Сергій пархоменко: біографія журналіста

Народився Сергій Пархоменко в Москві 13 березня 1964 року. Його батько був журналістом, а мати – викладачкою музики. Тому недивно, що захоплення дитини були пов`язані з усім, що оточувало російську мову і мистецтво. У школі він поглиблено вивчав французьку, який в майбутньому дуже допоміг йому в роботі.

Початок кар`єри

У 1981 році юнак вступив в МГУ на журфак. У роки навчання він знайшов своє перше місце роботи за профілем. Це був журнал «Театр», відомий своїми рецензіями. Одним з його колег у редакції був Михайло Швидкой – майбутній міністр культури Російської Федерації (їм він був у 2000 – 2004 рр.).

Як говорив сам Сергій Пархоменко, він так би і міг залишитися рецензентом в «Театрі», якби не почалася перебудова. Оголошена гласність, відкриті архіви, нові ЗМІ – все це сколихнуло журналістику і країну.

На цьому тлі в 1990 році Сергій Пархоменко стає політичним оглядачем в «Независимой газете». Це було щоденне ЗМІ, яке тоді очолював Віталій Третьяков. Колектив з молодих журналістів поставив собі амбітну мету створити видання, вільний від впливу будь-чиїх інтересів.

У той час газети підтримували точку зору Бориса Єльцина, радянської верхівки або інших політичних груп. Коли в 1991 році спалахнув путч, «Незалежна» стала на бік президента, так як у випадку перемоги путчистів їй загрожувало знищення. Роки потрясінь не могли не торкнутися і редакцію. У 1993 році в ній відбувся розкол. Частина журналістів (у тому числі і Сергій Пархоменко) покинула газету через авторитарного управління головного редактора.

«Сегодня»

З приходом капіталізму в країні з`явилися великі бізнес-імперії. Власником однієї з них був підприємець Володимир Гусинський. Всі його медіа були об`єднані в групу «Міст». У неї входила і газета «Сегодня», куди перейшов Пархоменко. Це був новий проект, дебютний номер якого вийшов у лютому 1993 року.

Коли восени почалася урядова криза зі стріляниною в столиці, журналіст в якості політичного оглядача «Сегодня» був у самій гущавині подій. У тому числі він перебував і в Білому домі в самі напружені дні жовтня. Після перемоги Єльцина була спроба ввести цензуру, яку, проте, майже відразу згорнули. На цьому тлі в 1994 році група московських репортерів, в тому числі і Пархоменко, підписали «Московську хартію журналістів». Це був перелік принципів, які вважалися основоположними в їх роботі. З роками документ отримав високу оцінку.

«Підсумки»

У 1996 році в рамках медіа-групи «Міст» з`являється новий журнал «Підсумки», головним редактором якого стає Сергій Пархоменко. Біографія його робить черговий виток. Що з`явилося видання – Це принципово новий досвід на молодому російському вільному ринку. Особливо це стосувалося реклами на сторінках журналу. За основу був узятий формат і досвід західних професіоналів. Зокрема, у випуску видання брав участь американський Newsweek.

Наприкінці 90-х «Підсумки» отримують кілька престижних нагород. Союз журналістів Росії визнає ЗМІ найвпливовішим тижневиком країни. Безумовно, величезний внесок у це вніс Сергій Пархоменко. Фото на сторінках видання визнавалися «кращими фотографіями року».

У 2001 році стався конфлікт між Гусинським і державою. Магнат емігрував до Ізраїлю, а його активи перейшли під контроль «Газпрому». Новий власник звільнив всі редакції, у тому числі і команду «Підсумків».

Робота на «Ехо Москви»

Журналіст Сергій Пархоменко береться за новий проект і стає головним редактором «Щотижневого журналу». Однак це видання не змогло досягти колишнього успіху «Підсумків». У 2003 році Пархоменко покидає його і починає вести передачі на «Ехо Москви». Спочатку це був цикл «Два Пархоменко два", який він вів зі своїм сином.

Тоді ж народжується формат, з яким Сергій Борисович отримав найбільшу популярність вже в сьогоднішні дні. Це програма «Суть подій» на все тому ж «Відлуння». Вона традиційно виходить кожен п`ятничний вечір. Журналіст проводить аналіз подій, що трапилися за останні дні. «Суть подій» виходить без перерв вже протягом 12 років.

Видавництво книг і «Навколо Світу»

Тоді ж журналіст пробує себе в новій справі. Це було книговидання. У нульові роки він керував «Іноземка», «Колібрі», «Аттікус Паблішинг», а також Corpus. У них Пархоменко обіймав посади головного редактора або директора. Спочатку видавництва випускали non-fiction, а пізніше й інші жанри. Усім цим керував Сергій Пархоменко. Сім`я брала участь у діяльності журналіста. На цей раз він займався видавництвом книг зі своєю дружиною.

З 2009 по 2011 рік він був редактором легендарного «Навколо Світу». При ньому журнал повністю змінив свій формат, а також отримав власне видавництво.

Політична та громадська діяльність

У 2004 році Пархоменко стає одним із співголів «Комітету 2008». Ця структура була створена ліберальними політиками і журналістами, для того щоб проконтролювати вільний хід голосування на чергових виборах президента. Головою комітету став шахіст Гаррі Каспаров. Незважаючи на те що діяльність структури не принесла практичної користі, сам журналіст оцінює цей досвід як позитивний.

Розвиток Інтернету підштовхнуло Пархоменко до думки, що в новій медіа-середовищі можна легко і швидко створювати ініціативні спільноти людей, рухомих єдиною метою. Першим таким проектом стало стихійне «Товариство Синіх відерець». Воно боролося з неадекватною поведінкою чиновників на дорогах. Його членами ставали автолюбителі, що ставлять на дахи своїх машин іграшкові сині відерця, які імітували «мигалки» депутатів.

Наступні ініціативи, створені тим же способом в Інтернеті, це «Діссернет» і «Остання адреса». Перший проект бореться з чиновниками, які отримують наукові ступені за рахунок фальшивих і списаних дисертацій.

«Остання адреса» дає можливість будь-якій людині зробити невеликий внесок і встановити пам`ятну табличку на будинках, де жили репресовані в роки сталінського терору.

У 2011 – 2012 рр. Пархоменко був одним з ініціаторів багатотисячних мітингів під час думських і президентських виборів, коли велика кількість жителів Москви протестувало проти фальсифікацій протягом голосування.