Велосипед «Урал» як прапор епохи

Велосипед «Урал» з`явився на світ у далекому 1965 році в місті Пермі. У той час з особистим транспортом в країні було трохи більше, ніж напружено. У багатьох містах, навіть великих, вантажі в межах населеного пункту найчастіше розвозили ще на підводах, власників мотоциклів вважали заможними людьми, а на господарів особистих автомобілів дивилися як на небожителів. Але партія і уряд, справедливо вважаючи, що велосипед є не розкішшю, а засобом пересування, дали відповідну вказівку, яке і було виконано точно в строк: оні засоби транспорту, недорогі, але надійні, стали в достатку надходити в магазини.

Велосипед «Урал» був майже в кожній родині. Він служив не тільки для поїздок. Багато пацани через велосипед долучалися до техніки. У дворі навіть починалося своєрідне змагання - хто поставить на свого залізного друга більш химерний кермо або більш м`яке сидіння, приладнав тріскачку на задню вилку або фару з генератором, працюючим при обертанні колеса, хто вправніше виправить «вісімку», підтягуючи ключем спиці. Кожен вмів розбирати і збирати велосипед мало не з закритими очима, а залишений без нагляду в під`їзді сусідський транспорт майже напевно опинявся без золотників, які викручували не з потреби, а просто з пустощів, та «про всяк випадок».

І не можна сказати, що велосипедів інших марок не було. Були, звичайно, але велосипед «Урал» виявився чомусь найпопулярнішим і незабутнім. Тут, ймовірно, зіграв роль комплекс причин: і масовість випуску, і вдалість конструкції, і цілком прийнятна ціна. Велосипед «Урал» був простим і надійним, як і епоха, яку він символізував.

Малеча ганяла на «великах», ще навіть не дотягуючись з сідла велосипеда до педалей. З цієї причини встановлені м`які сидіння виявлялися незатребуваними, залишаючись лише підтвердженням високого соціального статусу власника у дворовій ієрархії. Велосипеди «Салют» і «Кама», які почали випускати пізніше, мали сидіння і кермо з регульованою висотою (справедливості заради: велосипеди «Урал» теж мали регульовані сидіння і кермо, але діапазон висот був значно менше), але серед дворових пацанів вони повагою не користувалися: колеса маленькі, великий швидкості не розвинеш.

А змагання у швидкості з сьогоденням, бензиновим транспортом? Ривок від зупинки одночасно з автобусом: хто швидше доїде до наступної - «ЛІАЗ» або «Урал»? Велосипед, природно, майже завжди опинявся швидше.
Особливо, якщо відстань між зупинками було невеликим, а маршрут - звивистим. Та інакше й бути не могло: який поважаючий себе хлопчисько не міг не викластися з останніх сил, щоб довести, що він не слабший за інших? Де громіздкий автобус повільно набирає хід, пригальмовуючи на перехрестях і поворотах, верткі велосипедисти встигають за допомогою гонору та підліткової настирливості звести нанівець переваги бензинового двигуна.

Потім з`явилися мопеди, і епоха велосипедів поступово стала хилитися до заходу. Мопед - це швидше, складніше і цікавіше. Однак з настанням третього тисячоліття сталося дивовижне: інтерес до велосипеда повернувся. Тільки на якісно новому рівні. Зараз це - велотріал та велосипедні танці. І техніка вже не та. Класичний «Урал», заслужений дідок, пішов у минуле. Нині до велосипеда інші вимоги. Інші матеріали, інші форми і лінії. Старий бренд ще використовується, але це вже зовсім інший «Урал».