Остафьево (садиба-музей): маршрут проїзду, фото та відгуки туристів

Це одне з найкрасивіших місць в Підмосков`ї. Остафьево знаходиться у восьми кілометрах від МКАД. Але тут завжди так тихо і спокійно, ніби з галасливого сучасного мегаполісу потрапляєш в XIX століття. Сьогодні ми розповімо вам, кому належала садиба Остафьево, як дістатися до неї. Ви дізнаєтеся про збережених та втрачених пам`ятках.

Садиба Остафьево - історична довідка

Колезький асесор К. Матвєєв в 1751 році купив у корнета Олександра Голіцина село Остафьево і маленьке село Климовому. Він одразу ж об`єднав два цих населених пункти і збудував будинок. У 1758 році новий власник садиби відкриває в Остафьево суконну і барвисту фабрики. Це стало початком розвитку в окрузі ткацько-прядильного виробництва. Пізніше його дружина побудувала храм Святої Трійці і великомученика Георгія, яка збереглася до наших днів.

Остафьево - садиба князів Вяземський

Протягом майже ста років ця садиба належала роду Вяземський. З цієї знатної прізвищем пов`язаний розквіт маєтку. У ті часи воно прийняло свій історичний вигляд, який ми можемо бачити сьогодні.

Андрій Іванович Вяземський, в сорок чотири роки став таємним радником, був одним з наймолодших сановників держави. Людина, що володів гострим розумом, прекрасно вихований і освічений, він мав незалежний характер. Завжди чинив так, як вважав за потрібне, незважаючи ні на чиї поради та традиції. Приміром, його одруження, про яку ще довго шепотілися у вищому суспільстві.

А. І. Вяземський багато часу проводив за кордоном. В одній з поїздок він познайомився з красунею, заміжньою жінкою, ірландкою Дженні Квін. Він пристрасно закохався в неї, відвіз від чоловіка і в 1786 році одружився. Його дружина отримала ім`я Євгенії Іванівни В`яземській.

На ті часи ситуація скандальна - нащадок великих князів, Рюрикович одружений з католичкою, іноземці, до того ж вже була замужем. Батьки Андрія не пережили цього і в рік одруження князя обидва померли.

Князь продав маєток Удино, з яким було пов`язано занадто багато спогадів і сумних подій, винуватцем яких, нехай і мимовільним, він став. У 1792 році князь купує Остафьево. Садиба досить скромна і не ясно, чим вона привернула Вяземських. У той час на її території стояв лише невеликий будинок, побудований з каменю, два дерев`яних флігеля і кілька господарських споруд, які знаходилися в глибині двору. До будинку примикав парк з липовою алеєю. Князь позбувся всіх старих будов, крім комори. Влітку 1798 почалися роботи по ремонту й відновлення греблі, установці ліхтарів і кованих решіток на мосту.

Паралельно з ремонтними роботами створювався і парк. У 1800 році князь вийшов у відставку і цілком присвятив себе будівництву та благоустрою родового гнізда. Проте здійснити свої плани, йому не судилося. У 1807 році він помер. Сина Петра він залишив під опікою найближчого друга, історика Карамзіна, який незадовго до цієї сумної події одружився на дочці В`яземського Катерині. Він оселився в Остафьево, де протягом 12 років писав «Історію держави Російської».

Улюбленець московської молоді, дотепник і веселун, Петро В`яземський за свої викривальні вірші фактично був висланий із столиці в Остафьево. Садиба перетворилася для нього в місце ув`язнення, де він жив під суворим наглядом поліції.

У цей час тут побували кращі представники творчої інтелігенції того часу: В. А. Жуковський, К. Н. Бвтюшков, В. П. Пушкін (дядько поета), А. І. Мусін-Пушкін, І. І. Дмитрієв. Тут бували майбутні декабристи М. С. Лунін, В. К. Кюхельбекер. Заїжджали в маєтку Н. В. Гоголь, А. С. Грибоєдов, Адам Міцкевич і сам А. С. Пушкін.

