Вересень: прикмети і традиції

Багатьом людям стає сумно, коли закінчується серпень і починається вересень. Прикмети осені до цього часу в наявності – листя починає жовтіти вже в кінці серпня, і хоча ще тепло, всі розуміють, що скоро настане сезон дощів і вогкості.

Про вересні багато збереглося прийме і приказок з часів глибокої старовини в різних країнах, де і назви у нього були відповідні цим прикметам.

Вересень на різних слов`янських мовах

Серпня Примара «багатий» іменами в різних слов`янських культурах. Найчастіше це пов`язано або із закінченням польових робіт, або з погодою, або з сезоном полювання.

У українською, білоруською та польською мовами назва місяця пов`язано з часом цвітіння вересу. По-білоруськи він звучить Верасень, по-українськи – вересень, а по-польськи – wrzesien. У чехів і хорватів прикмети і традиції вересня були пов`язані з початком полювання, тому і звучить він відповідно – zari у чехів і rujan у хорватів.

У давніх слов`ян вересня позначався як рюен (ревун) – час, коли ревуть самці оленів. У цьому місяці влаштовували трапезу на честь Рода і Рожаниць, яких шанували багато язичницькі слов`янські племена. Рід стояв вище Перуна-громовержця, і в його честь накривали столи і дякували за щедрий урожай. Рожаниці вважалися «дівами життя», які допомагали народженню дітей.

Проводи літа

У стародавні часи було багато повір`їв, які припадали на вересень. Прикмети пов`язували з урожаєм або тими, хто міг йому нашкодити. Наприклад, вважалося, що на Агафонов день (4 число) з лісу виходить лісовик і бешкетує – розкидає снопи по селах і селах.

Існував навіть обряд, який називався «нічне», під час якого мужики надягали навиворіт кожухи, обв`язували голови і брали для захисту току кочергу. Обвівши коло кочергою навколо току, вони як би запечатували його, розпалювали вогнища і чекали світанку.

Початок осені сприймалося як проводи врожайного літа, доказом чого служить народна приказка «Август варить, а вересень до столу подає». Після збору врожаю накривалися столи і відзначалося закінчення жнив.

У стародавніх слов`ян з вересня починався новий рік, так як час сівби та збору врожаю минуло, а земля готувалася до нового періоду «сплячки».

Насправді прогноз на зиму давав саме вересень. Прикмети місяця відстежувалися людьми, які знали в цьому толк.

Прикмети на погоду у вересні

Так як вересня – тільки початок осені, то щоб дізнатися, наскільки скоро настануть холоди, чи буде сніг взимку або вона буде сирої і дощовою, древні слов`яни, спостерігаючи за погодою і передаючи свої знання з покоління в покоління, виробили свої «прогнози».

Прикмети погоди на вересень стосувалися не тільки її, а й поведінки птахів і тварин. Так, на Лупа-бруснічніка (5 вересня) спостерігали за журавлями. Якщо вони в цей день відлітали в теплі краї, значить, зиму чекай ранню. Низько клин летить – бути зими теплою, високо – морозною.

Щоб дізнатися, якою буде осінь і майбутня весна, селяни примічали, яка погода стоїть на Євтихія. Якщо в цей день йшов дощ, то решта осінь очікувалася без опадів, а урожай наступного року обіцяв бути високим.

Затяжна осінь обіцялася, якщо була гроза у вересні. Народні прикмети говорять: «Грім у вересні до довгої осені». Якщо звіряти народні прикмети з тим, що прогнозують сучасні синоптики, то результат буде 50/50. Наприклад, до затяжної осені також повір`я, що чим сухіше буде вересень, тим пізніше прийде зима.

Прислів`я про врожай у вересні

Сьогодні часто згадують прикмети вересня для дітей на уроках природознавства чи літератури. Прислів`я про осінній урожай дійшли до наших днів і передають народну багатовікову спостережливість людей, чиє життя безпосередньо залежала від милості природи. Сьогодні урожай найчастіше залежить від добрив, тому стародавні повір`я стали тільки пам`яттю про селянської мудрості.

«Холод вересень, зате ситий» – так шанобливо ставилися селяни до цього врожайного місяцю.

У цей час збирають ягоди, коренеплоди, гриби, овес і льон. Для кожного з овочів, фруктів або ягід є своя прикмета, приказка або прислів`я. «Вересень пахне яблуками, жовтень – капустою » – так говорили мудрі люди похилого віку.

Так як вересня завершував справи в полях і був урожайним і теплим, найбільша кількість весіль у всі часи доводилося саме на цей місяць.

Весільні традиції у вересні

Якщо призначалася весілля у вересні, прикмети, її супроводжуючі, і різні повір`я виконувалися неухильно. Більшість молодих одружувалися саме в цей місяць, так як він закривав врожайне літо і вважався годувальником зими.

Сьогодні ці обряди вже не використовуються, але колись їх виконання було обов`язковим, інакше шлюб міг бути невдалим. У давні часи весілля було не просто подією, а справжньою «театральної» постановкою, де всі присутні знали, що говорити, де встати і як себе вести.

Вважалося, наприклад, що павутинка, що потрапила на обличчя нареченої, вказує на життя веселу і повну радості. Якщо в день весілля був дощ, то молодих чекало достаток і багатство. Наречений, який вступив в калюжу, мав усі шанси стати п`яницею, якщо весілля у вересні. Прикмети давнину сьогодні сприймаються з гумором, але колись люди в них щиро вірили.

Від старих весільних традицій залишився, наприклад, викуп нареченої, який не має вже того смислового значення, як колись. У ті часи наречена йшла жити в будинок чоловіка, де його рідня не зобов`язана була її любити і жаліти, тому викуп за наречену припускав, що чим більше наречений заплатить, тим вищою буде цінувати свою дружину.

