Встановлення батьківства в судовому порядку. Підстави до визнання батьківства. Судові справи про визнання факту батьківства.

Встановлення батьківства в судовому порядку обумовлює твір ряду дій, у тому числі і процесу доказування за певним нагоди. Встановлення фактів визнання батьківства - це непростий і ємний процес, який під силу тільки фахівцям. Безумовно, що встановлення батьківства в судовому порядку тягне обов`язок батька по утриманню та вихованню дитини, про що прямо вказують норми сімейних відносин.

Треба відзначити, що не всі чоловіки при народженні дитини визнають його, і відбувається встановлення батьківства в судовому порядку. Ще гірша ситуація спостерігається в такому процесі, як встановлення батьківства та стягнення аліментів. Чоловіки не визнають у ряді випадків своє батьківство і ухиляються від нього, тим більше, не згодні з виплатою грошових коштів дитині, які іменуються аліментами. Дана ситуація дуже часто призводить до того, що для встановлення народження дитини від певного чоловіка необхідно встановлення факту визнання батьківства в судовому порядку. Це трапляється на вимогу зацікавлених осіб.

До умов необхідного порядку для судового встановлення, розглянутого юридичного факту, можна зарахувати різні обставини. По-перше, це позашлюбні стосунки між батьками, у зареєстрованому нормами права порядку. По-друге, це відсутність заяви подружжя спільного виду або волевиявлення батька в письмовому вигляді про встановлення батьківства. По-третє, це відсутність згоди уповноважених органів на визначення спорідненості в РАГСі за заявою батька, якщо мама дитини померла або її дієздатність виявилася неналежною. Це вичерпний перелік умов, необхідних для такого процесу, як встановлення батьківства в судовому порядку.

Як показує юридична практика, встановлення факту спорідненості відбувається за позовною вимогою матері дитини. Мати, яка досягла повноліття, має право в індивідуальному порядку звернутися до судового органу із заявою про визначення факту спорідненості з віку 14 років. Крім того, законом встановлено правомочність звернутися у розглянутий орган і батькові дитини. Ця заява може бути прийнято, якщо мати дитини не хоче віддавати спільну заяву в ЗАГС про встановлення батьківства, а також у разі її смерті або визнання недієздатною. Право звернення в судовий орган не втрачає і опікун дитини. На практиці до таких осіб відноситься найближчим родинне оточення маляти, тобто дід і бабуся, племінники і тітки. Не виключено, що в коло розглянутих індивідів можуть бути приєднані абсолютно сторонні для дитини особи. Якщо він досяг повноліття, то також може бути позивачем.

Слід особливо відзначити, що на даний вид справ, не поширюється поняття позовної давності. Виходячи з цього, з позовом про встановлення батьківства, може звернутися суб`єкт права в довільний час після появи на світ дитини. Разом з тим, потрібно уточнити, що якщо дитина досягла повноліття, то звернення до суду про визнання розглянутого факту, відбувається за його згодою.

Справи про визначення батьківства розбираються судовим органом у порядку позовного провадження. Стороною-відповідачем часто виступає батько дитини, за винятком дуже рідкісних випадків у практиці, коли мати сама відмовляється підписувати спільну заяву про встановлення батьківства. Треба відзначити, що суперечки судового характеру щодо запропонованих фактам зараховуються до складної категорії справ. За загальним правилом, вони досить тривалі і дуже важкі в моральному відношенні для всіх осіб беруть участь в процесі.

Виходячи з того, що при розгляді справи про встановлення батьківства щодо дитини, у якого є конкретний батько, ця особа повинна в обов`язковому порядку бути притягнута до зали засідання суду. Це робиться з метою, щоб у разі задоволення позовної заяви, попередня інформація про батька була ліквідована із записів РАГСу.