Пневмонія: виною всьому хламідії

Запалення легенів, або пневмонія, - небезпечне стан, що представляє серйозну загрозу здоров`ю людини. Маючи переважно бактеріальне походження, це захворювання вражає альвеоли, дрібні бронхи і бронхіоли, утворюючи вогнища ураження респіраторних відділів легень.

Хламідійну пневмонію, як випливає з назви, викликають хламідії. Достовірно відомо, що збудниками цієї форми пневмонії можуть бути три види бактерії: Chlamydia trachomatis, Chlamydophila psittaci і Chlamydophila pneumoniae. Останній є причиною розвитку «атипової» пневмонії. Розвиток бактерій в організмі хворого відбувається протягом 48-72 годин. Хламідійна пневмонія - переважно дитяче захворювання, хоча і зустрічається у дорослих. Смерть внаслідок розвитку хвороби настає в 9% випадків. Існує кілька способів передачі хламідійної пневмонії:

• повітряно-краплинний (при кашлі, чханні, нежиті, бесіді з людиною з цими симптомами);
• контактний;
• аспіраційний (потрапляння сторонніх речовин в дихальні шляхи).

Як і відносно більшості захворювань, виділяють гостру і хронічну форми пневмонії.

Симптоми хламідійної пневмонії

Інкубаційний період захворювання складає 1-2 тижні. До симптомів пневмонії, спричиненої хламідіями, відносяться:

• висока температура;
• озноб;
• нежить;
• задишка;
• головний біль;
• нудота і блювота;
• відчуття першіння в горлі;
• почервоніле горло;
• напади сухого кашлю, з часом переходить у мокрий;
• хрипи в грудях;
• загальна слабкість;
• дратівливість.

Ознаки хламідійної пневмонії в чому схожі з звичайною застудою. Тому найчастіше хворий здійснює неправильне лікування, що може призвести до ускладнень. Перший день захворювання хламідійної пневмонією характеризується нежиттю, кашлем і слизисто-гнійними виділеннями з носоглотки. При виявленні будь-якого їх цих симптомів настійно рекомендується звертатися до лікаря для постановки вірного та своєчасного діагнозу.

Діагностика хламідійної пневмонії

Діагностичні заходи, спрямовані на виявлення хламідійної пневмонії, включають:

• рентгенографію (дозволяє побачити дрібновогнищевий пневмонія);
• імунологічне дослідження (при якому визначають антигени бактерії за допомогою антитіл);
• цитологічне дослідження (аналіз мазків в лабораторних умовах);
• мікробіологічне дослідження (при якому визначають чисту культуру збудника).

Лікування хламідійної пневмонії

З урахуванням особливостей розвитку бактерії-збудника ефективним методом лікування як частиною медикаментозної терапії є прийом антимікробних препаратів. Їх вибір обумовлений здатністю речовин, що входять до складу цих лікарських засобів, до проникнення і нагромадження в уражених клітинах, а також блокування внутрішньоклітинного синтезу білка. До групи таких препаратів відносяться макроліди, фторхінолони та тетрацикліни. З цього ряду найбільш ефективними та безпечними вважаються макроліди (азитроміцин, еритроміцин, кларитроміцин, спіроміцін і джозаміцин). Добре допомагають в лікуванні пневмонії, викликаної хламідіями, фторхінолони, а саме представники групи: моксифлоксацин (авелокс) і левофлоксацин (таваник). Обидва засоби відрізняються здатністю до придушення патогенної флори, що викликає розвиток пневмонії.

При лікуванні хламідійної пневмонії також дказалі свою ефективність тетрацикліни, хоча у цих препаратів є протипоказання: вагітність і печінкова недостатність. До групи цих препаратів відносяться доксициклін та моноцикліном.

Антимікробну терапію при хламідійної пневмонії слід продовжувати 2-3 тижні, не менше. Якщо не виконати цю вимогу, то можливий рецидив захворювання, тому що воно просто залишиться недолікований. При легкому перебігу захворювання перевагу віддають преоральному прийому антибіотиків, у той час при важкій формі приймати лікарські засоби рекомендують внутрішньовенно.

Необхідно відзначити, що лікування має бути комплексним і включати також препарати, призначені для корекції імунної реакції організму. Цій меті служать іммономодулятори, а саме - ликопид, ронколейкін, тимоген і тималін.