Владислав бабаків - помічник президента. Сурков Владислав Юрійович: біографія, діяльність

Сурков Владислав Юрійович, помічник президента, народився 21 вересня 1964 Він вважається одним з провідних державних діячів Росії. Раніше він був заст. Голови Уряду країни. Розглянемо далі, ніж відомий Владислав Сурков.

Біографія: ранні роки

До п`яти років він прожив у Чечено-Інгушської Республіці. У 1959 його мати Зоя Антонівна, колишня на той момент випускницею педінституту Тамбова, була спрямована за розподілом до с. Дуба-Юрт. У школі, де вона стала працювати, був учитель молодших класів Юрій Дудаєв. За нього вона вийшла незабаром заміж, і 21 вересня 1964 у них з`явився син. У різних джерелах між тим вказуються різні місця, де народився Сурков Владислав Юрійович. За одними даними це р Шалі, за іншими – Чаплигін, за третіми – с. Дуба-Юрт. Проте відповідно до офіційних даних місцем його народження є с. Солнцево Чаплигінского р-ну Липецької обл. Це підтверджується і свідоцтвом про народження, пред`явленим його матір`ю. За розповідями жителів Дуба-Юрта, Зоя Антонівна повернулася на свою батьківщину вже вагітною. У Солнцево вона народила, а потім повернулася назад у Дуба-Юрт. Національність Владислава Суркова, таким чином, – російська. Якийсь час його виховували батьки матері. У них була тоді своя пасіка. Пізніше Владислав Сурков приїхав у Дуба-Юрт до своїх батьків. Там його вихованням займалися переважно бабуся і дідусь по батьківській лінії. Жителі села згадують, що він був їхнім улюбленцем, вони ні в чому не відмовляли йому.

Владислав Сурков: справжнє ім`я

У 2005 році газета "Життя" опублікувала статтю про дитинство державного діяча. У ній наводилися спогади жителів Дуба-Юрта. У статті було сказано, що протягом перших п`яти років його ім`я було Асланбек. У наступному, 2006, в "Відомостях" з`явився переклад статті видання The Wall Street Journal. У ньому говорилося, що Асланбек Дудаєв змінив ім`я, і з того моменту він Сурков Владислав Юрійович. Через час в редакцію газети надійшли колективні листи від педагогів, що вчили його в Скопин. У посланнях було сказано, що в 1971 році в школу №62 був зарахований Владислав Сурков. Він же і закінчив навчання в шк. №1 у 1981 році. У 2007 педагоги шкіл Скопина дали інтерв`ю "Співбесідникові", в ході якого вони підтвердили справжність своїх листів і того факту, що Владислав Сурков не міняв свого імені та прізвища. Журналісти "Известий" з`ясували, що в 16 років він отримав паспорт СРСР. Документ був виданий на ім`я Владислава Юрійовича Суркова.

Молодість

З 1983 по 1985 рр. Владислав Сурков служив у лавах СА, у складі артилерійської частини Південних військ в Угорщині. Міністр оборони Іванов розповідав, що він також перебував на строковій службі в спецназі ГРУ. Цей факт був підтверджений і батьком Суркова. У 1987 майбутній держдіячам став начальником рекламного відділу Центру МНТП Фонду програм для молоді при Фрунзенському РВЛКСМ. Спочатку він працював охоронцем Ходорковського. У 1988 Владислав Сурков очолив агентство "Метапресс". У 1992 він став віце-президентом Асоціації рекламодавців Росії. У період з 1991 по 1996 він займав керівні пости в Об`єднанні "Менатеп", яке на той момент очолював Ходорковський.

З 1996 по 1997 Сурков був керівником Департаменту з громадських зв`язків ЗАТ "Роспром". У цей же період він був заступником голови Ради "Альфа-банку". З керівником цієї фінансової організації Владислав Сурков дружив досить давно. У 1998-1999 він був першим замом генерального директора, керівником відділу громадських зв`язків ВАТ "ОРТ".

Діяльність при Уряді

З 1999 року Владислав Сурков – замруководителя Адміністрації Глави держави. Його вважають одним з ідеологів і творців "Єдиної Росії". 27 грудня 2011 він дав інтерв`ю "Інтерфаксу", в якому говорив, що був одним з тих, хто сприяв мирному переходу влади. Сурков Владислав Юрійович (помічник президента) брав участь у створенні передвиборчого блоку "Єдність", який вважався противагою об`єднанню Примакова і Лужкова. Його проектами стали також "Батьківщина", "Справедлива Росія". Крім цього, він був натхненником руху "Наші", "Ті, що йдуть разом". З 2004 року Владислав Сурков – помічник президента.

