Расист - це хто?

Расист - це людина, переконаний у фізичному і розумовому перевагах одних рас над іншими і в тому, що ці відмінності є визначальними в культурних та історичних здобутках різних народів.

Расизм в сучасному світі

У сучасному світі, де найбільш прогресивна частина співтовариства виступає за демократичні начала, популярною є також ідея плюралізму думок і поглядів. Це означає, що будь-які думка, трактування історичного процесу, політичне рух та інші продукти людської думки мають право на існування і відстоювання власних позицій законними шляхами. В політичній сфері держав, які декларують демократичність системи і влади, це передбачає мирне співіснування в ньому партій і рухів різної спрямованості. Однак вкрай важливо те, що плюралізм і толерантність ніяк не можуть бути поширені на людиноненависницькі погляди. У такому сенсі «расист» - це однозначно негативне визначення, і люди, що закликають до дискримінації осіб з іншим кольором шкіри (Розрізом очей) або тим більше до протиправних дій проти них, безперечно повинні відповідати перед законом.

Історія расизму

Думка про те, що представники різних людських рас нерівні у своїх здібностях, з`явилося дуже давно. Та й, власне, народжувалося воно неодноразово, як тільки зустрічалися представники різних цивілізацій з яскраво вираженими зовнішніми відмінностями. Однак тривалий час расизм не оформлявся в скільки-небудь значну філософію з тих причин, що, по-перше, не було особливого домінування представників однієї раси над іншою, по-друге, в ньому просто не було потреби. Вона виникла лише в епоху колоніалізму і масового звернення європейцями жителів Африканського континенту на своїх рабів. Така практика мала бути виправдана в очах громадськості, та й самих рабовласників. Першим ділом це обгрунтування було вишукано в Біблії, в історії про клятих Ноєм нащадках Хама - нібито тих самих африканців. Перший від науки расист - це француз Жозеф Гобіно. Ця людина ще в середині XIX століття став засновником наукового виправдання нерівності людських рас. В основу його ідеології лягли практичні спостереження про те, наскільки далеко у своїх развитиях пішла Європа цього часу - економічному, військовому, культурному та політичному - від цивілізацій інших континентів. На думку Гобіно, це пояснювалося початковим перевагою так званої нордичної раси в інтелектуальних здібностях.

В цілому друга половина XIX і перша половина XX століття стали часом теоретичного обгрунтування і розквіту расизму. У 1860-1870-і роки, після скасування офіційного рабства в США, тут щосили розквітає расизм в середовищі демобілізованих солдатів і офіцерів південній армії. Американський расист постає перед нами в білих шатах і з ковпаком. Представники ку-клукс-клану завдяки розмаху своєї діяльності стали одним з головних символів цієї течії. Втім, найбільш відомим представником та ідеологом переконання про неповноцінність окремих рас і народів є Адольф Гітлер. На жаль, наполегливі у своєму невігластві сучасні ультрапатріоти в Росії продовжують використовувати символіку НСДАП незважаючи на те, що до неповноцінних нацисти зараховували і слов`янський рід. В якості вкрай слабкого контраргумент російські расисти призводять витяги з промов німецьких офіцерів, загравших з місцевими колаборантами і говорили іноді те, що ті хотіли почути. Однак і після розгрому націонал-соціалістичної Німеччини расизм довгий час продовжував процвітати в деяких частинах світу. Так, в Південноафриканській республіці часів апартеїду расист - це зовсім не лайливе позначення. А адже апартеїд існував аж до 1990-х років.