Згодом обтяжений боргами, Петро Андрійович повернувся до Петербурга і зробив блискучу придворну кар`єру. З цього моменту Вяземские практично не приїжджали в Остафьево. Садиба прийшла в запустіння. Можливо, вона могла ще в ті часи зруйнуватися, якби у неї не з`явився новий господар - князь П. П. В`яземський - пристрасний колекціонер, автор багатьох відомих праць з історії російської культури. Він збирав ікони, скульптуру, живопис, бронзу, фарфор, книги, зброю. Все це багатство відправлялося в Остафьево. Садиба і парк були відновлені.

Потім господарем маєтку став син князя Петро, який жив у Петербурзі і приїжджав в Остафьево вкрай рідко. Садиба не приносила доходу, і було вирішено продати її історику графу С. Д. Шереметьєва. Почесний член Академії наук, власник Каськів і Останкіно, Сергій Дмитрович розумів цінність та історичне значення Остафьево.

Він повністю упорядкував садибу, відреставрував головну будівлю і поставив пам`ятники Вяземським, Карамзіним і Пушкіну - людям, чиє життя було пов`язане з Остафьево. Садиба фактично стала першим у Росії музеєм, пов`язаних з ім`ям Пушкіна. З 1903 року Остафьево і розташоване поруч Нікольське указом уряду отримали статус заповідника.

Пушкін в Остафьево

У Підмосков`ї багато історичних місць, пов`язаних з життям А.С. Пушкіна. Одне з них - садиба Остафьево. Сюди великий поет приїжджав до свого близького друга, самому знаменитому власнику цього маєтку - князю П. А. Вяземському.

Олександр Сергійович тричі приїжджав до Остафьево. Завжди він був бажаним гостем для Вяземських. Поет багато прочитав тут зі створеного ним у знаменну для його творчості болдинскую осінь.

З 1982 року щорічно в першу неділю червня проходять Пушкінські свята в Остафьево. Садиба, адреса якої: 142001, Московська область, Подільський район, щороку зустрічає тисячі любителів поезії. Кожен, кому дороге ім`я великого поета, можуть приїхати до його пам`ятника і почитати його геніальні вірші, покласти квіти.

Остафьево після революції

Абсолютно зрозуміла післяреволюційна доля Остафьево. Музей-садиба в 1918 році була націоналізована. З цього моменту вона стала власністю держави. Майно взяла під свій контроль нова влада.

Шереметьєво не кинули своє дітище, що не емігрували за кордон. Вони порахували справою честі залишитися і врятувати Остафьево, Останкіно, Кусково. Вони домоглися від нової влади охоронної грамоти для садиби. Для власної безпеки вони мали рекомендаційний лист, підписаний Луначарским. У 1918 році помер С. Д. Шереметьєв, і його сина Павла призначають першим директором музею і зберігачем садиби. У 1928 році його звільнили без пояснення причин і виселили з садиби всю його сім`ю. Доля маєтку була вирішена наперед.

Навесні 1930 року в Остафьево музей був скасований, з нього були вивезені найцінніші експонати. Деякі з них, як, наприклад, колекція ікон XV - XVII століть з старообрядницьких скитів, які Вяземський отримав в дар від Синоду, були спалені прямо на території садиби.

Відродження музею

Сьогодні в Подільський район, розташований неподалік від Москви, приїжджають тисячі туристів, щоб побачити цікавий пам`ятник історії і культури Росії. Звичайно ж, це Музей-садиба Остафьево "Російський Парнас".

Прогулянка по парку

У наші дні Остафьево - садиба (фото ви можете подивитися в нашій статті), що складається з великого будинку з двома флігелями і чудового парку. Він не дуже великий, але тихий і затишний. На думку багатьох туристів, головне достоїнство цього парку полягає в тому, що навіть у вихідні дні на алеях небагато людей, кругом дуже чисто.

