Зрада невірність

Зрада ....

Про це написано і сказано дуже багато, а вже скільки з за неї загублено людей, причому не тільки фізично але й морально. Психічні зриви на тлі цього «гріха» теж дуже часті, причому фізичну шкоду може наноситися в стані афекту, як собі, так і партнеру або партнерові партнера партнером. Вибачте за сумбур).

І так, причина. Іноді зовсім не зрозуміла, адже дуже часто зустрічаються пари, в яких, за їхніми ж словами, все влаштовує, як у сексі, так і в спілкування, в побуті і т.д. Тоді питання: «Навіщо»? Часто звучать відповіді: не знаю, як то само собою вийшло, я не хотіла (не хотів), хотілося чогось новенького, тут можна продовжувати до нескінченності. Швидше за все, справжньою причиною, в парах де все добре, є прагнення людини до нових відчуттів і коли виникає давно забуте або невипробуване досі почуття, звичайно на тлі цього дуже складно втримаються від тактильного бажання фізичної близькості. Причому нерідко буває, що після першого ж контакту всі бажання і почуття пропадають безповоротно.

Що ж це було ?: підступи сатани чи випробування боже твоєї сили волі, що, по суті, рівнозначно.

Хто то засуджує зрадників, а хтось ставиться до цього просто і легко. Як же відноситься до зради? Тут залежить від мислення кожного, хоча природно, що домінуючим є сильне осуд. Адже в деяких країнах за такі витівки можна поплатиться головою, а іноді і ... ..), тоді як в інших чоловік відправляє дружину сам на роботу найдавнішої спеціальності, че вже дружину, і синів і дочок, що за нашими мірками ну ні як не допустимо .

Для мене, наприклад, найсерйознішою зрадою є фізична в сумі з моральної. Це коли твій партнер, якому ти довіряєш всі свої таємниці, не просто «спить» з кимосьто, а ще при тому каже про тебе всякі різні «речі» які, по суті, повинен знати той (та), кому ти довіряєш і сам вирішив розповісти і найчастіше ця людина один і це твоя «половинка». Як не дивно, але бувають і такі випадки, коли зрада лише зміцнює відносини, хоча мені думається що осад залишається дуже надовго.

Як же бути? Як зробити так, що б зрада ні увірвалася в наше життя? Ніяк. Навряд чи знайдеться панацея від цього, хіба, що відрізати що то у когось або зашити що то: -0, тим більше у одного з підлог багато життєво важливих частин тіла зашивати доведеться. Це явно не вихід. Можна стежити, говорити, що вб`ю, якщо дізнаюся і зовсім з цим мучити себе ревнощами, яка не тільки вбиває відносини і тебе самого (саму) але і ще більше провокує на зраду. А можна на зраду відповідати зрадою «ось так і жили, спали нарізно, а діти були», теж не варіант.

Мені здається весь накопичений людський досвід на цю тему можна звести до парі прислів`їв: «вовків боятись в ліс не ходити» - треба все-таки довіряти людям і «довіряй але перевіряй» - не можна без розбору вірити у всяку маячню. І те і те вірно тут лише одне застереження може бути-треба, що б все було в міру хоч це і складно думати про міру в моменти емоційного вибуху, але ми адже люди тим і відрізняється від тварин, що можемо контролювати себе.

У підсумку хочеться побажати, що б все- таки нам не довелося зіткнутися з нею (це навряд чи) і якщо зіткнулися пережити це легко і не робити дурниць, а в деяких випадках навіть пробачити свою кохану людину адже кожен може оступитися.