Російська національна бібліотека в санкт-Петербурзі: від заснування до сучасності

Любов до літератури наш народ плекав тисячоліттями. Перший храм книги з`явився в Києві, з ініціативи князя Ярослава Мудрого ще в 1037 році. Довгий час це сховище було кращим у світі. Сьогодні в список унікальних книгосховищ потрапляє Російська національна бібліотека в Санкт-Петербурзі.

Від плану до роботи

Раніше дозволити собі розкіш колекціонувати книги мали тільки багатії і аристократи. Але окремі невеликі фоліанти в будинках вельмож не могли стати фундаментом для сильної прошарку інтелігенції, яку вимагало держава. Перші спроби створити читальні були зроблені в Академіях. Але доступ до таких залам мав не кожен, а спеціалізація підручників була вузькою.

Тому постало питання створення будинку, де навіть прості верстви населення могли б отримувати знання.

Цю функцію виконувала Імператорська публічна читальня, яка згодом стала іменуватися як Національна бібліотека Росії. Санкт-Петербург став центром держави після реформ Петра I. Тому місто, де закладали нове приміщення, був обраний без коливань. Як приклад взяли європейські книгосховища.

Мрія імператриці

Датою народження бібліотеки прийнято вважати 16 (27) травня 1795. Саме тоді цариця Катерина Велика прийняла проект, який запропонував архітектор Єгор Соколов. Після затвердження плану відразу почалося будівництво. Роботу оплачували з державної скарбниці.

Недовго вибирали землю під будівлю, що в майбутньому стало відомо як Російська національна бібліотека. У Санкт-Петербурзі центром вважають Невський проспект. Там і виділили місце для нового будови.

Особливість храму слова полягала в тому, що приміщення в першу чергу задумували не просто як склад для історично важливих книг і документів, а публічне, загальнодоступне місце. Слід зазначити, що була ще одна задача, яка стояла перед дослідниками – зібрати і систематизувати всю літературу, написану російською мовою.

Пік розвитку

Під чуйним керівництвом проходило будівництво та збір матеріалів в бібліотеку. Справа затяглася, і читальня відсвяткувала відкриття тільки 2 (14) січня 1814. Так була заснована Російська Національна бібліотека в Санкт-Петербурзі.

З роками не тільки кількість томів, а і кількість відвідувачів збільшувалася. Допомагали збирати колекцію видатних уми того часу: письменники, філософи, науковці. Їх робота не була марною, і вже в 1864 році в залах читальні було зібрано майже 90% всіх російськомовних видань.

Як і планувалося, з часом почали приходити все більше людей з простих сімей. Міщани, селяни, збанкрутілі дворяни – всіх однаково радісно зустрічала читальня. Частими гостями будинку книги були і жінки. Налагодили зв`язки і з іншими книгосховищами світу. Тісно співпрацювало заклад з університетами та академіями.

Зали без публіки

Імператорська публічна читальня, яка сьогодні відома читачеві як Російська національна бібліотека в Санкт-Петербурзі, обзавелася новими рисами після приходу радянської влади.

Керівництво визначило абсолютно протилежний ідеологічний курс, якого повинно було дотримуватися суспільство. У перший час запас поповнювався тільки за рахунок приватних колекцій, які відібрали у їх законних власників – приватних осіб. Виносили літературу з монастирів і церков. У роки Великої Вітчизняної війни бібліотека не припиняла свою діяльність і навіть під час блокади видавала читачам книги.

Починаючи з 50-х років збільшилася кількість читачів, а відповідно і працівників. Полиці поповнювалися новими і новими екземплярами.

Складні часи настали після розпаду СРСР. Кількість відвідувачів різко скоротилося. Також перестали надходити нові екземпляри літератури.

Сьогодні влада намагається прищепити молодому поколінню любов до книги. Для цього створюють всі необхідні умови. Російська державна читальня (Москва), Президентська бібліотека (Санкт-Петербург) – ці та інші сховища – гордість країни.