У парку знаходиться великий доглянутий ставок, а на Липовій алеї, яку свого часу А. С. Пушкін назвав «російський Парнас», можна побачити пам`ятники П. А. Вяземському, Карамзіним, Пушкіну.

Екскурсії по садибі

Майже у самого в`їзду в садибу знаходиться Троїцька церква, яка входить до палацово-парковий ансамбль. Вона створена за проектом невідомого архітектора в стилі раннього класицизму. Церква освячена в 1782 році. У радянські часи вона була закрита, і лише в 1991 році почалася її реконструкція. Сьогодні це діючий храм, при якому працює недільна школа.

Головний садибний будинок

Центральне місце в садибі займає двоповерхова будова. Будинок побудований в стилі російського класицизму. На першому поверсі колись знаходилися парадні кімнати, на другому - житлові приміщення.

По парадних сходах можна було піднятися в вестибюль, в якому князь Вяземський влаштував картинну галерею. У ній були виставлені полотна XV - XVI століть. З вестибюля можна було пройти в овальний зал. Це було найкрасивіше приміщення в Остафьево. Музей-садиба сьогодні доступна для відвідувань туристів, тому ви можете переконатися в цьому самі.

Зліва від залу знаходилася їдальня, а праворуч бібліотека Павла Петровича і кабінет Андрія Івановича В`яземського. Бібліотека налічувала майже п`ять тисяч томів.

Зліва від бібліотеки перебувала простора вітальня. Мала вітальня вела в парадну спальню.

На другому поверсі розміщувалася кімната, в якій 12 років жив і працював М. М. Карамзін. Крім того, тут же знаходилися кімнати Марії Аркадіївни та Андрія Івановича Вяземських.

В архітектурний ансамбль садиби, крім головного будинку, входили людської покої, оранжереї, дерев`яні сараї та комори, цегельний завод, парники і теплиці, 2 мости. На жаль, сьогодні більшість споруд зруйновані.

В даний час в садибі проводяться масштабні реставраційні роботи. Незважаючи на це, тут завжди чекають гостей.

Виставки та експозиції

Для відвідувачів музею регулярно проводяться виставки та екскурсії по садибному парку. Тут працюють експозиції на постійній основі, серед яких: «Садиба Остафьево: історія і доля», «Кабінет медалі» та інші. Вартість квитків від 40 до 80 рублів (виставки та експозиції). Екскурсія по садибі коштує 250 рублів з людини.

Як дістатися

Якщо ви ще не відвідали цю пам`ятку, яка є пам`яткою російської історії та архітектури, то не відкладайте поїздку в таке мальовниче місце, як садиба Остафьево. Як доїхати, ви зараз дізнаєтеся. На Курському вокзалі вам треба сісти в електричку, а можна біля метро «Бульвар Д. Донського» в маршрутне таксі № 422 і доїхати до станції «Щербинка». Потім пересісти на автобус № 1045. Він і довезе вас до зупинки «Музей Остафьево».

Тут чекають відвідувачів щодня з 10.00 до 17.00. У садибний парк можна потрапити з 8 до 22 годин (з квітня по вересень), з 8 до 20 годин (в осінньо-зимовий період).

Садиба Остафьево: відгуки відвідувачів

Для багатьох жителів столиці (особливо південних її районів) садибний парк став улюбленим місцем відпочинку. Судячи з їх відгуків, він зараз знаходиться в чудовому стані. Тут завжди дуже чисто і затишно. Жителі мегаполісу цінують спокій і умиротворення, які панують в садибі.

Любителі історії стверджують, що в ході екскурсій по садибі вони змогли багато чого дізнатися про життя багатьох відомих і шанованих у Росії людей. Багато відвідувачів залишають теплі відгуки з вдячністю організаторам виставок і постійних експозицій.

Цінителі поезії і творчості А. С. Пушкіна висловлюють величезну подяку спеціалістам музею, за постійну роботу по збереженню безцінної спадщини великого поета, а також за організацію поетичних свят.

Деякі гості садиби вважають, що в музеї недостатньо історичних експонатів, багато з них замінюють фотографії.