Софійський собор - найвідоміша пам'ятка Києва
Софійський собор - найважливіша архітектурна перлина, розташована в самому серці Києва, на однойменній площі. В XI столітті в цьому місці проходила кривава битва, в результаті якої військам київського князя Ярослава Мудрого вдалося здобути перемогу над кочівниками-печенігами, і тому саме тут був згодом збудували грандіозний православний храм.
Історія
У місті Київ Софійський собор з`явився за часів правління легендарного Ярослава Мудрого, проте історія головного православного храму Київської Русі досить заплутана. Деякі дослідники стверджують, що храм на цьому місці закладений в епоху правління Володимира Святославовича, однак більшість вчених відносять закладку фундаменту до епохи Ярослава Мудрого.
Собор зводили кращі візантійські майстри, надіслані з Константинополя, проте храм став більш масштабним, ніж інші візантійські православні церкви, і був найбільшим храмовим комплексом на території домонгольської Русі. Незабаром після завершення будівництва Київський Софійський собор став центром політичного, духовного й культурного життя, оскільки в цьому місці великі князі брали зарубіжних послів, у храмі працювали літописці, у підвалах розташовувалася бібліотека, а народне віче збиралося прямо під його величними стінами.
У 1240 році Софійський собор був розграбований монголами, але його будівля збереглася повністю, і лише в XVII столітті в архітектуру храму були внесені істотні зміни. Так, замість стародавніх напівсферичних куполів були встановлені високі маківки грушоподібної форми, до храму прибудували нові бокові вівтарі, а його фасад побілили. За радянської влади собор втратив статус храмового комплексу, а з 1934 року отримав статус музею-заповідника. Богослужіння в ньому практично не проводяться і зараз, а служба буває тільки раз у році - 24 серпня, коли Україна святкує свій День Незалежності.
Архітектура й інтер`єр
На рубежі XVII-XVIII століть, коли Софійський собор став невід`ємною частиною православного монастирського комплексу, фасаду храму додали риси українського бароко. А навколо стародавньої будівлі з`явилися інші споруди в такому ж архітектурному стилі, включаючи в`їзну вежу і дзвіницю, Братський корпус і трапезну, браму Заборовського і Будинок митрополита.
Головною «родзинкою» собору є збережені мозаїки XI століття, а найвідоміші з них - Христос-Пантократор і Богоматір-Оранта. Всі мозаїчні роботи в храмі виконувалися за допомогою смальти, що представляє собою сплав солей, скла та оксидів металів, і тільки окремі фрагменти виконувалися древніми майстрами зі шматочків натурального каменю.
На жаль, фрески храму збереглися значно гірше, ніж древні мозаїчні прикраси. На підлозі собору можна побачити масивні залізні плити, на яких виразно видно зображення півмісяця, що вважається мусульманською символікою. І не ясно, чому в православній святині з`явилося таке підлогове покриття. Спочатку в центральних залах підлоги були вимощені мозаїкою, а в усипальницях і бічних нефах - невеликими пластинами кераміки, причому фрагменти керамічного та музичного підлогового покриття в окремих місцях чітко видно і зараз.
Особливості
Софійський собор довго зберігав ще одну таємницю, що відкрилася майстрам під час реставраційних робіт. Це древні настінні написи, які пізніше ховалися під побілкою і декоративними фресками, і ці накреслення відвідувачі Софії Київської можуть побачити і сьогодні, оскільки реставратори не стали їх замазувати фарбою або новими фресками. Іншою визначною пам`яткою храму є древній різьблений саркофаг з мармуру, де зберігається прах покійного в 1054 році великого Ярослава Мудрого, і його огляд доступний кожному відвідувачу.