Чуйність - це що за якість?

Людина - істота складне, суперечливе. Йому притаманні як найвищі злети гуманізму, так і самі низинні вчинки. Які ж якості утворюють той моральний стрижень, який дозволяє людям залишатися людьми в екстремальних ситуаціях? Завдяки чому людина і над безоднею не втрачає людського обличчя?

Поняття чуйності

Одне з таких ключових понять - чуйність. Це слово в тлумачних словниках визначається наступним чином. У Єфремової воно трактується як здатність легко відгукуватися, відгукуватися на що-небудь, готовність допомогти, співчутливо ставитися до інших. Таке ж пояснення дається і у Ожегова. За Кузнєцову чуйність - це лексема, яка, крім уже перерахованих відтінків значення, має ще одне: чуйно сприймати, живо на щось реагувати. Доповнити семантику слова допоможуть синоніми і антоніми. Вони ж пояснюють і відтінки значення. Згідно словникам синонімів, чуйність - це сердечність, добродушність, доброта, співчутливе ставлення, чутливість, чуйність. А також уважність. У свою чергу, протилежні відтінки значення - байдужість, егоїзм, черствість, бездушність, формалізм. Як бачимо, загальна семантика емоційно-оцінного ряду негативна. Таким чином, чуйність - це морально-етична категорія, що має позитивні оціночні характеристики і яка відіграє найважливішу роль у формуванні високорозвиненої етично особистості.

Конкретні приклади

Переходячи від теорії до практики, давайте згадаємо знамениті рядки Тютчева: «... і нам співчуття дається, як нам дається благодать». Що це означає? Благодать - милість Божа, дар безоплатний і милосердний. Отже, чуйність до людей, т. Е. Співчуття і допомогу їм теж повинні виявлятися і вчинятися «просто так», без всякого розрахунку на нагороду. Та й не тільки до людей - до всіх живих істот! Адже якщо дитина чи дорослий, проходячи по вулиці, штовхає кішку, шкодує кинути бродячому собаці шматок хліба або байдуже дивиться, як хтось ламає гілку дерева - чи він здатний на співчуття взагалі! Що ще важливо: байдужість і чуйність, як правило, не є вродженими. Обидва якості виховуються в кожному з нас. Спочатку сім`єю, потім навколишнім оточенням, всією духовною атмосферою суспільства, в якому ми живемо. І плюс самовиховання. Особиста робота над собою, мабуть, найбільш важливий момент у формуванні тих чи інших рис характеру. Адже чуйність має бути присутня у нас незалежно від власних особистих симпатій чи антипатій. Жебрак або п`яний на вулиці, як правило, не приємний зовнішнім виглядом. Але людина з добрим серцем не залишить його без допомоги!

Вміння бути на грані

Коли ми підбирали до слова «чуйність» синоніми, не згадали про тактовність. Як пов`язані між собою обидва якостей? Тактовність - це вміння в розмовах, у діях не виходити за певні межі, порушуючи які можна навіть ненароком скривдити, заподіяти біль, розчарувати. Адже якщо виявляти співчуття, співчуття надмірно, а пропонувати допомогу нав`язливо, то замість позитивного ефекту домогтися можна повної протилежності. І добрі наміри принесуть не користь, а шкоду. Душевна чуйність, таким чином, не буває без делікатності, обережності, поваги в обігу один з одним. Дотримання норм зовнішньої і внутрішньої культури тут умова обов`язкова. Так, при сторонніх ви не станете розпитувати когось, навіть близького друга, про глибоко особисте. Або в розмові з малознайомою людиною, навіть якщо дуже симпатизуєте йому, не будете надто бурхливо виражати емоції. Важливість до рідних, колег, стороннім - теж один із проявів чуйності. Так само як і здатність вибачитися, визнати неправоту, відступити в сторону. І якщо хтось вважає, що дані вчинки - прояв слабкості і безвілля, він глибоко помиляються. Саме таке поводження - явна демонстрація своєї моральної сили, гнучкого розуму і доброго виховання!

Жертвувати собою для інших

Часто чуйність передбачає такі дії, які пов`язані з якимись жертвами, вольовими зусиллями. Т. е. Бути добрим не так-то легко і просто. Часом допомагати потрібно не тільки тим, хто вас про це просить. Спілкуючись з кимось, ви можете відчути невисловлену благання. Відгукнутися на неї дано не кожному. А тільки тому, хто чужі біди, проблемні ситуації чи інтереси ставить на перше місце. Намагається зробити добро іншим, а потім вже, в останню чергу, подбати про себе. Так що без чуйності, особливою душевною зоркости, жалісливість не буває чуйних людей!

Чуйність і толерантність

Ще одна найважливіша грань розглядається нами якості - терпимість до людей. Без неї просто не може бути чуйності. Приймати оточуючих такими, якими вони є, не намагаючись перекроїти під себе, під свої стандарти, ставитися до них душевно, прощати слабкості і не помічати недоліків - без цього не буває істинної людяності, а значить, і чуйності. Чому? Тому що нетерпимість - рідна сестра егоїзму. Т. е. Повна протилежність всього, що співвідноситься з поблажливістю, великодушністю, співчуттям. Самим яскравим втіленням цих якостей були Ісус Христос, Мати тереза та інші високодуховні особистості, а заповіді Божі вчать нас тому, як проявляти їх до своїх ближніх.