Лікарська алергія та індивідуальна непереносимість

Не секрет, що в сучасних умовах можливості лікаря у призначенні медикаментів істотно обмежує лікарська алергія. Причому небажані симптоми можуть зачіпати практично будь-який орган і систему людського організму, і ці прояви найчастіше істотно обтяжують перебіг основного патологічного процесу. Потрібно пам`ятати, що жоден лікар, незалежно від його спеціальності, досвіду роботи та кваліфікації, часто не може запобігти розвитку небажаних реакцій, особливо в тих випадках, коли пацієнт з тих чи інших причин (можливо, навіть через незнання) приховує інформацію про непереносимість їм деяких харчових продуктів або ліків.

Лікарська алергія і непереносимість - причини появи і механізм формування

Для більшості людей новиною є той факт, що лікарська алергія та індивідуальна непереносимість харчових речовин і медикаментів не є тотожними поняттями.

У розвитку будь-якої алергії обов`язково участь імунної системи пацієнта - алерген, зазвичай речовина білкової або подібної природи, при першому попаданні в організм запускає механізм сенсибілізації (вироблення антитіл). Відповідно, перший контакт пройде без патологічних симптомів, але при повторному попаданні алергену в організм відбудеться з`єднання його з вже виробленими антитілами і розвинеться класична алергічна реакція. При цьому потрібно розуміти, що за однаковим механізмом розвивається і медикаментозна алергія, і алергія на харчові продукти - перший контакт проходить непомітно, тоді як повторне потрапляння навіть мінімальної кількості речовини-провокатора викличе бурхливу алергічну реакцію.

При індивідуальній непереносимості механізм розвитку патологічного процесу дещо інший - в організмі людини спочатку відсутні ферменти, які повинні брати участь у метаболізмі того чи іншого речовини незалежно від його природи. Тому симптоми нездужання виникають через дуже короткий час після першого ж контакту цього з`єднання з організмом пацієнта. Саме тому лікарська алергія в переважній більшості випадків виникає тільки після повторного контакту (попадання) алергену і організму пацієнта - так виникає алергія на антибіотики, анестетики, укуси комах.

Алергія і непереносимість - чи можна їх розрізняти?

При найменшій підозрі на алергію або індивідуальну непереносимість варто звернутися за лікарською консультацією до досвідченого алерголога - він зможе підібрати комплексну програму лабораторних аналізів та додаткових методів дослідження, результати яких і дадуть точну відповідь на питання про природу захворювання. Тим не менш, лікарська алергія та індивідуальна непереносимість розрізняються і за деякими клінічними ознаками.

По-перше, ступінь вираженості алергічної реакції не залежить від дози речовини - однакові прояви будуть і при попаданні мінімальних (слідів) кількостей алергену, і при досить великій дозі медикаментів або харчових речовин. Так, алергія на глютен проявляється при попаданні в травний тракт пацієнта навіть мінімальної кількості цієї речовини, яке в міститься в злакових культурах.

По-друге, простежується чіткий зв`язок між віком пацієнта і патологічними станами - у дитячому віці більш ймовірна індивідуальна непереносимість, причиною якої буде незрілість ферментативних систем організму, тоді як у боле вікових пацієнтів найімовірніше розвиток саме алергічної реакції. Відповідно, є шанс того, що індивідуальну непереносимість організм пацієнта з віком «переросте», тоді як алергічні реакції залишаються з людиною протягом усього життя.

Чи можлива допомога при лікарської алергії і нестерпності?

Саме різний механізм розвитку патологічного процесу обумовлює різну лікарську тактику при цих станах. При індивідуальній непереносимості доводиться обмежувати надходження тих речовин, чутливість до яких підвищена або приймати, по можливості, ферментативні препарати, що компенсують недостатність метаболічних систем організму.

Лікарська алергія може лікуватися двома способами - неспецифічної терапією і специфічна десенсибілізація. В обох випадках програму лікування повинен призначати кваліфікований лікар - це стосується і підбору протиалергічних препаратів, і проведення лікування із застосуванням мінімальних і постійно зростаючих доз виявленого алергену.