашій країні, до того ж багато тверджень опального політика викликають живий відгук у серцях людей. Дійсно, не все гаразд в Росії з міграційним законодавством, та й інших проблем вистачає.

Хто винен?

Справа Навального мусується прозахідними і ліберальними ЗМІ, його називають сфабрикованими, але участь у ньому обманутого іноземного фігуранта істотно підриває позиції захисників громадянських свобод.

Немає нічого солодшого для лідера російської опозиції, ніж відчуття жертовності в поєднанні з непокорою. Саме в цьому напрямку виявляв емоції Олексій Навальний. Фото демонстративно розрізаного їм електронного браслета облетіло інтернет на початку 2014 року після того як умовне покарання набуло чинності і потреба в домашньому арешті зникла. Це пристрій дійсно зняти з якихось причин вчасно не встигли - і ось він, привід для протесту. Реакції "сатрапів», тим не менш, не послідувало.

Ще одним приводом з`явиться на телеекрані стало вбивство Бориса Нємцова. На цю трагічну подію відреагували багато лідерів «руху незгодних», у тому числі К. Собчак і А. Навальний. Мітинг, що планувався на наступний день, фактично став провальним. Провину за смерть Нємцова опозиціонер звично покладає на Путіна.

Сам він вважає, що управляти країною зможе куди успішніше після перемоги на наступних президентських виборах.