Де знаходиться біосферний заповідник Чорні землі? Чорні землі - заповідник Калмикії

Унікальний біосферний заповідник "Чорні землі" - єдиний російський резерват, в якому вивчають природничі ландшафти, характерні для зони пустель, напівпустель і степів. Крім того, він намагається зберегти калмицьких сайгаків, збільшуючи їх чисельність. Заказнику, створеному в 1990 році, ЮНЕСКО 03.12.93 р привласнила статус біосферного заповідника.

Місцезнаходження заказника

Заказник розпростерся по південно-європейських землям Росії. Там же, де знаходиться заповідник "Чорні землі", розташована республіка Калмикія. Національний парк складається з двох ділянок, природно-кліматичні умови яких різко відрізняються.

Степова територія охоплює північний захід Прикаспійської низовини. Вона тягнеться по низов`ям річок Волги і Куми, землям, зайнятим Яшкульскім і Чорноземельський район. Орнітологічна територія простягається навколо озера Манич-Гудило. Вона розташувалася в Кума-Маничською западині, вірніше, в її центрі. Її володіння розтягнулися по Яшалтінскому і Приютненський район.

Природний парк межує з селищами Комсомольське, Хултуха, селом Приютне. Біосферний заповідник "Чорні землі" - це місце, де зістикувалися дві основні світові екосистеми. У ньому ділять панування помірна зона з трав`янистими спільнотами і континентальний пояс з пустелями і напівпустелями, де панують студені зими.

Географічні особливості

Розкинувся по слабоволністой низинній рівнині, сформованої обширними масивами грядово-горбистих пісків, національний парк "Чорні землі". Заповідник знаходиться на землях, вкритих відкладеннями, утворювати в період настання Каспію на сушу. Тому його піщані землі сильно засолені.

Місце з`єднання Приазовської та Прикаспійської низовини - стародавній протоку протяжністю в 500 кілометрів - перетворився на Маничський западину. Про колись існував протоці тепер нагадує лише озеро Манич-Гудило, що розташувалося в западині.

Спочатку води озера були надмірно мінералізованими. У посуху водойму практично повністю висихав. Від нього залишалася ланцюжок крихітних озерець з солоною водою, пов`язаних мізерними протоками або зовсім розрізнених. Штучне обводнення знизило солоність озера, зате допомагає утримувати його ширину в інтервалі від 1,5 до 10 кілометрів, а глибину в центрі граничного зниження рельєфу - до 5-8 метрів.

Різко континентальний клімат панує на території заказника "Чорні землі". Заповідник знаходиться у владі посушливого спекотного літа і безсніжних суворих зим. Звідси і назва парку: не покриті снігом землі - чорні. Літні температури коливаються в діапазоні від +24 до +42 ⁰С, зимові утримуються на рівні від -6 до -35 ⁰С.

Тварини заповідника

Типові степові і напівпустельні тварини населяють біосферний парк "Чорні землі". Заповідник прихистив безліч рептилій. До фоновим гадів віднесли швидких і різнокольорових ящурок, круглоголовок вухатих і вертіхвосток. Не відстають від них піщані удави і жовтопузик. Виповзають погрітися на сонці Змія ящіркова і степові гадюки.

Ідеальний для зайців-русаків та вухатих їжаків, ховрахів і тушканчиків заповідник "Чорні землі". Тварини, що відносяться до хижаків, визначили території свого полювання. На просторах парку промишляють лисиці й вовки, світлі хори і перев`язки. Зрідка трапляються степові мишовки, Кандибка і мохноногі тушканчики. З парнокопитних звичайний сайгак. Під охороною популяція сайгака, практично зникла в 1980-х роках, тепер розрослася до 150 тисяч особин.

На дванадцяти острівцях озера Манич-Гудило гніздиться співтовариство водно-болотних птахів. На тлі звичних видів пернатих виділяються колонії рідкісних озерних птахів. Звичайні чайки, колпіци і баклани стають сусідами нечисленних рожевих і кучерявих пеліканів. Зграї гусеобразних, мігруючі з затяжних зимівель, влаштовують на озері перепочинок. У період міграцій зустрічаються Червоношиїй казарки, білолоба і сірі гуси.

Рослинність заказника

На території парку зійшлися дві зони - пустельна і сухостепова. Колірна палітра пустелі й степи змінюється в залежності від сезону. Навесні буйствують кольору ефемерів в національному парку "Чорні землі". Заповідник заполоняють барвисті суцвіття ірисів і тюльпанів, що перемежовуються зеленню злаків і підростаючої полину з листям сіро-зелених тонів.

З приходом літніх днів серед набрали чинності лілово-коричневих заростей багаття і тонконога цибулинного сяють сріблясто-білі острівці пір`ястого ковили. Під кінець літа домінують коричнево-жовті відтінки, якими палахкотять люцерни, Тонконог, Житняк та полин. Восени на сірувато-бурому фоні, сформованому чорними полинями і в`януть злаками, проглядаються вкраплення темно-зелених солянкових спільнот, поступово переходять у криваво-червоні плями.