Робота на новій посаді

У серпні 2004 Владислав Сурков став членом ради директорів ВАТ "Транснафтопродукт". У вересні цього ж року його обрали головою. З середини травня +2008 Сурков став першим замом керівника адміністративного апарату Глави держави. З 31 грудня 2009 його призначили начальником робочої групи, що займалася проектом формування територіально відокремленого центру розвитку розробок і досліджень, комерціалізації результатів. У червні наступного року Владислав Сурков став членом Опікунської ради від Фонду "Сколково". У кінці січня 2010 їм була розпочата робота в якості співголови робочої групи з проблем громадянського суспільства у складі двосторонньої російсько-американської комісії. Перше її засідання проходило в столиці Америки. У 2012 він покинув комісію.

Критика

7 травня 2013 В. В. Путін у своєму виступі, оцінюючи роботу Уряду, сказав, що його доручення не виконані навіть на третину. Сурков, відповідаючи на слова президента, заперечив йому по ряду важливих питань. Перед телекамерами Сурков полемізував з главою країни. Деякі аналітики вважають це однією з причин відставки помічника на наступний день. 8 травня В. В. Путін підписав його заяву "за власним бажанням". Відставка Суркова була прийнята в політичних і громадських колах по-різному. Наприклад, The Washington Post розцінила цей крок як "вищий політичний розум Москви". У західній пресі звільнення було сприйнято як удар по позиції Медведєва. Члени кабінету останнього по ходу збільшення числа невдач і зростання протестних настроїв виходять з великої політики по черзі.

Додатково

З 20 вересня 2013 Сурков є помічником глави держави. У його повноваження входять питання взаємин з Південною Осетією і Абхазією. За відомостями з багатьох неофіційних джерел, Сурков з вересня 2013 займався також питаннями відносин з Україною. Є інформація і про те, що саме він з 2009 по 2010 відповідав за фінансування виборчої кампанії Януковича. Так, в період президентства Ющенка держсекретар України Рибачук, який займався євроінтеграцією, в одному з інтерв`ю сказав, що Суркова дуже добре знають в бізнес-колах, відомості про його політичні наміри завжди приходили від представників російського та українського підприємництва з інтересами в РФ. Він також згадав участь Суркова у фінансуванні передвиборчої кампанії Януковича. На початку 2014 Сурков працював таємним представником, займався дипломатичними питаннями на Україні. На це вказують близькі до Кремля анонімні джерела. Сурков зробив дві поїздки до Януковича до Києва. Одна була наприкінці січня, а інша в середині лютого 2014. У травні цього ж року Сурков зробив декілька поїздок в Абхазію. Виступаючи там, він намагався врегулювати виниклий внутрішньополітичну кризу.

Творчість і сім`я

Владислав Сурков – не тільки політик. Він захоплюється написанням оповідань та симфонічної музики, грає на гітарі. Він брав участь у створенні альбомів "Півострова" разом з Вадимом Самойловим, виступаючи як автор текстів. У Суркова досить багато знайомих серед представників російського року. Особливу увагу ЗМІ привернув форум, організований ним і Грєбєнщіковим. На цій зустрічі були присутні багато рок-виконавці (Земфіра, "Сплін", "Чайф", Бутусов та інші), а також продюсери Пономарьов та Гройсман. В ході заходу обговорювалися питання перспектив музичного ринку в країні. У 2009 році в пресі з`явилося припущення про те, що роман "Околоноля" написаний насправді їм (автором твору був оголошений Натан Дубовицький). У перший час сам Сурков не спростовують і не підтверджував цю інформацію. Проте пізніше непрямим чином він все ж підтвердив, що не є автором книги. Вийшла рецензія на цей роман, яку написав Владислав Сурков.

Дружина держдіяча – Наталія Дубовицька – до 1998 року була його особистим секретарем. Це другий шлюб держдіяча. У Суркова четверо дітей. Перший був усиновлений в першому шлюбі з Юлією Вишневської, троє дітей з`явилося у другому.

Санкції

У зв`язку з подіями на Україні Суркову був заборонений в`їзд до США. Крім цього, санкції передбачають арешт власності та активів. Американський уряд вважає Суркова одним з основних високопоставлених чиновників російського апарату, відповідальних за порушення територіальної цілісності і суверенітету України. Санкції щодо нього були введені і з боку Канади. У відповідь на це Сурков сказав, що рахунків у США у нього немає, а поведінка Вашингтона він розцінює як визнання його заслуг перед Батьківщиною. Держдіячам також включений у списки з санкцій ЄС, Швейцарії та Австралії. 12 грудня 2014 РБК повідомило про те, що Сурков залишив пост голови в опікунській раді Сколковского ІНТ, в якому працював з 2012. За інформацією з джерела агентства, державний діяч не хотів виступати в якості політичної причини порушення гармонії в усталених взаєминах між Сколтехом і його партнером, Технологічним інститутом Массачусетсу.