Крім весіль вересень був сповнений народними святами

Свято Наталії і Адріана у вересні

Вересень розписував справи на кожен день у всіх селян. Як казали в народі, «день прогавив – урожай втратив », але після того, як все було прибрано в садах, на полях і городах, люди відзначали численні свята, кількість яких у вересні більше, ніж в будь-якому іншому місяці року.

Селянським святом початку осені був день Наталії овсяніци та Андріана осіннього (8 число). У цей день селяни виходили жати овес. «Несе Наталя в стодола вівсяний млинець, а Адріан в горщику толокно», – говорили вони, зрізуючи перший пук вівса і зв`язавши його в сніп, несучи з піснями на панське подвір`я або до себе в хату.

У цей день було прийнято пекти вівсяні млинці, їсти гречану кашу і пити брагу. Важливі в цей день показував вересня візьме. Якщо лист ще не опал з беріз і дубів, то бути зими суворою, а холодний ранок на Наталю – до ранньої зими.

Свята в другій половині вересня

Купріянов день (13 число) відзначався збором врожаю коренеплодів, крім редьки. Також в цей день починався збір журавлини (Журавлинка) на болотах, так як журавлі збиралися в клин і відлітали.

21 вересня був великий АПОС день і Пресвятої Богородиці. Це час збору цибулі та зустріч осені, так як в цей день був сонцеворот від літа до зими. Якщо була гроза у вересні, прикмети цього дня вказували на «гнилу» осінь, а погожий день – на суху і теплу.

Воздвиження – ще одне велике свято у селян, який означав, що ріпа і капуста з полів прибрані. У цей день влаштовували капусники і гуляння після церковної служби. Також після Воздвиження починали солити капусту, і воно було закінченням бабиного літа.

Бабине літо

За традицією древніх слов`ян, Марфино (бабине) літо починалося в Симеонов день (14 число) і закінчувалося в день Воздвиження (27 вересня). Назва пішла від сузір`я Плеяд, яке на Русі називалося Баби. З другої половини серпня і до середини вересня воно з`являлося на місці сонця, так як день ставав коротше, і світило йшло з небосхилу.

Це була пора сімейних примирень і численних робіт на полях і в городах. Якщо на бабине літо гроза у вересні, народні прикмети повідомляли про сухий і теплої осені. Із закінченням теплого «бабиного» періоду жінки сідали за рукоделье, ткали полотна, співали пісні.

Прислів`я про вересня

Наглядова і кмітливий народ створив цілий пласт фольклорних традицій, обрядів, приказок і прислів`їв про осінь. Хоча це період, коли закінчується тепле літо, на Русі шанували осінь і давали їй коли ласкаві, а коли суворі позначення. Сьогодні найчастіше видають прислів`я і прикмети вересня для школярів, так як вони втратили своє смислове значення для тих, хто працює на землі. Для предків ж вересень був знаковим місяцем.

«Батюшка-вересень не буде балувати», – попереджали старі недбайливих господарів. «У вересні вогонь і в хаті, і в полі» – це означало, що настала пора топити хати і спалювати листя в садах і бадилля в городах.

«У вересні один ягода, та й та горобина гірка», – так жалкували селяни про минаючому щедрому літо, але при цьому віддавали належне осені: «Весна красна квітами, а осінь снопами». Це також підтверджується інший прислів`ям – «Холод вересень, да ситий».

Це час закінчення польових робіт, і саме вересня показував, наскільки легко і ситно буде пережити холоди: «Що липень і серпень не зварить, того й вересень не зажарить».

Традиції вересня

Вересень закривав літо, але завдяки ще теплій погоді його часто називали пізнім літом. У цьому місяці традиційно гуляли весілля, проводжали літо і влаштовували свята врожаю.

У стародавні часи люди не тільки багато працювали, але й добре вміли погуляти. Кожен новий вид збиральних або орних робіт супроводжувався традиційними піснями, танцями, застіллями і зверненням до покровителям врожаю з проханням про те, щоб він був високим.

Бог Хорс був покровителем хліборобів і управляв погодою. До нього зверталися з проханням дати хороший врожай зернових влітку і дякували за нього восени.

Богиня Веста відала приходом весни і до неї зверталися, коли зазивали її після довгої студеної зими. Вона також давала колір всім рослинам. Богиня Дива відповідала за родючість і дощі. Її просили про великі врожаї овочів і фруктів.

За традицією у вересні після збирання на полях селяни шанували цих богів трапезою та піснями. Ці язичницькі обряди тривали в Київській Русі аж до кінця 10 століття, поки ці свята не злилися воєдино в церковні обряди після хрещення Русі.

Церковні свята у вересні

З часу хрещення Київської Русі (988 рік) пройшло понад 1000 років, і за цей час церковні свята витіснили язичницькі вірування. Але досі в багатьох селах і селах проводять язичницькі обряди, які за часом збігаються з великими релігійними святами.

Не уникнув цієї долі і вересень. Прикмети місяця на Іоанна Предтечу (11 вересня) завжди показували, чого чекати далі. У народі цей день називали Іван Пісний, так як в пам`ять про усіканні голови Іоанна Хрестителя був суворий піст. Не можна було готувати і їсти їжу з овочів круглої форми.

«Іван Пісний прийшов, так літо червоне повів», – з цього дня починалося бабине літо, повне робіт по заготівлі солінь і збору коріння.

Ще один великий свято у вересні – 21 числа Різдво Пресвятої Богородиці. До християнства це було свято збору цибулі і меду. У цей день починався свято врожаю, що триває від 5 до 7 днів не тільки гуляннями з танцями і піснями, а й ярмарками, базарами і балаганами. Різдво Пресвятої Богородиці також традиційно відзначається 5 днів.